У Львові почали проводити унікальні операції з відновлення слуху

У Львівському госпіталі прикордонних військ під кабінетом, де пацієнтів оглядав професор, завідувач кафедри оториноларингології, офтальмології та нейрохірургії Тернопільського державного медичного університету Олександр Яшан, вишикувалася чималенька черга. В основному молодь віком 15 – 30 років. Усі вони мають проблеми зі слухом. Деяких уже прооперували, і вони приїхали на консультацію. Інші лише морально готуються до оперативного втручання. У черзі пацієнти не лише зі Львівщини. Скажімо, двоє братів приїхали проконсультуватися з Коломиї, а дівчина Христина – з Івано-Франківська.

Причина втрати слуху – аденоїди

Професор і пацієнти дозволили мені бути присутньою під час огляду. З розповідей хворих зрозуміла, що питання відновлення слуху нині є дуже актуальним. Проблеми зі слухом виникають по-різному. Орест Іванович зі Львова розповів, що проблеми виникли ще під час служби в армії, коли довелося нести службу на протязі. Після цього і почало боліти вухо. Спершу лікував, полегшало, але ненадовго, а потім у барабанній перетинці утворилася дірка. Орест Іванович – один із чотирьох пацієнтів, якого професор Яшан і його учень, молодий лікар Петро Павлюк прооперували у Львові.

У юної Оксанки хворі вуха. У дитинстві часто ходила з закладеним носом, а потім почали боліти вуха. У неї дірки у барабанних перетинках обох вух. Спершу прооперували те, на яке дівчинка менше чула. Коли слух у ньому відновиться, візьмуться за друге.

– Причини втрати слуху різні. Але у молоді найбільш поширена – це аденоїди, які в народі ще називають поліпами, –  каже Олександр Іванович. – Збільшені аденоїди закривають слухову трубу. Через канал, що знаходиться між носом і вухом, має постійно проходити повітря в один і другий бік. Якщо хоч один з цих потоків погіршується чи припиняється, виникають проблеми.

Коли у дитини виявляють поліпи, батьки не поспішають їх видаляти, сподіваючись, що їхнє чадо підростатиме, і вони з часом зменшаться. Але таке трапляється дуже рідко і переважно у дівчаток. Коли у них починаються місячні й у організмі відбуваються гормональні зміни, аденоїди можуть зменшитися, каже професор, але далеко не у всіх. У більшості випадків зволікання з їх видаленням спричиняє захворювання органів слуху. Американські лікарі, за словами професора Яшана, дотримуються правила: якщо молода людина хоч раз мала проблеми з вухами, це вже є показом для того, щоб забирати аденоїди.

Причиною виникнення патологій органів слуху також є запальні процеси в носі, у приносових пазухах, потрапляння у вуха сторонніх предметів. Лікар Петро Павлюк пригадав випадок, коли маленький хлопчик запхав собі у вухо металеву кульку й забув про неї. Кулька натиснула на барабанну перетинку і на місці вм’ятини через півроку утворилася дірка. Інколи ушкодження барабанної перетинки відбувається з вини медперсоналу, який намагається вимити з вуха сірковий корок. Такі корки доволі часто мають гострі кінці, якій й проколюють перетинку.

– Дірка на дірку не схожа. В одних випадках вона утворюється у безпечному місці й не становить серйозної загрози для життя і здоров’я людини, – каже отохірург  Олександр Яшан. – А ось, коли вона утворилася у небезпечному місці, то викликає розвиток пухлиноподібного утвору, який є ідеальним місцем для мікробів. І таке сусідство може закінчитися плачевно, бо коли гній потрапить у вухо, а з нього в мозок, може наступити смерть.

Операції з відновлення барабанної перетинки можна порівняти з роботою ювеліра. Більшість із них проводиться через вушний отвір мініатюрними інструментами під мікроскопом. Наркоз дають, як правило, місцевий. Тривалість операції – 20 – 40 хвилин. Ушкоджену барабанну перетинку замінюють плівочкою, що огортає м’язи. Її беруть із м’язу на нозі пацієнта. Через два – три тижні вона приживається, і тоді пацієнт дивується, яка чарівна музика різних звуків лунає навколо нього. Звісно, напрошується запитання: чи всім пацієнтам удається повернути слух?

– Про 100% говорити не можна, але у 90 – 95% при не запущених ускладненнях слух повертається, – каже Олександр Іванович. –  Це залежить від багатьох причин. Насамперед від роботи слухової труби і від того, наскільки ретельно пацієнт виконує рекомендації лікаря. У перші два – три тижні після операції слід все зробити для того, аби не простудитися, не потрапити під дощ, не підхопити нежитю. Проопероване вухо треба щодня продувати.

Отохірурги – на вагу золота

Мені дозволили подивитися у мікроскоп на відновлену барабанну перетинку. Тільки тоді я зрозуміла, чому в нас так мало хороших отохірургів. По-перше, не так просто дивитися у мікроскоп двома очима відразу. Мені це не вдалося, тому я дивилася лише одним. Олександр Іванович розповів, що і не всім лікарям це вдається. По-друге, оперувати доводиться у маленькому просторі, куди не можна дістатися руками, а лише мініатюрними інструментами. І кожен рух повинен бути точний, бо найменша похибка може призвести до травми, що загрожує ускладненнями.

– Отохірург – це дуже складна спеціальність. Вона вимагає знання не лише анатомії (а вушна анатомія дуже складна), а й уміння працювати на мікроскопічних об’єктах, хорошої витримки, бо багато доводиться працювати, – каже професор. –  Хороший отохірург – після 35 – 40 років. Як мінімум, 10 років треба вчитися, потім працювати, і коли можна поєднати знання і вміння, отримані під час роботи, ось тоді ти хороший спеціаліст.

Олександру Івановичу було у кого вчитися. Його батько, відомий професор Іван Яшан почав робити дивовижні операції на вусі ще у 1959 році. Спираючись на його досягнення у цьому напрямі, у 80-х роках у Тернополі офіційно відкрили центр мікрохірургії вуха, який по суті став регіональним центром. Туди їхали пацієнти зі всієї Західної України і досі їдуть, бо там зібралися найкращі фахівці. Син продовжив справу батька і, використовуючи досягнення сучасної медицини, пішов значно далі. Стати учнем професора Яшана непросто, бо Олександр Іванович переконаний, що бути отохірургом може далеко не кожний. Але якщо побачить у молодому лікареві, так би мовити, іскру Божу, готовий навчити його всьому, що вміє сам.

Молодий львівський ЛОР Петро Пав­люк зацікавився мікрохірургією вуха, стажуючись у одній із відомих клінік під Варшавою. Він і став учнем професора Яшана. А повернувшись до Львова, запропонував учителю проводити унікальні операції і в місті Лева, бо дуже багато львів’ян потребують кваліфікованої допомоги. Наразі вони спільно успішно провели чотири операції.