Ірина Микичак, заступник начальника головного  управління охорони здоров’я ЛОДА, про народжуваність на Львівщині, штучне запліднення неплідних пар за державні кошти і “подяки” лікарям за щасливі пологи

Ще зовсім недавно ми тішилися, що українців нарешті стає більше. Крива народжуваності, яка з 1990 року стрімко падала, зупинилася і на радість усім почала підніматися. Статистика останніх років додавала оптимізму – діток  народжувалося більше. Держава навіть підвищила розміри допомоги при народженні дітей, аби підтримати цю обнадійливу тенденцію. Але перший квартал 2010-го приніс невтішну новину – немовлят в Україні народилося менше, ніж за цей період торік. Зростання зафіксовано хіба що у Києві та Закарпатській області.

– Ірино Володимирівно, а яка ситуація на Львівщині?  Нам не має чим похвалитися?

– Чому? З 1990-го до 2001 року народжуваність дійсно падала, але з 2004-го почала зростати. І в 2009 році показник народжуваності є значно вищий, ніж у попередні роки. Торік на Львівщині народилося 30 079 немовлят. Найбільше, понад 8 тисяч, звісно, у Львові – це найбільше місто області. Є достатньо багато міст, де також є позитивний приріст населення: Червоноград, Трускавець, Новий Розділ тощо. У першому кварталі 2010-го дітей народилося трохи менше, ніж торік за цей же період, але це ще мало про що говорить. Пік народжуваності  переважно припадає на  літо – осінь. Значно важливішим за зростання народжуваності є зменшення смертності. На народжуваність впливати складно, а долати смертність медицині під силу. І в 2009 році вдалося досягнути зниження загальної смертності. Це дає надію, що в найближчі роки ми будемо мати в області позитивний приріст населення.

– Де нині жінки народжують частіше: в містах чи сільській місцевості? Які райони лідирують?

– Торік у містах області народилося 17 200 немовлят. Найвищий рівень народжуваності у Турківському, Яворівському, Сколівському районах. Багатодітних родин більше у сільській місцевості – 83%. Найбільше  у Жовківському, Турківському, Сколівському районах і м. Львові. Але Україна втрачає свої традиції багатодітності. Усе менше є сімей, де народжується більше трьох дітей, а про 8 – 10 й говорити складно. Пригадую студенткою під час практики у Турківському районі відвідувала багатодітні родини, де було 15 – 18 дітей. Тепер і для Турки це дивина. Зате збільшується кількість багатоплідних пологів. Нині впроваджуються сучасні репродуктивні технології, які дозволяють неплідним сім’ям вдатися до штучного запліднення. Є відповідна  державна програма. Щороку 40 – 50 подружніх пар скеровуємо у Прикарпатський центр репродуктивного здоров’я, що в Івано-Франківську. 30% з них успішно народжують. Працюємо над тим, щоб і обласний центр репродуктивного здоров’я міг впроваджувати такі технології.

– Який нині середній вік матусь?

– Наші дівчата беруть приклад з європейок, не поспішають виходити заміж, відкладають народження дитини. Середній вік породіль 23 – 25 років. Жінки цього віку народжують на тисячу 110 дітей. Але зростає число жінок, які вирішують народжувати пізніше. Якщо у 1995 році на тисячу жінок  віком 30 – 35 років народилося лише 36 дітей, то у 2009-му вже 55. Молодь хоче спершу здобути освіту, знайти добру роботу. Не сприяє зростанню народжуваності й відсутність житла для молодих сімей. І міграція дається взнаки. Виїжджають молоді жінки, виходять заміж за кордоном і народжують громадян уже іншої держави. Покидають країну і жінки, які могли б народити в Україні другу, третю дитину, а натомість народжують за кордоном або не народжують взагалі. Виїхало на заробітки і багато чоловіків, а жінок і так на 10% у нас більше.

– Чи багато у нас породіль, які не досягли повноліття?

– На щастя, юних породіль, яким ще немає 15, небагато, максимум 3 – 4 на рік. Молодих мам, яким 15 – 17 років, вже більше – до 400 пологів на рік. Радіємо, що значно зменшилася частота  абортів. Якщо в 90-х реєстрували до 20 тис. абортів на рік, то тепер 7 тис., це значно менше, ніж в інших областях, але і це ще надто багато, адже на 100 пологів припадає 25 абортів. У поліпшенні ситуації велика заслуга церкви. Відчутний і вплив служби планування сім’ї. Раніше пересічна жінка важко уявляла, що таке контрацепція, а нині жінки знають про різні методи контрацепції і вибирають оптимальний для себе. У багатьох лікарнях скоротили ліжка, призначені для жінок після абортів, за непотрібністю. На Львівщині багато гінекологів взагалі відмовилися практикувати  цей варварський спосіб переривання вагітності. Кілька років тому ми закрили госпрозрахунковий медичний  заклад, який працював на базі Перинатального центру, так званий  “абортарій”. Правда, закривали його з боями, але нині його немає, що дуже добре.

– У 2007 році в Україні впровадили критерії ВООЗ, згідно з якими дітей почали реєструвати (і відповідно рятувати), починаючи з 22-тижнів вагітності і вагою 500 г. Чи багато у нас народилося таких немовлят і чи вдається львівським неонатологам їх врятувати?

– Вагою від 500 до 1000 г торік народилося 88 немовлят. Вижило 38, померло 50. Смерть кожної дитини – це трагедія, але це високий рівень виживання недоношених діток. Наша область йшла до цього довго і впевнено. Передусім напрацювали і відшліфували досвід виходжування таких діток. 32 роки тому Ольга Децик очолила відділення недоношених дітей в обласній клінічній лікарні, одне з перших в Україні. З допомогою учених медуніверситету за цей час в області сформувалася унікальна команда неонатологів, дитячих анестезіологів. Нині у нас є мережа з чотирьох реанімаційних відділень на 38 повністю укомплектованих інтенсивних ліжок: неонатологічні центри в обласній клінічній лікарні і в міській дитячій лікарні, потужні відділення реанімації новонароджених в ОХМАТДИТі і Перинатальному центрі. Усі технології виходжування немовлят, які практикують у світі, переймають і наші фахівці. За кошти обласної програми базовий комплект обладнання для інтенсивної терапії новонароджених отримали майже усі міські і районні лікарні області.

Впроваджуючи критерії ВООЗ, ми розуміли, що нам не вдасться врятувати усіх діток, що народилися з вагою 500 – 900 г, але з’явилося значно більше шансів для порятунку немовлят, вагою 1– 2 кг. Торік таких діток у нас народилося 455, з них померло 34.

Якість медичної допомоги дітям характеризує рівень смертності дітей до року – малюкова смертність. Порівняно з 1996 роком на Львівщині вона знизилася майже вдвічі. У 2009-му році ми втратили 238 дітей першого року життя. Кожна втрата є дуже гіркою. Але торік нашим фахівцям вдалося врятувати життя  майже 1300 важкохворих дітей і 80 вагітних жінок і породіль.

– На Львівщині народжується багато хворих дітей? Чи були випадки, що діти стали інвалідами чи навіть померли через лікарську помилку?

– Хворими народжується біля 15% від усіх новонароджених діток. Серед  хвороб – вроджені інфекції, дихальні розлади, вроджені вади розвитку, затримка розвитку, нетравматичні крововиливи. Чому діти народжуються хворими? Причини різні. Серед них: спадковість, екологія, неякісне харчування, шкідливі звички батьків, інфекції, що передаються статевим шляхом. Великий вплив на здоров’я немовляти має перебіг вагітності, стан здоров’я матері до вагітності. Тому найкращий подарунок для дитини – здорова мама.

Значну  частину дітей, що народжуються з  важкими хворобами, від яких раніше помирали, нині рятують. Наприклад, діток з вродженими вадами. Добрі результати у хірургії новонароджених має обласна дитяча лікарня ОХМАТДИТ. Ще 80 – 100 дітей раннього віку з критичними вадами  серця щороку скеровуємо до Центру дитячої кардіохірургії у Київ, де професор І.Ємець з колегами дарують їм життя. Кардіохірурги з обласної клінічної лікарні також з добрими результатами оперують дітей вже трохи старшого віку.

Щодо  помилок лікарів. Жоден лікар не прагне нашкодити дитині. Інша справа, що може йому бракує знань, досвіду, обладнання чи, може, він став лікарем не за покликанням. На жаль, тоді ціною лікарської помилки може стати життя дитини чи інвалідність. Буває і трагічний збіг патологічних чинників і обставин. Усі випадки смертності дітей аналізують клініко-експертні комісії. Є  випадки, коли матеріали службових перевірок передають у правоохоронні органи.

– Породіллі скаржаться, що нині досить високий розмір “подяки ” за пологи. Якщо домовляєшся з лікарем, то це  обійдеться у 300 – 400 доларів. Коли жінку кладуть у лікарню за тиждень до пологів, то до цієї суми треба додати ще 100. Кесарів розтин – від 500 доларів і вище. То, може, варто узаконити плату за пологи ?

– Коли скажу, що подяк нема, то це буде неправда. Якщо пацієнт має бажання і можливість після одужання віддячити лікарю – це його приватна справа у який спосіб він це зробить. Не погоджуюся з тим, що це – хабар. Коли мова йде про фінансову подяку – це, радше, гонорар, з якого, напевно, має стягатися поміркований податок. Але скажу жінкам і таку річ: якщо лікар напередодні пологів назвав ціну за пологи, то ви прийшли не до пологового будинку, а на базар. Від такого лікаря треба швидше тікати. Це не лікар, а заробітчанин, який випадково одягнув білий халат. Жодна, навіть найбільша сума грошей, не зможе вберегти пацієнта від лікарської помилки чи несподіваних, неочікуваних, інколи трагічних ускладнень, які, на жаль, бувають в акушерстві чи хірургії. Натомість можу назвати сотні випадків, коли лікарі за власні кошти купували  дорогі ліки, здавали кров, добами жили в лікарні, щоб врятувати життя матері чи дитини. Ми всі знаємо, що держава десятиліттями все робила для того, щоби працювали фінансові стосунки між лікарем і пацієнтом. Лікарський фах вимагає не тільки самопожертви і порядності, але і постійного навчання, удосконалення і відновлення енергетичних втрат. Нині середній розмір платні лікарів – 1500 грн. У цивілізованому світі праця лікаря оцінюється за найвищими стандартами. Для того, щоб відпали усі нарікання на хабарі в медицині, потрібні прості і зрозумілі кроки: встановити лікарям достойну  зарплату, а пацієнтам припинити давати ці грошові подяки.

– Якщо люди платять за пологи, то, може, варто відкрити платні пологові будинки?

– Переконана,  якби у Львові працювало хоча б одне легальне платне пологове відділення, то пацієнти, які фінансово спроможні і хочуть заплатити, бо тоді спокійніше почуваються, із задоволенням йшли б до каси. Це стосується і стоматології, і хірургії, інших спеціальностей. Реалії життя давно потребують виведення платної медицини з тіні. А у нас державою навіть не відпрацьовано механізму мотивації лікарів до приватної практики, наприклад, як у сусідній Польщі, Австрії: пільгові кредити на обладнання, мінімальна орендна плата за приміщення, помірковані податки. Там лікарі працюють у державних лікарнях, а у вільний час практикують у приватних кабінетах, амбулаторіях. Так з’являться додаткові кошти для поліпшення якості медичної допомоги.