– Завжди радо вітаю ініціативи, які сприяють доступу сліпих до зовнішнього світу. І внесення змін до закону, згідно з якими прийнято маркування ліків шрифтом Брайля, можу тільки вітати. У нас є дуже багато сліпих, які живуть самі й не можуть самостійно купувати ліки, є цілі сім’ї, де члени родини мають проблеми зі зором, й вони дуже обмежені у своїх можливостях. Бувають випадки, що незрячі стають жертвами споживання медикаментів, коли не можуть самостійно вибрати те, що їм треба. Та біда у тім, що не всі незрячі знають цей шрифт, тож для них буде стимул його вивчити. Але, звісно, хвилююся, щоб через введення шрифту Брайля не зросла вартість ліків.

– Запровадження маркування шрифтом Брайля потребує додаткових витрат українських фармацевтичних виробників на упаковку, внесення змін у реєстраційні документи тощо. Для тих препаратів, які будуть маркуватися шрифтом Брайля, залежно від собівартості ліків, підвищення вартості може становити від 0,5 до 3%. При цьому більш помітним таке підвищення буде для дешевших препаратів, у яких відносна вартість упаковки може бути вищою, ніж у дорогих лікарських засобів. Очевидним є те, що таке маркування потрібне для людей з вадами зору. Їх частка на сьогодні становить близько 0,1% населення України, при цьому майже половина з них не вміє читати шрифтом Брайля. Українські виробники лікарських засобів будуть виконувати вимоги законодавства щодо нанесення інформації на ліках шрифтом Брайля, але, на наш погляд, у фармацевтичній галузі України є значно більше актуальних проблем (питання економічної доступності лікарських засобів, їх раціонального використання тощо), які стосуються більшості населення і які було б важливо першочергово вирішити на державному рівні.

– Наскільки потрібний цей закон? Щоб відповісти на це запитання, треба порахувати затрати, пов’язані з нанесенням цього шрифту на упакування ліків, і порівняти їх з іншими, альтернативними способами донесення інформації до незрячих. Це перше. Друге. Скільки у нас прийнято законів і скільки з них до кінця виконуються, на який відсоток? У нас і так затверджено понад 15 тисяч різних нормативних актів у медицині. Думаєте, хоч один із 15 тисяч виконаний повністю? Потрібно не приймати нові, а виконувати старі. А потім, під час виконання, зрозуміти, що у них не так. Подібні закони у нас приймалися і приймаються, але їх виконувати або нерентабельно, або є інші способи донесення інформації до пацієнтів. Ми – за безпеку вживання ліків. Та коли говоримо про незрячих, то відсікаємо ліки, які видаються за рецептами. Лікар, виписуючи їх незрячому пацієнтові, пояснює, як їх уживати, коли тощо. І лікар відповідає за те, зрозумів його пацієнт чи ні. Тобто, людям, що мають проблеми із зором, не можна відпускати ліки без рецепта. Шрифт Брайля планують внести тільки на зовнішній упаковці. А якщо незрячий її розпакує, що тоді? Виходить, на блістері також слід наносити цей шрифт. А якщо ліки в ампулах? Або у спреї, які вживають, скажімо, при астмі? У популярного серед пацієнтів корвалолу немає зовнішнього упакування. Тоді як бути? Якщо закон дає відповіді на всі ці й подібні запитання, тоді він необхідний. Якщо відповідей нема і закон прийняли просто для галочки, то кому він потрібний?