“Війну не треба романтизувати. Війна – це запах горілої людської плоті та болю”. Запах власної плоті він відчував ще кілька днів після підриву на міні. А вже за два місяці після втрати стопи воїн знайшов у собі сили стати на протез – у Національному реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ. 

34-річний захисник Сергій Євтушенко родом із села Тинне Рівненської області. До великої війни чоловік працював будівельником. Та вже у перший день повномасштабного вторгнення добровільно доєднався до сил територіальної оборони. Перший рік ніс службу в рідному регіоні – на кордоні з Білоруссю. А цьогоріч у квітні захисник перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади, яка воює в одній з найгарячіших точок – в районі Бахмуту. Там 13 червня Сергій і отримав важке поранення.  

“Ми йшли змінювати хлопців. Побратим, який йшов попереду, підірвався на міні. Я підбіг йому допомагати та не зауважив, що прямо біля нього - ще одна міна. Один неправильний рух і я теж підриваюсь. Пам'ятаю кожну секунду. Чую клацання і вся земля летить догори разом зі мною. Оговтавшись я побачив, що пальців на одній нозі немає. Ось так маленька помилка може дуже дорого коштувати і я прямий приклад цьому”, – з сумом переповідає Сергій. Він сам наклав собі турнікет та поповз по всипаній мінами землі – до точки евакуації. Далі – три лікарні, в кожній з яких хірурги намагалися зберегти бійцеві ногу. Кінцевою точкою у лікуванні став Центр НЕЗЛАМНІ.  

“Сергій поступив до нас у важкому стані з ознаками інфікування стопи та гомілки. Після огляду медиками, аби уникнути поширення інфекції, було ухвалено рішення про повторну ампутацію лівої нижньої кінцівки”, – розповідає хірург Центру Владислав Богуцький. І це рішення було правильним, бо рана успішно загоїлася і лише за два місяці після поранення Сергій зміг стати на протез. Фізичні терапевти кажуть, що він демонструє фантастичні результати.  

Після опанування ходьби на протезі НЕЗЛАМНИЙ захисник хоче спершу навідати побратима, з яким тоді разом підірвалися на мінах і який втратив обидві кінцівки. А згодом Сергій прагне повернутися у стрій, аби завершити цю війну: ”Це свята справа. Ми повинні зробити і зробимо те, що наші предки не могли зробити протягом останніх 300 років – вигнати ворогів, щоб вони більше не лізли у наші справи та вибороти незалежність”.