Захисник, який втратив ногу в Соледарі, понад усе мріє йти поруч із сином, а не їхати на кріслі колісному. Нині чоловік проходить реабілітацію в Центрі НЕЗЛАМНІ та з дня на день вчитиметься ходити.  

32-річний Костянтин Пастухов з Харкова. До великої війни працював на залізниці машиністом. У листопаді 2022 року за покликом серця пішов до військкомату. Бо відчув, що більше не може стояти осторонь, коли інші воюють. Костя доєднався до танкової бригади, але не в якості танкіста. А очолив взвод стрільців при бригаді, яка згодом тримала оборону в районі Бахмута та Соледара. В останньому захисник і втратив ногу.  

Поранення отримав 7 січня 2023 року – у розпал боїв за місто. Там українським військовим протистояли вагнерівці. Вони готувалися до штурму і нещадно “крили” вогнем позиції наших захисників. Артилерійські та мінометні обстріли не вщухали ні на хвилину. Так тривало два дні.  

Костянтин пригадує як саме втратив праву ногу: “Я мав перебігти з однієї позиції на іншу, де на мене чекали хлопці, аби замінити радіостанції. І ось мить, не було ні свисту, нічого… а в моїх ногах мінометний снаряд, який підривається. Своїм тілом я закрив трьох хлопців. На 10 секунд я випав з реальності. Свист у вухах і темно в очах. Як прийшов до тями розумію, що треба лізти в бліндаж, але тіла не відчуваю та не можу поворохнутися”.  

У бліндаж важко пораненого Костянтина затягнули побратими та надали першу допомогу. Через масовані обстріли впродовж 40 хвилин вони не могли вийти з окопів. Костя каже, що в той момент навіть болю не відчував. Лише благав Бога, аби вижити і повернутися до свого п'ятирічного сина. Коли артобстріл ненадовго вщух, а ворог пішов у піший наступ, побратими поклали важко пораненого в спальний мішок і хутко понесли до точки евакуації. Дорогою їм довелося відстрілюватися від російських штурмовиків.  

Позаду в Костянтина 7 лікарень і понад 15 операцій. Нині він відновлюється у Львові – в Національному реабілітаційному Центрі НЕЗЛАМНІ. Тут Костя готується до протезування та щодня тренується. Його перша штучна кінцівка вже готова і найближчим часом захисник буде вчитися на ній ходити.  

Попри втрату кінцівки, НЕЗЛАМНИЙ захисник ні краплі не шкодує про своє рішення добровільно стати на захист України. Бо певен: саме батьки мають вибороти право своїх дітей спокійно жити у вільній країні. Костя мріє якнайшвидше опанувати ходьбу і повернутися до сина.