За найзаповітнішу мрію восьмирічного сина Григорія батьки мусять заплатити 27 тисяч євро

Гроші у нашому житті вирішують далеко не все, бо не все продається і купується. Проте інколи бувають моменти, коли без них життя стає неповноцінним. Саме про такий випадок  хочемо розповісти. Восьмирічний  львів'янин Григорій Вікторов не може бути здоровим, повноцінно розвиватися, бо у його рідних немає достатньої суми грошей на операцію, після якої життя хлопчика кардинально змінилося б на краще.

Жахливий діагноз - глухота IV ступеня

Григорій - друга дитина в родині Вікторових: у нього є старша сестричка Ксеня і молодший братик Михайло. Гриць народився здоровим, доношеним: вага - 4 кг, зріст - 56 см. Нормально ріс, швидко розвивався, не хворів. У 10 місяців вже впевнено крокував по квартирі. Мабуть, материнське молоко давало йому неабияку силу. Та на одинадцятому місяці життя в малюка неспо­дівано підвищилася температура, жодних інших ознак захворювання не було. "Швидка" доставила дитя до лікарні. Там температуру збили й виписали додому. Але невдовзі все повторилося спочатку. І лише тоді маленькому поставили діагноз: гнійний менінгіт, до того ж важкий і рідкісний. Утім, лікарям-інфекціоністам вдалося витягнути Гриця з лещат небезпечної недуги.

- Коли ми приїхали додому, - розповіла "Пошті" мати Григорія Діна, - то звернули увагу, що син перестав ходити. Це нас неабияк налякало і цій проблемі ми приділяли максимум уваги. І навіть не підозрювали, що дитина... глуха.

Навесні мати з сином гуляли на дитячому майданчику. Жінка помітила, що Гриць пасивний, нічим не цікавиться, поводиться якось дивно. Така поведінка раніше була йому не притаманною. Тоді й запідозрили, що у малюка, мабуть, проблеми зі слухом. Спершу намагалися це з'ясувати самі: плескали в долоні, стукали. Але дитина ще була маленькою і важко було зрозуміти, відреагувала вона на звук чи повернула голову навмання.

Мати Григорія, Діна, за професією - лікар-фтизіатр, працює в міському туберкульозному диспансері. Хто-хто, а вона добре розуміла, що зволікати не можна і подалася за консультаціями до лікарів. Після обстежень в обласній дитячій спе­ціалізованій лікарні батькам повідомили страшний  діагноз: у сина не просто є проблеми зі слухом, у нього глухота IV cту­пеня. Цей діагноз підтвердили і в Києві. І що найстрашніше, спершу сказали, що вже нічого не можна вдіяти.

Проте батьки не здалися. Мати знала: до п'яти років у дитини розвиваються слухова та мовно-рухова систем. Якщо цей час згаяти, то потім справді вже нічого не можна буде зробити.

- Ми боялися за свою старшу доньку, - каже Діна, - бо не змогли їй приділяти належної уваги. Весь вільний час проводили з Григорієм - вчили слова, малювали, складали конструктор, намагалися щодня навчити його чомусь новому. Згодом почали працювати з сурдопедагогом. З ним нам дуже пощастило. Ми познайомилися просто з унікальною людиною Тамарою Дунаєвською. Те, що вона зробила для нашого сина,  не передати словами.

100-відсоткове відновлення слуху можливе

Великих грошей у родині Вікторових не було, але вони економили на чому могли й купили Григорію слуховий апарат за 1000 доларів. Згодом обласна спілка воїнів-інтернаціоналістів (батько хлопчика - учасник бойових дій в Афганістані) купила кращий, цифровий за 2000 доларів, він ліпше передає звук. І під керівництвом Тамари Михайлівни хлопчик не лише вивчив букви, звуки, до того ж шиплячі, а й навчився читати, рахувати, а головне ... говорити! Що для дітей, котрі не мають слуху, здавалося, нереально. Медична комісія Київського ЛОР-інституту, яка обстежувала Григорія перед школою, дійшла висновку: хлопчик може навчатися у звичайній загальноосвітній школі (!!!)

Цієї весни Григорій закінчив перший клас СШ № 30. Мати каже, що завдяки вчительці Ользі Нагребецькій, син почувається так, як всі, у нього не має жодних комплексів. Він вчить вірші, пише диктанти тощо.

- Хлопчик дуже здібний, - розповіла "Пошті" вчителька Ольга Романівна. - З дітьми у нього немає жодних проблем: він з ними спілкується на рівних. У нього трохи інша вимова, гортанний голос, але діти вже звикли і чудово його розуміють.

На канікулах хлопчик залюбки гасає на велосипеді, лазить по деревах, робить збитки. Одне слово, поводиться, як усі діти. А ще, за словами Діни, має відмінне почуття гумору. "Мамо, - каже він якось. - І чому мої кросівки запізнюються до школи".

Час біжить. Аби Григорій міг надалі повноцінно жити, спе­ціалісти з Київського ЛОР-інституту стверджують: дитині потрібна термінова операція - кохлеарна імплантація, завдяки якій можливе 100 % відновлення слуху. Такі операції успішно роблять уже давно не лише за кордоном, а й у нас, в Києві. Їхня ефективність дуже висока. Правда, мають один мінус - вони дуже дорогі. У Києві така операція коштує 27 тис. євро (22 тис. євро коштує сам імплантат).      

 Лікарі радять кохлеарну імплантацію дітям проводити у віці до п'яти років, коли ще не закінчився головний розвиток слухової і мовно-рухової систем. Бо якщо дитина до цього часу не говорила, то вона вже практично ніколи не оволодіє мовою. Григорію вже вісім років, але він належить до щасливого винятку, бо завдяки гігантським зусиллям батьків та сурдопедагога навчився говорити ще до п'яти років. І кохлеарна операція (протези австрійської фірми Cochlear) дає дитині шанс на 100-відсоткове відновлення слуху. Проте є ще одне але... Родині Вікторових самій не під силу зібрати 27 тис. євро.

Неймовірно важко знати, що дитині можна допомогти і не мати змоги це зробити. Від безсилля серце розривається. Але заради порятунку сина батьки ладні на все. Тож вони звертаються по допомогу до добрих і небайдужих людей. Адже зараз вирішується архіважливе питання: буде Григорій повноцінно розвиватися далі, радіти життю і йти вперед чи ні...

P.S. "Пошта" взяла Григорія Вікторова під свою опіку й постійно інформуватиме читачів, як іде збір коштів на його лікування.