В Україні вже зареєстрували 20 випадків дифтерії, з них 18 – впродовж жовтня. П’ять випадків підтверджені лабораторно: в Луганській, Хмельницькій, Закарпатській, Тернопільській та Київській областях, про що інформує прес-служба Центру громадського здоров’я МОЗ України.

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів (переважно слизових оболонок ротоглотки), яке супроводжується місцевим фібринозним запаленням та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем. Збудник дифтерії передається повітряно-крапельним шляхом або через предмети побуту, якими користувався хворий.

Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), стійка до дії зовнішніх чинників. Потрапляючи в дихальну систему, вона виробляє екзотоксин, що спричиняє тяжкі функціональні та структурні зміни в органах і тканинах організму, інколи несумісні з життям.

Інкубаційний період захворювання – від трьох до 10 днів. Дифтерія найчастіше проявляється утворенням щільної плівки та набряку слизових оболонок, що блокує дихальні шляхи і часто призводить до смерті. Токсичне ураження серцево-судинної та нервової систем і вторинні інфекції також можуть мати летальні наслідки. Небезпечність захворювання характеризується високою смертністю.

Симптомами хвороби є: біль у горлі; підвищена температура; наліт на мигдалинах сірого кольору; осиплість голосу; ускладнене дихання та ковтання; висока температура; набряк слизової оболонки носоглотки; збільшення лімфатичних вузлів.

Важливо своєчасно діагностувати хворобу. Адже за своїми клінічними проявами вона схожа на ангіну та інфекційний мононуклеоз. Якщо ви помітили в себе або рідних такі ознаки, не легковажте і негайно зверніться до лікаря! Що раніше встановлений діагноз, то вищі шанси на одужання.

Ускладнення дифтерії: блокування дихальних шляхів; інфекційно-токсичний шок; пошкодження серцевого м’яза (міокардит); ураження нервової системи і нирок (нефрозонефрит); легенева патологія (пневмонія, дихальна недостатність).

Дифтерія – вакцинокерована інфекція! Єдиний спосіб захиститися від неї та запобігти розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація!

Побутує міф, нібито щеплення роблять лише в дитячому віці. Насправді імунітет проти деяких захворювань зберігається не на все життя, тому періодично необхідне повторне введення вакцини – ревакцинація. Так само дорослим обов’язково треба вакцинуватися, якщо вони не були щеплені в дитинстві.

Так, згідно з календарем профілактичних щеплень, вакцинація від дифтерії призначена не лише дітям, а й дорослим.

В Україні щеплення проти дифтерії дітям можна зробити безплатно цільноклітинною вакциною проти кашлюку, дифтерії та правця АКДП, яка забезпечує найкращий захист. Також наявна безкоштовна вакцина для профілактики дифтерії та правця АДП і вакцина для профілактики дифтерії та правця зі зменшеним вмістом антигена АДП-М, яку застосовують для дорослих.

За статистикою, станом на 1 жовтня 2019 року в Україні щепили 59,5% дітей віком до року та 52,3% дорослих від кількості, передбаченої плановою вакцинацією. Загалом за вказаний період щепили лише 200 000 дітей віком до року та 1,5 млн дорослих.

Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії. Імунітет запобігає важкий перебіг хвороби. Вакцинуватися безкоштовно можна в кабінетах щеплень закладів охорони здоров’я!

Згідно з Національним календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовувати вакцини як із ацелюлярним (АаКДП) – для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовують для щеплення дітей до шести років 11 місяців 29 днів.

Вакцинацію від дифтерії здійснюють у:

2 місяці (перше щеплення),

4 місяці (друге щеплення),

6 місяців (третє щеплення),

у 18 місяців проводять ревакцинацію.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у шість років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (АДП). У 16 років – анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (АДП-м). Щеплення дітей до семи років із порушенням календаря призначає лікар із таким розрахунком, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до шести років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримання чотирьох доз вакцини проти кашлюку дитиною до шести років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.

Дітям від 7 років та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-м триразово. Ревакцинацію дітей віком 15 –18 років, які отримують щеплення поза календарем, здійснюють із мінімальним інтервалом у три роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-м у віці 26 років із подальшою плановою ревакцинацією через кожні 10 років.