У кожного з нас часом зникає натхнення до роботи, не хочеться ні з ким ні розмовляти, ні бачитись, або ж хобі, яке ще недавно допомагало відволіктись від буденних проблем, раптом перестає подобатись. Звісно, у всіх людей час від часу буває поганий настрій. Та іноді цей поганий настрій так затягується, що стає постійним станом людини.

Чому в людей стається емоційне вигорання, чи може людина сама собі допомогти у такому стані та як, власне, запобігти цьому? На ці запитання відповіла Ольга Раделицька, практик тета-хілінгу, коуч на лекції “Емоційне вигорання: як встати і почати робити”, яка нещодавно відбулась у Львівському обласному молодіжному центрі.

Коли людина живе не своїм життям, а одягає маску, старається із усіх сил відповідати всім очікуванням рідних, оточення, соціуму, то забуває про те, хто вона насправді та чого хоче. Тоді людина вигорає, страждає, не розуміє що в житті не так, розповідає Ольга Раделицька.

“Зазвичай у статтях, присвячених темі емоційного вигорання, знайдете пораду більше відпочивати, змінити зачіску тощо. Це справді допоможе, якщо людина перепрацювала тиждень-два. Та коли уже сталось емоційне вигорання, то такі банальні рекомендації не працюють. Загалом емоції – це реакція людини на реальність. У різному віці люди по-різному проявляють свої емоції. Наприклад, підлітки неспокійно їх проявляють. Та трапляються люди, які начебто вміють контролювати свої емоції. Насправді це лише ілюзія, бо наш розум не вміє контролювати емоції. Ми можемо тільки подавляти і приховувати їх”, – каже Ольга Раделицька.

З її слів, коли ми намагаємось приховати власні почуття страху, гніву, агресії, то вони стають нашим перманентним станом.

“Якщо людина відчула, наприклад, страх, але не проявила, не прожила цю емоцію з психологом або другом, то страх стає для людини базовим емоційним станом. Подекуди люди живуть з певними емоціями роками, заховавши їх навіть від самих себе. Тож коли у вас в житті сталась якась біда і вам кажуть, що потрібно перечекати, час лікує рани, то не вірте, він лише притуплює гострий біль. Насправді нічого не мине. Якщо є образа, неприйняття цієї ситуації, то ці емоції залишаться з вами на все життя”, – наголошує Ольга Раделицька.

Однією з ознак емоційного вигорання є підвищена хронічна втома. Однак фізичний відпочинок у цьому випадку не допоможе, каже Ольга Раделицька.

“Фізичний відпочинок допоможе не дійти до стану емоційного вигорання. Однак коли воно уже відбулось, то вкрай важко однією відпусткою відновити свої емоційні ресурси. Бо емоційна втома всередині нас, вона не залежить від сну і прогулянок. Ще ознакою емоційного вигорання є відчуття безсилля, роздратування. Людина, у якої сталось емоційно вигорання, часто відчуває, що її життя їй наче не належить. Також серед його ознак – зниження продуктивності, відсутність мотивації тощо. Якщо хобі раптом перестає приносити задоволення, то слід задуматись про можливість емоційного вигорання”, – розповідає Ольга Раделицька.

Слід розрізняти емоційне та професійне вигорання. Їх розділяють, але насправді вони доповнюють одне одного, каже коуч.

“Професійне вигорання – це коли всі вищеперераховані ознаки у людини виникають лише на роботі. Поза роботою людина радіє життю, проводить час з сім’єю, друзями тощо. Водночас емоційне вигорання супроводжується апатією. У людини відсутні бажання, енергія, і це поширюється на усі сфери життя. Загалом в людини не залишається жодної сфери життя, у якій вона почувала б себе комфортно”, – наголошує Ольга Раделицька.

Здебільшого до емоційного вигорання призводить багато справ і обов’язків, високий темп життя, постійний вибір і ухвалення рішень, недостатнє відчуття безпеки, відсутність впевненості у майбутньому, порушення балансу життя, а також криза змісту життя, розповідає Ольга Раделицька.

“Звісно, з часом ми забуваємо про хлопця, який колись покинув, і про батька, який ображав у дитинстві. Однак наш мозок цього не забуває, і ці образи впливають на все наше життя. У чому це проявляється? Коли ми залишаємось наодинці, нам нічого робити, то у нас виникає почуття страху. Тому ми вмикаємо будь-що на телевізорі, слухаємо музику або зустрічаємось з друзями. Робимо це з єдиною метою – заглушити той біль, самотність, страх, що створюють певний дискомфорт всередині нас. Подекуди люди назбирують цілий мішок образ, який носять з собою усе життя, проживаючи ці емоції знову і знову з різними людьми. Найкраще вирішення цієї проблеми – знайти початкову ситуацію та пережити всі емоції, що з нею пов’язані. Якщо самостійно це зробити важко, то можна звернутись за допомогою до професіонала, який допоможе відпустити ці приховані емоції зі свого життя назавжди. Тоді людині справді стане легше”, – наголошує Ольга Раделицька.