Працівники Львівської обласної державної стоматологічної поліклініки і керівництво головного управління охорони здоров'я ЛОДА на межі "війни". Побутує думка, що єдиний  обласний державний медичний заклад, де ще можна безкоштовно лікувати зуби, можуть прибрати до рук

Чутки про те, що на Львівську обласну  державну стоматологічну поліклініку хтось поклав око і хоче її приватизувати, серед стоматологів блукали ще від початку року. А чом би і ні: приміщення у доброму стані, хорошому районі, майже у центрі міста. Нині, коли вже реально готові  документи для реорганізації державної установи, переведення її на госпрозрахункові відносини, ці чутки ожили знову. Лікарі твердять: все робиться дуже хитромудро: наперед відомо, що поліклініка на госпрозрахунку витримає максимум квартал і стане банкрутом. Тоді будуть реальні підстави для її приватизації. І навіть називають прізвища тих, хто зазіхнув на державну по­ліклініку.

"Пошта" вирішила перевірити факти і з'ясувати, що насправді діється навколо стоматологічної поліклініки. Ми надаємо слово усім зацікавленим сторонам: представникам трудового колективу поліклініки, керівництву головного управління охорони здоров'я ЛОДА, депутатам обласної ради. Послухаємо їхні думки, а вже висновок кожен зробить сам.

"Спершу через реорганізацію доведуть поліклініку до банкрутства, а тоді її приватизують"

Надія Маковей, голова профкому Львівської обласної державної стоматологічної поліклініки

Колектив ніяк не може зрозуміти, чому експеримент - переведення на госпрозрахункові від­носини - розпочали з єдиної (!) обласної державної стоматологічної поліклініки. Якщо йти на такі експерименти, то його варто розпочинати з невеличкої установи, щоб у разі провалу найменше постраждали пацієнти. Ми маємо у Львові одну міську госпрозрахункову стоматологічну полі­клі­ніку. Досвід свідчить, що це неправильний крок. Поліклініка здала в оренду іншим структурам усі приміщення, які тільки могла, але вижити їй все одно важко. А тут беруться розвалити єдину обласну державну поліклініку. Цього, на наш погляд, не можна робити з багатьох причин. Ми - єдина структура в області, до якої йшли пацієнти з різними патологіями зі всієї Львівщини, міста. З приватних кабінетів люди з ускладненнями також ішли до нас. У нашій поліклініці працюють най­більш кваліфіковані спеціалісти. Скажімо, лише тут діє центр, який безкоштовно надає допомогу ді­тям із семи областей України, які народилися з вродженою патологією зубів. Лише у нас безплатно  надають стоматологічну допомогу  під загальним наркозом дітям, неповносправним, іншим особам. Такі послуги ще надають у двох приватних клініках, але, звісно, за гроші. У нас безкоштовно протезували пенсіонерів. Ми займалися профілактикою стоматологічних захворювань. Хто нині робитиме це задарма? 

Нам кажуть, що незабаром на госпрозрахунок перейде вся стоматологічна служба. Погоджуюся, рано чи пізно так і буде. Але тоді всі установи будуть в однакових умовах. Нині ж, коли в таких умовах працюватимемо лише ми, пацієнти підуть в інші державні установи, туди, де допомогу пільговим категоріям надаватимуть безкоштовно. У колективі працює майже 400 осіб. Якщо після реорганізації залишиться половина, це ще буде дуже добре. І хоч в документах всюди йдеться про те, що скорочення не буде, це станеться само собою уже через місяць-два. Адже лікар змушений буде заробити на комунальні послуги, оренду приміщення, зарплату допоміжному персоналу, адміністрації, бухгалтерії тощо. Це нереально. Які ж тоді ціни за послуги треба поставити? Нині, в умовах кризи, люди взагалі грошей не мають. До того ж вартість наших послуг не може бути такою, як у приватних кабінетах, бо відповідно до постанови Кабміну можемо ставити ціни не більш як 30% від розрахованої собівартості. Нині зі сіл люди їдуть до нас, але тільки тому, що ми обслуговуємо їх безкоштовно. Коли послуги стануть платні, вони не поїдуть.

Реорганізація в умовах кризи, як одиничний випадок, абсолютно не доцільна. Це зрозуміло усім, за винятком лише тих, хто бачить у цьому свій інтерес. Поліклініка не зможе працювати в умовах самоокупності. Грошей навіть на зарплату бракуватиме, хоча ке­рів­ництво зобов'язане виплачувати мінімальну зарплату. Уявляєте, що почнеться?

Ідею з реорганізацією полі­клініки, мабуть, хтось добре продумав. Щоб завуалювати свої справжні наміри, вирішили прикритися реорганізацією. Спершу доведуть поліклініку до банкрутства і створять реальні умови для приватизації. І нам навіть відомо, чия це затія.

Сподіваємося, що коли питання щодо реорганізації стоматологічної поліклініки розглядатиметься на медичній комісії обласної ради, на засідання запросять представників трудового колективу, аби почути і їхню думку.

"Треба навчитися працювати в нових умовах і ділитися з державою"

Віктор Кімакович, начальник головного управління охорони здоров'я ЛОДА

Реорганізація  стоматологічної поліклініки - не наша ініціатива. Відповідну постанову обласна рада ухвалила ще торік, за попереднього керівництва, а нам фактично дали це питання до виконання: у Львівській обласній державній стоматологічній поліклініці має бути  реорганізація - вона переходить на госпрозрахункові відносини. Але така тенденція нині є загальноукраїнською. Зараз МОЗ готує  документи, і незабаром стоматологічна служба України  перейде на госпрозрахунок.

Стоматологічна полік­лініка переходить на госпрозрахункові відносини  частково, управління гарантує їй проплату за надання послуг особам, яким держава гарантує безкоштовну допомогу: пенсіонерам, інвалідам, дітям, що народилися з вродженою патологією зубів тощо.

Є кілька моментів, які можуть спричинити непорозуміння. Перше - питання орендних відносин. Ми передаємо полік­лініці безкоштовно всю інфраструктуру: будівлю, техніку. Скіль­ки вони платитимуть за оренду приміщення, вирішить сесія. Можливо, плата буде символічною, як для більшості медичних закладів - 1 грн на рік. Але це питання в компетенції обласної ради.

Друге. Очевидно, що не всі лікарі зможуть на себе заробити. Адже є стоматологи, до яких шикуються черги, а є і такі, що мають обмаль пацієнтів. Може виникнути проблема з оплатою праці, але сподіваємося, що цю проблему ми вирівняємо за рахунок проплат, які будуть надходити з обласного бюджету за обслуговування пільговиків. За надання спеціалізованої допомоги хворим також буде перерахунок з обласного бюджету.

Скорочення не плану­ється. Можливо, на якийсь час  введемо мораторій щодо скорочення, але згодом усе залежатиме від їхньої господарської діяльності: зможуть вони себе забезпечити чи ні. Таку реорганізацію вже проведено у Києві, Чернігівській області, завершують її у Хмель­ницькій. Звісно, там набили чимало ґуль, і у нас вони будуть, але невдовзі вся стоматологія працюватиме в таких рамках. Держава буде гарантувати безкоштовну стоматологічну допомогу лише пільговим верствам населення.

Зрозуміло, що є певний спротив колективу, і його можна зрозуміти, хоча в поліклініці велика кіль­кість людей працює на 0,25% ставки, що становить  200-300 грн, але ніхто не звільняється. Бо вони живуть за рахунок паці­єнтів. Після реорганізації лікарі також будуть жити за рахунок пацієнтів, але мусять трохи поділитися з державою. А ось цього во­ни категорично не хочуть. У переході на госпрозрахунок є і перевага. Адже лі­карі ходять по лезу ножа: органи контролю досить активно працюють у медицині. І щоразу, коли па­цієнт віддячується за послугу, є ризик, що саме в той момент хтось зайде  в кабінет. За нових умов  лікарі свою долю отримають офіційно, нічим не ризикуючи. Мож­ливо, вона буде дещо менша, ніж тоді, коли вони працювали лише на себе. Але треба вчити людей ді­литися. Переконаний, що коли ми перейдемо до страхової медицини, на­віть збільшивши зарплату лі­карів у два-три, десять ра­зів, серйозні перепони створюватиме саме медична громада, яка звикла працювати зовсім по-іншому.

Щодо  можливої  приватизації... Такі думки докотилися і до управління. Але цього не станеться, бо, по-перше, є закон України, в якому чорним по білому написано: державні медичні заклади приватизації не підлягають. По-друге, буде рі­шення обласної ради про створення такого-то центру, а не якогось іншого. І якщо навіть припустити, що це питання могло б виникнути, воно не пройде на жодному рівні: ні в обласній, ні у Верховній Раді, бо тоді треба міняти законодавство. І по-третє, заклад не повинен збанкрутувати. Адже у Львові є біль­ше сотні приватних кабінетів, і жоден з них не закривається.