За спостереженнями Міністерства охорони здоров’я, в Україні упродовж останніх п’яти років напружена епідемічна ситуація з інфекційними хворобами: захворюваність на кір, краснуху, епідемічний паротит, кашлюк, дифтерію набуває загрозливого характеру, про що свідчить чергування періодів спалаху і спаду захворюваності.
Таку ситуацію пояснюють передусім тим, що внаслідок різних чинників – браку в певні періоди вакцин, антивакцинальних інформаційних кампаній тощо – в Україні на сьогодні дуже низький рівень вакцинації населення, передусім дітей.
Тож аби запобігти поширення небезпечних інфекційних недуг, в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун та міністр освіти та науки Лілія Гриневич звернулися листом до керівників обласних держадміністрацій, в якому нагадують, що наявність усіх щеплень, згідно з календарем, є обов’язковою умовою для того, аби дитина могла відвідувати навчально-виховні заклади.
Вчитися, а не заражатися
У листі також нагадали, що зараз в Україні – спалах кору: від початку року зафіксовано майже 30 тисяч випадків захворювання, 13 з яких закінчились летально.
“Враховуючи, що ризик масового поширення зазначених інфекцій особливо збільшується з початком навчального року, просимо вжити заходів щодо забезпечення рекомендованого Всесвітньою організацією охорони здоров’я обсягу охоплення профілактичними щепленнями або недопущення невакцинованих (за відсутності протипоказань) дітей у заклади освіти”, – мовиться в документі.
Якщо в дитини є протипоказання, батьки мають отримати в медичній установі довідку на підставі даних обов’язкового медичного профілактичного огляду дитини за участі лікаря педіатра та інших лікарів-спеціалістів. Рішення про допуск таких дітей до закладів освіти приймає комісія лікарів відповідного лікувально-профілактичного закладу.
Лікарсько-консультативна комісія може прийняти рішення щодо заборони відвідування дитиною без профілактичних щеплень навчального закладу, наприклад, у разі ускладнення епідемічної ситуації. В таких випадках вирішувати, як навчатимуться діти – дистанційно, екстерном чи індивідуально – будуть місцеві органи освіти.
У документі також нагадують, діти якого дошкільного та шкільного віку повинні проходити вакцинацію і ревакцинацію, та запевняють, що на сьогодні в Україні є достатня кількість ефективних, якісних та безпечних вакцин, щоб усі вікові групи дітей, які цього потребують, були щеплені.
Дізнатися про наявну кількість в регіонах усіх вакцин для обов’язкових щеплень, включених до календаря, можна
тут.
На своїй Facebook-сторінці Уляна Супрун написала, що дитячий садок чи школа – це місце, де діти мають навчатися, розвиватися та спілкуватися з однолітками, а не підхоплювати небезпечні хвороби.
“Для деяких батьків, які не планують вакцинувати своїх дітей, це може бути не найкраща новина. Утім запевняю, що Міністерство охорони здоров’я України та Міністерство освіти і науки України не прагнуть ускладнювати їхнє життя. Це потрібно для того, щоб уберегти дітей від небезпечних хвороб, від яких надійно захищає щеплення. Тільки з дотриманням такого правила ми можемо гарантувати їхню безпеку”, – пише головний медик країни.
“А нам все одно…”
Однак чимало батьків такими закликами не проймеш. Бо хоч їхні діти й невакциновані, “на папері” всі щеплення зроблені. У львів’янки Оксани двоє дітей – 16-річний Андрій і 9-річна Оля. У сина всі щеплення є, а ось у доньки – лише БЦЖ. Жінка каже, що має неабиякий страх перед вакцинами, тому молодшу дитину так і не щепила від жодних інфекцій. “Зі сином якось було простіше і спокійніше – лікарі чи медсестри дзвонили, казали, коли прийти у поліклініку на щеплення. Останніми роками ситуація з вакцинами була дуже нестабільною. Про те, щоб мене хтось повідомив, є в наявності вакцина чи ні, взагалі мовчу, бо цього ніхто не робив і не робить досі. Треба самому усім цікавитися… А так загалом стримувало те, що частенько були перебої з постачанням, хворіла дитина, з’являлися вкрай негативні відгуки. Усе це додавало страху, і я так і не наважилася завести дитину в поліклініку, – розповідає жінка. – Звісно, за здоров’я своїх дітей переживаю, але думаю, що власний імунітет нас таки захистить від інфекційних недуг”.
Інформацією про те, що невакцинованим дітям заборонять відвідувати заняття у школах, жінка не надто переймається. “Відверто кажучи, на папері, тобто у нашій дитячій карті профілактичних щеплень, є всі записи. Так, можливо, це не дуже чесно перед іншими, але я мама і наразі сама вирішую, що краще для моєї дитини. Засуджувати мене не варто, особливо тим, що мають усі щеплення. Їм за себе нічого хвилюватися, то й за таких, як моя дитина, не раджу”.
Як обрати альтернативну форму навчання
Директор департаменту освіти і науки Львівської облдержадміністрації Любомира Мандзій каже, що панікувати не варто, адже розглядатимуть кожну ситуацію зокрема. Зрештою, лист має рекомендаційний характер. Передусім є нагадуванням про необхідність виконання норм закону і про відповідальність за це керівників закладів освіти, нагадуванням для всіх без винятку про необхідність збереження життя і здоров’я (адже це найважливіше), а також має на меті спонукати батьків не нехтувати можливість вакцинувати дитину і не наражати на небезпеку ні себе, ні інших.
“Керівники закладів прийматимуть рішення в кожному окремому випадку, яких заходів вжити аби зменшити напругу, пов’язану з епідемічною ситуацією в Україні. Тобто наразі у школах та дитсадках ще раз перевірять, чи всі діти мають усі необхідні щеплення. Відтак дирекція школи у кожному конкретному випадку говоритиме з батьками та з’ясовуватиме ситуацію. Батькам рекомендуватимуть зробити чи доробити щеплення, яких бракує, якщо ж є протипоказання, лікарсько-консультативна комісія вирішуватиме, чи ситуація дозволяє, аби така дитина відвідувала школу”, – пояснила Любомира Мандзій.
На її думку, зважаючи на спалах кору, потрібно спільно вирішити, як далі навчатиметься дитина – індивідуально, дистанційно чи екстерном. Кожен випадок розглядатимуть окремо. Аби перейти, скажімо, на дистанційну форму, треба офіційно звернутися із заявою до директора та з’ясувати, як саме відбуватиметься навчальний процес. Інакше відсутність вважатиметься пропусками, і дитину можуть не перевести в наступний клас.
Небезпека поруч
Водночас медики застерігають, що ризик заразитися небезпечною недугою в рази більший, аніж імовірність важких наслідків вакцинації. На їхню думку, страх перед вакцинами абсолютно нераціональний, адже підступна хвороба, як завжди, приходить неочікувано. Один із таких випадків стався наприкінці серпня на Київщині. 11-річний хлопчик, допомагаючи у господарстві, наступив на іржавий цвях. Місцеві лікарі обробили рану, наклали пов’язку і ввели вакцину проти правця. Відтак дитина ходила до школи ще п’ять днів. Після уроків, коли хлопець спілкувався із однолітками, у нього почалися судоми обличчя. Зараз життя дитини підтримує апарат штучної вентиляції легень. Зі слів медиків, це єдиний спосіб урятувати її – дати час організмові побороти нейротоксин.
Прогнози медиків щодо здоров’я хлопчика невтішні, як і цифри, які подає Міністерство охорони здоров’я. За їхніми даними, у 2017 році від правця вакцинувалися лише половина тих, кому необхідно було це зробити, а з початку цього року – трохи більше 30%.
Як врегульовують питання вакцинації у різних країнах світу
* У Італії вакцинація дітей є обов’язковою умовою для відвідування державного дошкільного закладу та школи. Батьки зобов’язані завчасу надати довідку про щеплення. Їм не дозволяється свідомо відмовлятися від вакцинації дітей. Якщо ж дитина не була щеплена вчасно, батьки мусять сплатити штраф.* Німеччина торік також внесла зміни до законодавства. Згідно з ними, всі дитячі садки повинні повідомляти органи охорони здоров’я, якщо батьки не подали довідку про консультацію щодо вакцинації своїх дітей. Таким чином, тамтешнім батькам необхідно давати докази того, що вони побували на консультації щодо вакцинації, перш ніж приводити дітей до садка.
* Франція прийняла новий закон щодо вакцинації, згідно з яким усім дітям, які народилися 1 січня цього року та пізніше, необхідно зробити 11 обов’язкових щеплень згідно з календарем вакцинації.
Вакцини проти дифтерії, правця й поліомієліту завжди були обов’язковими у Франції, тоді як вісім інших – щеплення від кашлюку, гепатиту В, кору, паротиту і краснухи – тільки рекомендованими. Станом на 1 січня 2018 року, додаткові вісім вакцин набули статусу обов’язкових.
* США. В усіх штатах діє обов’язкова вимога, згідно з якою діти не можуть відвідувати школи та дошкільні навчальні заклади, якщо їм не зробили щеплення за календарем. У деяких штатах є винятки: людям дозволяють відмовитись від щеплень з медичних, релігійних або світоглядних причин.
Імунізація всіх груп населення вважається одним із найбільш економічно ефективних засобів профілактики захворювань. У випадку, якщо невакцинована дитина померла через недугу, від якої є обов’язкова вакцинація, батьків притягують до кримінальної відповідальності.
*Австралія. Тут діє принцип “без вакцинації немає соціальної допомоги на дитину” (ориг. “No Jab, No Pay”). Це політичне рішення почало діяти з січня 2016 року. В Австралії також діє закон про те, що дошкільні установи можуть відвідувати лише діти, яким зробили всі планові щеплення.
* Канада. Близько 85% дітей вакциновані за календарем щеплень і лише менш ніж 2% батьків категорично проти вакцинації. Решта – діти, які пропустили одне-два щеплення або ще не отримали однієї-двох вакцин. Не всі випадки невакцинації обумовлені ваганнями батьків щодо щеплення своїх дітей – у деяких випадках проблемою є відсутність доступу до послуг з вакцинації. Більшість заходів із підвищення рівня вакцинації в країні націлені на покращення доступу до послуг з вакцинації (скорочення відстані до клінік, де можна зробити щеплення, вакцинація дитини в хатніх умовах під час візиту лікаря, розсилання нагадувань про наступну вакцинацію тощо).