Недоношені діти: надія є завжди!

Чому деякі діти народжуються передчасно, які шанси на перемогу в боротьбі за їхнє життя і здоров’я, чи достатньо у Львові та області обладнання і ліків, щоб за потреби допомогти новонародженим у перші дні життя, та хто і як може покращити забезпечення медзакладів

фото: архів (Тарас Атаманів)
Кожні батьки, очікуючи народження дитини, бажають для неї найкращого, хочуть забезпечити їй щонайкращі шанси на успіх. І коли раптом стається так, що дитина народжується передчасно і її шанси на життя, життя здорове і повноцінне, різко зменшуються, дуже важливо скористатися кожним із них!
Уже з перших хвилин життя крихітки, яких іноді можна легко помістити на долоні, змушені буквально виборювати свій шанс на здорове та повноцінне життя. Значною мірою воно залежить від злагодженої фахової роботи лікарів, які допомагають незрілим діткам жити поза організмом матері. Дуже важливою є й наявність сучасного обладнання, що дає змогу надавати необхідну допомогу та стежити за станом малюків, допоки вони не зміцніють. Своєчасна та якісна меддопомога, надана одразу після народження, є запорукою успішного лікування та подальшої високої якості життя таких дітей, адже кожна втрачена хвилина може мати дуже тяжкі наслідки.
Таких діток називають по-різному – “нетерплячки”, “поспішайки”, “ранні пташки”. Щороку лише на Львівщині їх народжується кілька сотень. Деякі з них приходять у цей світ із екстремальною вагою – один, а то й півкілограма. До 2007-го діти, які при народженні мали екстремально малу вагу – 500 – 1000 грамів, не виживали, їх навіть не реєстрували, вважаючи плодом. Тепер у нас успішно виходжують дітей, які народилися з 22 тижня вагітності з вагою від 500 грамів. Адже шанси є, важливо їх не змарнувати!
На цьому тижні громадськість сколихнули емоційні пости в соцмережах. У одному з пологових Львова у ніч з 1 на 2 квітня передчасно народилася двійня. У дописах ішлося, що пологовому критично не вистачає обладнання, тому одне з двійнят підключене до інвазивного апарата штучної вентиляції легень, а другому забракло апаратури. Медики заперечили нестачу обладнання, запевнивши, що "ситуація під контролем", а до інвазивного апарата підключили дитинку, яка була у важчому стані.
Тож “Львівська Пошта” довідалася у фахівців, чому деякі діти народжуються передчасно, які шанси на перемогу в боротьбі за їхнє життя і здоров’я, чи достатньо у Львові та області обладнання і ліків, щоб за потреби допомогти новонародженим у перші дні життя, та хто і як може покращити забезпечення медзакладів.

Р.S. Коли верстався номер, стало відомо, що одне дитя (те, що було у важчому стані) померло. Стан другої дитини наразі стабільний, однак про позитивний прогноз говорити зарано…


фото: Тарас Атаманів

Наталія Шелестак, громадська активістка, голова правління ГО “Варта 700”:
– Історія, яка нещодавно сталася в пологовому, що на Раппопорта, коли передчасно народилися двійнята і потребували підключення апарата штучної вентиляції легень (а був лише один!), стала дуже показовою для всіх. Виявилося, що життєво необхідних апаратів для діточок у наших пологових замало! Це ганебно! Я, як мати двох недоношених дітей, знаю, що виходжувати таких немовлят дуже важко, проте вони мають шанси бути цілком здоровими. Для недоношених діточок дуже важливий час. Якщо надати їм вчасну належну допомогу і займатися ними, вони виростуть здоровими. Депутати Львівської міськради з комісії гуманітарної політики зазначили, що рік тому були в цьому пологовому, а також у пологовому на Мечникова, і запитували лікарів, чи є в них усе необхідне, аби якісно надавати послуги. Керівництво цих закладів не озвучило потребу в такій апаратурі… Зараз на весь Львів працює лише два пологові будинки. У будь-який момент в один із них можуть привезти двох-трьох жінок, які передчасно народжуватимуть. Що тоді? Як надаватимуть діткам допомогу? І хоч мені розповідають, що в разі потреби їх заберуть у спеціалізовані клініки, проте знаю, що допомогу недоношеним треба надавати вже і негайно. Ми ні на мить не повинні ризикувати дитячим життям, як і не маємо права вирішувати, кому допомогти – тій дитині чи тій. Медики кажуть, що всього вистачає, що нічого не треба. А доля розпорядилася по-іншому – вона показала, що може народитися двійня, і одній дитині не вистачить обладнання. Вважаю, що у кожному пологовому Львова мають бути в достатній кількості апарати штучної вентиляції легень. Не допоміжні “ручні” (таким апаратом рятували другу дитинку з двійні), а стаціонарні! Чому вони досі не закуплені в потрібній кількості, не розумію. Сьогодні ми тисячі викидаємо на сміття, мільйони закатуємо в дороги, а 600 тисяч гривень (саме приблизно стільки коштує цей апарат) не можемо знайти… До речі, нашим пологовим потрібен не лише апарат штучного дихання, а й інше необхідне обладнання: кувези, лампи. Виявилося, що не забезпечений заклад і дорогим препаратом, який допомагає передчасно новонародженим почати дихати. У цьому разі ліками поділилася обласна лікарня на Чернігівській. Вважаю, що медицина – це пріоритетний напрямок, який має бути під опікою держави та місцевих органів. Вона поза конкуренцією. Відтак маємо надію, що місцева влада таки спроможеться закупити необхідне обладнання. Якщо ж ні – зробимо це самі. Зараз розглядаємо можливість збору коштів на базі благодійного фонду або ж просто відкриємо благодійний рахунок. Як це буде, ще не відомо. Але такий апарат обов’язково має бути в кожному пологовому! Краще нехай він стоїть, нехай його використають раз на рік, аніж доведеться ризикувати життям дитини.
Володимир Зуб, начальник управління охорони здоров’я Львівської міської ради:
– У Львові в підпорядкуванні Львівської міськради є два пологові стаціонари – пологовий будинок на Мечникова і пологове відділення на Раппопорта. Окрім того, в нашому місті було ще два обласні пологові стаціонари – перинатальний центр (уже п’ять років не працює) і пологове відділення в обласній клінічній лікарні (закрите з вересня 2017-го). Отож, два пологові будинки зараз виконують функції із забезпечення акушерської допомоги як львів’янам, так і жителям області, адже всіх жінок із загрозою переривання вагітності з районів скеровують до нас. Навантаження велике, але ми справляємося. У разі, якщо народжуються діти, які потребують інтенсивної терапії (передусім недоношені, з малою масою тіла), їх після необхідної підготовки і стабілізації стану переводять у відділення реанімації новонароджених, де продовжують курс інтенсивного лікування. Такі відділення є в обласній клінічній лікарні на Чернігівській та в міській дитячій клінічній лікарні на Орлика. Розподіляємо навантаження між цими двома відділеннями. Щоб стабілізувати таких дітей, у кожному пологовому є по два апарати штучної вентиляції легень – інвазивної та неінвазивної. Наша реанімація забезпечена всім необхідним. Є і кувези, і реанімаційні системи, і апарати штучної вентиляції легень, і все інше для виходжування таких дітей! Те, що відбулося на цьому тижні і спричинило занепокоєння, – це емоційний вкид інформації без належного вивчення суті питання… Діти, які народилися, отримували допомогу, їм вводили необхідні препарати і після стабілізації стану перевели в міську дитячу лікарню. Наразі говорити про позитивний прогноз не можна, оскільки відсоток виживання дітей, народжених з такою малою масою тіла, дуже низький. Допомогу надають, обладнання для цього є достатньо. Якщо ж є охочі допомогти – ласкаво просимо. Обладнання забагато не буває, воно потребує заміни і його постійно треба докуповувати. Найшвидше таке обладнання зношується в дитячій лікарні, бо там найбільше навантаження, тож потребує регулярного оновлення. Що ми й робимо: і в 2015-ому апарати купували, і в 2016-ому, і в 2017-ому один апарат отримали від спонсорів. У пологових стаціонарах такі апарати використовують рідше, хоча по два є в кожному, бо діти народжуються переважно здоровими і не потребують штучної вентиляції легень. А тих, що потребують, через кілька годин переводять у відділення реанімації новонароджених. Перед тим, як робити такі інформаційні вкиди, треба спершу дослідити питання. Нема такого, щоби вручну когось “качали”… Є інвазивна ШВЛ і неінвазивна. Вся необхідна допомога була надана, коли діти були готові до переведення, і їх перевели. Ввели їм сурфактант – препарат для захисту і лікування недозрілих легень. Наші альвеоли вкриті сурфактантом, який забезпечує газообмін. У недоношених дітей сурфактант незрілий, тож його доводиться вводити. Був час, коли держава його не закуповувала, а місцевого бюджету не вистачало, бо це дороговартісний препарат. Зараз ситуація стабільна: препарат закуповують централізовано коштом держбюджету, а також за потреби докуповуємо за гроші місцевого бюджету. Цей препарат є у відділеннях новонароджених на Чернігівській і на Орлика. Там відбувається основна терапія, часом доводиться вводити його повторно. Тим, що очікують поповнення в родині, хвилюватися не варто! Якщо буде потреба, усім забезпечимо, усю необхідну допомогу надамо! Надзвичайної ситуації як такої не було. Занепокоєння виникло через емоції, які запустили в соцмережі. Я не знімаю відповідальності з медичного персоналу, можливо, не все правильно і чітко пояснили, можливо, через емоції не все правильно почули. Але якщо ми сім місяців відпрацювали при двох закритих пологових і галасу не було, це означає, що ми всім забезпечені, що все працює чітко і злагоджено. Якби справді була така проблема, то, безперечно, це виявилося б набагато швидше. Повторюся, треба бути дуже обережними, роблячи такі гострі заяви. У нас нині всі великі фахівці з медицини, всі на ній розуміються і емоційно коментують, не маючи освіти, не знаючи специфіки. А це підриває і так невелику нині довіру до медицини, що обертається масштабними проблемами.
Ірина Микичак, директор департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації:
– Як мене інформували обласні спеціалісти, в ситуації, через яку здійнялася хвиля обурення в соцмережах, не було нічого надзвичайного. Медики діяли відповідно до протоколу, стабілізували дітей і передали їх міській дитячій лікарні. Пологовий стаціонар третьої лікарні не пристосований для інтенсивної терапії. Дітям, які народилися там і мають у ній потребу, на місці надають первинну респіраторну реанімацію і переводять їх у міську дитячу клінічну лікарню. Маємо в області три відділення інтенсивної терапії новонароджених: у обласній клінічній лікарні, в обласній дитячій лікарні та в міській дитячій лікарні. Навантаження ситуативне, бо у відділенні може бути один пацієнт, і апарати простоюють, а може бути 15, і тоді виникає проблема. Щодо препарату, який для лікування дихальних розладів новонароджених дітей, то отримуємо його в рамках державної програми, проте є перебої і ми закуповуємо його коштом області. Всі обласні стаціонари ним забезпечені! Вартість виходжування однієї недоношеної дитини майже дорівнює вартості мерседеса. Центр недоношених немовлят приймає щонайменше півтисячі дітей щороку, яких госпіталізують у обласну клінічну лікарню. Приблизно стільки ж бере на себе міська дитяча лікарня, бо в кожній із них по 12 ліжок. Ми одні з перших в Україні організували транспортну реанімацію. Це було ще років 20 тому. Перші реанімаційні автомобілі ми мали в обласній дитячій лікарні (ОХМАТДИТі) та в обласній клінічній лікарні. Щороку транспортуємо з пологових відділень районів до 1800 новонароджених не тільки у важкому стані, а й навіть із загрозою важкого стану. Кілька років тому долучилася й реанімаційна бригада міста, тож маємо три реанімобілі, які працюють виключно на новонароджених: у обласній дитячій лікарні, в обласній клінічній лікарні і в міській дитячій лікарні. Всі ці автомобілі укомплектовані необхідним обладнанням – апаратами штучної вентиляції, моніторами, інкубаторами тощо. Буквально кілька днів тому меценати з «Віннер Форд Україна» подарували новісінький реанімобіль обласній клінічній лікарні. У червні чекаємо від них ще один. Тож із транспортом у нас все гаразд. Однак найголовніше те, що інтенсивна неонатологія у нас завжди серйозно розвивалася. Ми дуже багато вчимо цих лікарів: проводимо тренінги, школи первинної респіраторної реанімації. Цей механізм відпрацьований до досконалості. Збої можуть виникати лише тоді, коли переповнені відділення. Однією з причин переповнення є закриття перинатального центру, адже там також була реанімація новонароджених на шість місць. Діти, які народжувались у перинатальному центрі, отримували допомогу на місці. Однозначно, що пологові стаціонари у Львові повинні були б також мати свої відділення інтенсивної терапії на ту кількість дітей, яку приймають. У нас є повна взаємодія з міською дитячою лікарнею, із пологовими будинками, забезпечуємо їх необхідними консультаціями. За потреби передаємо необхідні медикаменти з однієї лікарні в іншу у робочому режимі. Бо не можна спрогнозувати, де і коли виникне та чи та потреба. Просто координуємо свої дії відповідно до ситуації. Потреба в обладнанні, звичайно, є, адже воно дуже дороговартісне і має короткий ресурс – відпрацює визначену кількість годин і потребує оновлення. Та й навантаження на нього серйозне. Але наука розвивається, виробники прогресують, на ринку з’являється сучасніше обладнання. Зокрема, маємо потребу в дихальному обладнанні, в стежачому як у дорослих, так і в дитячих реанімаціях. Але це недешеве задоволення. Приміром, потужний апарат штучного дихання коштує від півтора мільйона гривень. Меценати є. Маємо потужний соціально свідомий бізнес – як наш, так і з-за кордону. Маємо традицію благодійності. У нас добрі люди, жертовні – це війна показала. Є багато готових відгукнутися на чиюсь потребу, коли потрібно за кілька днів зібрати необхідну суму. Але, на жаль, це не підтримується… В нас нема закону про благодійність, як, наприклад, у США чи Канаді, коли кожен зацікавлений жертвувати, бо матиме податкові пільги. Поляки мають податок, який називається «один відсоток». Кожен платник сам визначає, на що підуть його кошти, цей один відсоток від доходу: на госпіс, дитячу реанімацію, онкологію, притулок. Ми були в Любліні у дитячому госпісі, який облаштований і функціонує саме завдяки цьому «одному відсотку». Шкода, що в нас такого нема. Натомість часом є так, що збирають гроші на добру справу, люди долучаються, а потім «благодійники» зникають… Це підриває довіру до благодійності, хоч це поодинокі випадки. Багато хто в соцмережах пише, де та влада, чому благодійники мають то все робити. В 2015 році я з колегами побувала в Канаді у одній із провідних дитячих клінік світу. Нас здивувала велика кількість фото в галереї благодійників. Нам розповіли, що бюджет цієї клініки – мільярд канадських доларів, а ще 400 мільйонів щороку надходить від благодійників. Ми про такі цифри можемо поки що лише мріяти…
Дмитро Квіт, головний лікар Львівської міської дитячої клінічної лікарні:
– Щороку у відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених нашої лікарні потрапляють більш ніж 600 дітей. Третина з них – різного ступеня недоношеності. І на жаль, таких дітей стає дедалі більше. Причини невиношування вагітності і передчасних пологів для нас, медиків, уже очевидні: несприятливі екологічні умови, постійні стреси, низька фізична активність майбутніх матерів, а також різні верифіковані інфекції під час вагітності. Усі передчасно народжені дітки, які потрапляють у відділення, не можуть самостійно дихати, тому вимагають респіраторної підтримки. Наша лікарня в достатній кількості забезпечена усім необхідним обладнанням для виходжування недоношених дітей, у тому числі апаратами штучної вентиляції легень! Ми завжди в пріоритеті щодо фінансування медобладнання і в управлінні охорони здоров’я Львова, і міської влади загалом. Наприклад, за останні п’ять років для лікарні з різних джерел закупили обладнання на 23 мільйони гривень! Процес закупівлі у нас практично безперервний. Також лікарня повністю забезпечена дороговартісними препаратами, які вкрай необхідні для передчасно народжених дітей. Наприклад, одна ампула сурфактанту коштує більш ніж 20 тисяч гривень. На даний час у лікарні в наявності є вісім ампул цього препарату. За потреби його вистачить на чотирьох-шістьох дітей. Отримуємо цей препарат через централізовані закупівлі. Платити батькам ні за що не доводиться! Крім цього, при нашій лікарні є реанімаційний автомобіль і спеціалізована реанімаційна бригада лікарів, які виїжджають на виклики в пологові будинки і доправляють передчасно народжених дітей до нашої лікарні. Але це не просто перевезення, а ціла система допомоги: апаратне дихання, моніторинг стану, медикаментозне лікування, дотримання теплового ланцюжка. Якщо ж акушери помічають, що ще в утробі матері в дитини виникли проблеми і в жінки відбудуться пологи з високим ризиком, пологові викликають нашу реанімаційну бригаду, яка чекає на цю дитину, після народження стабілізує її стан і відразу доправляє до нашої лікарні. Хочу наголосити, що догляд недоношених дітей тривалий. Звісно, все залежить від захворювання дитини, терміну виношування. У відділенні інтенсивної терапії такі діти лежать і по 10 днів, і навіть місяцями. Наприклад, зараз маємо дитину, яка на штучній вентиляції легень перебуває ще з початку січня. Загалом у відділенні за добу на одну дитину витрачають приблизно 800 гривень (не враховуючи вартості дорогих препаратів!). У нашій лікарні також діє психологічний супровід батьків, у яких народилися недоношені діти. Насамперед стараємося щонайшвидше госпіталізувати матерів (вони перебувають у цьому ж корпусі поверхом нижче). Також намагаємося зберегти лактацію, пояснюємо, що материнське молоко є першими ліками для дитини. Останніми роками при нашому відділенні реанімації новонароджених уже сформувалася ціла спільнота батьків дітей-“поспішайків”. Щороку восени вони збираються у стінах лікарні, спілкуються, підтримують одне одного і тих, що ще перебувають на лікуванні. Це також дуже психологічно допомагає батькам.
Мар’яна Возниця, головний лікар Львівської обласної дитячої лінічної лікарні “ОХМАТДИТ”:
– У нашій установі є відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії новонароджених. Таких ліжок дев’ять, але діток лежить значно більше. Загалом за рік через нашу реанімацію проходять приблизно 450 дітей. Певний відсоток із них – передчасно народжені. Річ у тім, що первинно передчасно народжених дітей до нас не скеровують, та оскільки спеціалізацією нашої інтенсивної терапії є хірургія новонароджених, то дітей, які народилися передчасно і мають вроджені вади розвитку, проблеми з кишківником чи шлунково-кишковим трактом, скеровують саме до нас. Тобто в ОХМАТДИТ госпіталізують тих діток, які потребують оперативного хірургічного втручання, хоча, звісно, були й випадки, що поступали ті, які такої допомоги не потребували. Просто інші лікарні були переповнені. Апарати штучної вентиляції легень у нашій лікарні є, як і в кожній інтенсивній терапії. Як я вже казала, ліжок у відділенні дев’ять, тому стільки ж маємо апаратів. Потреба в них, звичайно, більша, бо одночасно може лежати 13-14 діток. Апарати ці дорогі, але дуже потрібні. Наприклад, найдешевший, який можна підключити новонародженій дитині, коштує від 800-900 тисяч гривень, а ще треба враховувати вартість технічного обслуговування. Крім цього, таке обладнання потребує висококваліфікованого персоналу. Виходжувати передчасно народжених дітей важко. Я сама дитячий невролог, свого часу працювала у відділенні патології недоношених обласної лікарні, тому цю частину пацієнтів знаю добре. Доводилося боротися з найважчими і найскладнішими випадками, рятувати діток із критичною масою тіла – 500, 700, 1200 грамів. Медицина не стоїть на місці, тому такі дітки з кожним роком отримують більше шансів на життя та цілковите одужання. А так було далеко не завжди… Причин того, чому малюки все частіше народжуються передчасно, чимало. Серед головних вважаю швидкість самого життя, навантаження. Люди мають розуміти, що вагітність треба планувати, вона має бути бажаною, батьки повинні готуватися до цього, провадити активний і здоровий спосіб життя, отримувати менше стресів – і тоді все буде гаразд. Також повинна бути розвинена школа материнства, де батьків готували б до різних моментів життя ще задовго до народження дитини. Мегаважливою є й психологічна підтримка батьків. Матері, які поступають з дітками у реанімацію, сидять біля них, дивляться на всі ці підключені дротики, трубочки, потребують звичайної комунікації. Лікарям не завжди вистачає на це часу… У ОХМАТДИТі такий психолог є, має окремий кабінет, де батьки можуть завжди прийти і поговорити з ним. Щосили намагаємося розвивати цей напрямок.
Марія Малачинська, директор Львівського обласного центру репродуктивного здоров’я населення:
– Причин невиношування вагітності та передчасних пологів є чимало. Серед головних – раннє статеве життя, інфекції, які передаються статевим шляхом, аномалії розвитку матки. Великий вплив на невиношування мають шкідливі звички – вживання алкоголю, куріння. Не можу оминути й погану екологію, шкідливі умови праці. Що стосується харчування, то тут також є проблеми. Аби дитина нормально розвивалася, жінка повинна вживати вітаміни, споживати їжу так, щоб у достатній кількості надходили мікроелементи, було правильне співвідношення білків, жирів і вуглеводів. Ще одним важливим чинником невиношування, викиднів чи передчасних пологів є вік. До 18 років статева система ще незріла, а після 35-ти додаються ще й екстрагенітальні захворювання: вади серця, гіпертонічна хвороба, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, цукровий діабет тощо. Також після 35 років існує ризик хромосомних аномалій. Варто розуміти, що організм поступово старіє, тому й генетичний набір хромосом із віком також має схильність до різних мутацій. Ожиріння, порушення метаболічних процесів також суттєво впливають на гормональний фон жінки, а відтак можливість завагітніти і виносити здорову дитину. Причиною проблем може стати міома матки, тобто доброякісне м’язове новоутворення, кісти яйників, а також різні гормональні розлади, наприклад, порушення роботи щитоподібної залози. Аби цього не допустити, має бути консультація суміжних спеціалістів у певні терміни вагітності і корекція гормональних показників щитоподібної системи. За моїми спостереженнями, здоров’я жінок дещо погіршилося, зокрема у напрямку непліддя й невиношування. Тому дуже важливою є профілактика. Її треба проводити в підлітковому віці, згодом – при плануванні вагітності, ще згодом – коли жінка дізнається, що завагітніла. Тоді вона повинна вчасно отримати консультацію і спостереження професійного акушера-гінеколога.
Отець Ігор Бойко, директор Школи біоетики Українського католицького університету:
– Передусім батькам треба прийняти ситуацію, бо дитина вже народилася, народилася передчасно, а тому потребує додаткових зусиль, щоб реалізувати свій шанс на життя, на здорове життя. Коли щось стається, ми не можемо відмотати час назад і зробити щось по-іншому. Найважливіше в такій ситуації не мати відчуття провини за те, що сталося, а сказати собі, що ми в цій ситуації будемо робити, щоб бути певними, що скористалися всіма можливостями, які в нас були. Не зациклюватися на питанні, чому так сталося, чому так Бог допустив, хто винен, а правильно використовувати всі ресурси, які сьогодні надає медицина, шукати допомоги в психологів, духовенства, щоб бути сильними і не зламатися. Звичайно, для батьків це стресова ситуація, бо вони хотіли б, аби все було інакше. Але треба опанувати себе і поволі разом із дитиною, з вірою в краще проходити цей процес. Вірити, що лікарі борються, щоби збільшити шанси дитини, покращити стан її здоров’я, а також співпрацювати з ними, не відмовлятися від процедур, які вони пропонують. Коли дитина народжується занадто скоро – це непроста ситуація, у якій дуже важливими є духовний супровід і підтримка людей, котрі вже пережили подібне. Якщо людина щось подібне досвідчила у своєму житті, вона може бути дуже великою поміччю: чи це буде священик, духовний капелан, який працює у відділенні реанімації новонароджених, чи хтось із психологів, чи лікарі, які щодня зіштовхуються з такими проблемами. Їхній досвід, який вони готові передати, дуже цінний, і батькам варто прийняти цю допомогу. Але кожна людина по-іншому реагує в подібних обставинах. Можна задіяти і соцмережі, і інші джерела, де можна знайти допомогу. Наші люди не є байдужими, вони підтримують інших – хто матеріально, хто психологічно, а хто молитвою. Така солідарність, співчуття також дуже важливі.
Валерій Веремчук, депутат Львівської міськради, член комісії фінансів та планування бюджету:
– Насправді коштів на медицину виділяють небагато. Часом це відбувається дуже навіть непросто, з “боями”. Обладнання для пологових дороговартісне, але його потрібно закуповувати в більшій кількості. І тут увага виконавчих органів, на мою думку, недостатня. Ми як волонтери повністю забезпечили пологові на Мечникова і на Раппопорта ліжками, тумбочками, матрацами. Зокрема, на Мечникова завезли інкубатор, апарат УЗД з Європи. Це не нове обладнання, але дуже якісне, в доброму стані. Ми порахували, що силами волонтерів Народної Самооборони і благодійників пологові будинки були забезпечені меблями і обладнанням на більшу суму, аніж виділив бюджет міста Львова. Це ненормальна ситуація! Вважаю, що при формуванні бюджету медицині треба бути більш наполегливою. Виконком очолює міський голова, і йому теж треба звернути більшу увагу на проблеми й потреби медицини. Те, що питання життєво необхідного обладнання набуло такого розголосу, буде доброю нагодою поцікавитися в медиків, у керівництва медицини міста, скільки потрібно коштів. Бо я, наприклад, не знаю, скільки коштує апарат штучної вентиляції легень. В бюджеті розвитку міста цього року маємо близько 2 мільярдів гривень, на комунальні статутні підприємства передбачили 1,3 мільярда, тож думаю, що можна знайти кілька мільйонів на медобладнання, яке рятує життя дітям. І це безумовно важливіше, аніж якісь інші потреби!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5665 / 1.87MB / SQL:{query_count}