"Пошта" з'ясовувала, чи є на Львівщині гроші на лікування онкохворих дітей

Узятися за цю болючу тему змусила тривожна інформація, що з'явилася у ЗМІ: медики Дніпропетровщини забили тривогу - онкохворих дітей немає чим лікувати. Бюджетні асигнування зменшилися через кризу, а медикаменти подорожчали втричі. Лікарі радять батькам шукати гроші на придбання препаратів хіміотерапії. На державу сподіватися не можна.

Коштів на медицину бракує

Така інформація шокувала, хоча фахівці ще на початку року попереджали, що проблеми з ліками через фінансову кризу можуть виникнути у хворих на цукровий діабет, пацієнтів відділень дитячої онкогематології, людей з пересадженими органами тощо. І турботи щодо пошуку грошей на ліки впадуть в основному на плечі батьків, рідних. Але де шукати ці гроші? Благодій­ників, меценатів стає все менше. А на лікування дітей зі злоякісними захворюваннями потрібні не десятки і навіть не сотні, а тисячі гривень. Хворі з таким діагнозом не можуть чекати, поки зголосяться меценати й дадуть гроші на купівлю ліків, бо кожен втрачений день зменшує шанс на одужання. В Україні діє державна програма "Дитяча онкологія", згідно з якою лікувати маленьких пацієнтів мають за кошти держави. Її закрили чи, можливо, через фінансову кризу під неї виділили значно менше кош­тів? Яка ситуація з ліками для онкохворих дітей на Львів­щині? Чи багатьом дітям і чому медики щороку ставлять цей грізний діагноз? Аби отримати відповіді на ці  та інші запитання, "Пошта" навідалася до Львівської обласної дитячої спе­ціалізованої клінічної лі­кар­ні, в якій лікують онкохворих дітей.

- Коштів на медицину справді бракує, але це проблема не лише України, а й всього світу, - сказав "Пошті" головний лікар цього медзакладу Олександр Миндюк. - У нас лікування онкохворих дітей фінансується з трьох джерел. Перше - державна програма "Дитяча онкологія", яка діє, але не повністю перекриває потреби в медикаментах. Друге - кошти з обласного бюджету. Але за гроші з цих двох джерел не можна повністю забезпечити хворих дітей ліками, незважаючи на те, що цьогоріч виділено значно більші суми, ніж торік. Просто можливість закупити медпрепарати через їх подорожчання нині є меншою. І третє джерело - позабюджетні кошти: гроші батьків, рідних, спонсорів, благодійників.

Лікування онкохворої дитини, за словами завідувача від­ділення гематології Романи Поліщук, в середньому коштує 100 тис. грн. Підкреслюємо, в середньому. Бо є випадки, коли на лікування малюка потрібно 30-50 тис. грн, а є й такі, що потребують 300 тис. грн. Усе залежить від захворювання, стадії, на якій його виявили, ускладнень, що виникають в процесі лікування. Адже маленькі пацієнти отримують хіміотерапію, це дуже агресивне лікування, але іншого нині нема. Під час хіміотерапії знищуються не лише злоякісні клітини, а й украй потрібні. Імунітет практично на нулю, тож такі діти часто мають різні ускладнення. Страждають нирки, печінка, судини тощо. Аби допомогти організму справитися, паралельно з хіміотерапією потрібна супровідна терапія, яка робить першу менш агресивною. А вона також дорога. У відділенні, як розповіла Романа Степанівна, лежала дівчинка, для якої лише один блок супровідної терапії коштував 30 тис. грн. А часом таких блоків потрібно шість.

Допомоги
від народних обранців не дочекаєшся

Тож 70-80% суми, яка потрібна на лікування дитини, за словами медиків, забезпечує держава, решту - батьки. Здавалося б, не так уже й багато. Але якщо взяти ті 20-30% від 300 тис. чи навіть від 30 тис. грн, то набігає чимала сума, яку можуть зібрати батьки далеко не кожної хворої дитини. Окрім лікування, дітям зі злоякісними захворюваннями потрібне й відповідне харчування, на яке рідні витрачають також великі кошти. Тож цього року, коли ціни на ліки і продукти суттєво зросли, на батьків, рідних припадає значно більше фінансове навантаження. Де нині взяти такі гроші? Адже зарплати у багатьох працівників відчутно зменшилися. Дехто з батьків узагалі безробітний. У відчаї вони, як повідомили "Пошті", звертаються до депутатів Верховної Ради. Але допомоги від народних обранців годі дочекатися. Вони пересилають листи-прохання в МОЗ, міністерство, своєю чергою, передає їх у Головне управління охорони здоров'я області, а звідти надсилають головному лікарю медичного закладу.

- Ситуації є різні, торік був період великої напруженості з ліками, - каже Олександр Володимирович, - бо основну партію медикаментів, які закуповуються згідно з держпрограмою "Дитяча онкологія", МОЗ отримано у другій половині року. Та незважаючи на скруту, в нас не було жодної дитини, яка б не отримала лікування, яке їй призначили. Є сім'ї, які можуть частково оплатити лікування, а є й такі, і їх значно більше, які всім серцем прагнуть врятувати сина чи доньку, але не мають грошей. Їхні проблеми ми беремо на себе. Шукаємо спонсорів, благодійників і діти лікуються відповідно до світових протоколів лікування.

У "Пошти" закралася підозра, що, можливо, у період фі­нан­сової скрути дорогі ефективні медпрепарати доводиться замінювати менш ефективними, але значно дешевшими, як це часто нині буває.

- В онкології такого не мо­же бути, - сказала  Романа По­лі­щук. - Передусім ми чіт­ко ставимо діагноз. Якщо раніше достатньо було знати, що це рак крові чи лейкоз, то тепер цього мало. Діагноз має бути дуже точний, бо лікування спря­мо­ване на певний вид ракових клітин. Скажімо, лейкемія є лімфобластною або мієлобласт­ною. Якщо лімфобластну лікувати медпрепаратами, призначеними для мієлобластної, то результату не буде.

Щороку різноманітні онкологічні захворювання вперше виявляють у 70-80 дітей, сказала Романа Степанівна. І дуже великий відсоток із них повністю одужує. Правда, лікування довготривале - від півроку до року, але результат говорить сам за себе. Нині в області живе майже 500 колишніх пацієнтів відділення гематології, які повністю одужали, народили діток, закінчили виші й забули про жахи дитинства.

Нині онкохворі діти забезпечені необхідними медикаментами, хоч цього року вони практично ще не надходили. Є залишок з минулого, бо майже всі ліки, які по­трібні були на 2008 рік, наді­йшли у жовтні - грудні. Наразі труднощів, з якими зіткнулися медики Дніпропетровської області, на Львів­щині нема. Але чи не виникне ця проблема завтра, ніхто достеменно сказати не може.

Мають проблеми з закупівлею ліків, як кажуть медики, батьки з інших областей, які хочуть лікувати онкохворих дітей у Львові. Виділяти на них медпрепарати, призначені для дітей нашої області, лікарі не мають права. Гроші на лікування таких діток мали б перераховувати управління охорони здоров'я  тих областей, з яких приїхали пацієнти. Але це робиться далеко не завжди, тож пошук грошей повністю лягає на плечі батьків.

Розпач -
хворобі підмога

"Пошта" вирішила поспілкуватися з батьками хворих дітей. Зізнаюся, на маленьких пацієн­тів не можливо без сліз дивитися. Волоссячко після хіміотерапії вилізло, вони такі малі, худі й дуже бліді. Декому всього 2-5 років, а їм вже стільки довелося страждати. Можливо, меншим діткам легше пережити це потрясіння, бо вони не розуміють, що сталося, поруч з ними завжди мама, рідні. Світ­ланці з Перемишлян­сько­го району 2 роки і 11 міся­ців. У дів­чинки ще раніше запідозрили злоякісне захворювання крові, але щоб поставити точний діагноз, треба було зробити біопсію. Мати спершу відмовилася, бо, як твердить, злякалася. При­йшла в лікарню аж тоді, коли недуга вже добряче розігралася.

- Я відразу сказала завідувачу відділення Романі Поліщук, що у мене немає грошей на лікування, ми з чоловіком все продали б, але таких грошей все одно не зберемо, - каже мати Світланки. - Романа Степанівна сказала, що від нас нічого не потрібно, лише згода лікувати дитину. Наразі всі ліки нам дають. 

Мати 5-річного хлопчика з Бродівського району розповіла, що за чотири місяці вона витратила на медикаменти і продукти для сина приблизно 7-8 тис. грн. А попереду ще як мінімум чотири мі­сяці лікування.  Фінансово допомагає мама, рідні, збирали гроші й у селі, де живе дитина.

Рідні 3-річного Максимка зі Львова на лікування і харчування вже витратили близько 10 тис. грн.

Але найбільше серце краялося від спілкування із 17-річною Христиною Яромко з Буського району. До 16 років, за словами мами, дівчинка була здоровою, допомагала їй працювати на полі. Та якось прийшла зі школи й поскаржилася на головний біль, що не минав. З того часу й почалося ходіння до лікарів. Але ліпше не ставало, а навпаки. Виникли проблеми із зором, ногами. Дівчина перестала ходити. Їй поставили діагноз - розсіяний склероз, який, як твердить мати, остаточно не підтвердився, але, щоб везти доньку до Києва чи за кордон, у неї немає грошей. Удвох живуть на 700 грн. Торік 1000 грн допомоги родині виділила Буська райадміністрація. Цьогоріч мати ще не носила заяви, бо не може надовго залишити доньку одну, вона ж не ходить. До першого невтішного діагнозу додався й другий - у Христини виявили злоякісне захворювання крові. Ходити на милицях дівчина не може. Їй би пригодилися ходунки (П-подібні), на які вона могла б обпертися, але мати не може їх купити. У трав­ні Христині виповниться 18 років, але вона зовсім відірвана від світу. Піс­ля хіміотерапії часто впадає в розпач, який, як відомо, лише підіграє недузі. Комп'ютер певною мірою ліквідував би нестачу спілкування з ровесниками. Вона могла б переписуватися з хворими, які мають схожий діагноз. Це не дало б їй занепасти духом. Але комп'ютера у Христини, як здогадуєтеся, нема. І  він нескоро буде, хі­ба що хтось із добродійників зглянеться над розпачем дівчини й зробить їй сюрприз.  Добрі справи, зроблені за покликом серця, повертаються сторицею.