Напевно, багато батьків хоч раз у житті чули від своєї дитини образливі слова. Деякі з них не варті уваги, деякі обурюють, а деякі лякають. Але якщо батьки ще можуть терпіти і з розумінням ставитися до дитячих примх, плачу, невдоволення, істерик, то почуті від власного чада фрази “я тебе не люблю”, “ти погана” або “я тебе ненавиджу” просто шокують. Що не так? Звідки ця агресія? Невже справді не любить? Як діяти? – ось питання, на які розгублено шукають відповіді тати і мами.

Та перш ніж панікувати, треба з’ясувати причину таких слів. Можливо, дитина почула їх від вас, а можливо, так каже, бо хоче висловити свої емоції чи привернути до себе вашу увагу.

Зі слів сімейного психолога Зоряни Дубинець, почувши від своїх дітей образливі фрази на кшталт “я тебе не люблю”, “ти найгірша мама”, не варто відразу драматизувати ситуацію. “Зазвичай діти так реагують після того, як їм щось заборонили або не почули їхніх прохань, наприклад, не купили нову забавку або чипси, забрали комп’ютер тощо. Також така поведінка може виникати після покарання, через дійсно несправедливе, жорстоке ставлення до дитини або ж після того, як дитина сама не раз чула такі слова від дорослих, – пояснює психолог. – Тобто завжди є якась причина, що призводить до подібних висловлювань, тож дуже важливо знати її. Треба брати до уваги й те, якого віку дитина та як часто каже це батькам”.

Зокрема, на думку Зоряни Дубинець, якщо від своєї дитини батьки почули фразу “я вас ненавиджу”, то причиною цього може стати збентеження, яке відчуває дитина після того, як вони дізналися про те, що вона хотіла приховати. А можливо, дитина в цей час саме так змогла висловити свої думки, була чимось справді невдоволена. Промовляючи таку фразу, дитина несвідомо захищається, скеровуючи образливі слова не батькам, а собі: “Я відчуваю, що ви мене не любите, тому і я вас не люблю”. Кажучи “ти погана мама” або “ти поганий тато”, дитина критикує батьків, коли не згодна з їхнім рішенням, вчинком. Слова “набридла, відчепися” можна почути через бажання дитини побути на самоті та відпочити від постійних докорів, а категоричною заявою “я не хочу такої мами (тата)” дитина хоче показати, що батьки її не розуміють, почувається безсилою і практично не контролює своїх емоцій. 

Почувши від дитини образливі слова, батькам насамперед не варто гніватися у відповідь, розпочинати дискусію чи підвищувати голос. “Крик і лайка лише посилять негатив, – каже співрозмовниця. – А ось тепле спілкування з батьками дитина точно оцінить”.

Категорично заборонено застосовувати до дитини фізичну агресію або, навпаки, байдуже ставитися до образливих слів. “Деякі батьки після почутого мають бажання дати дитині ляпаса “з виховною метою”. Але після цього дитина якщо й замовкне, то ненадовго – доти, поки мине страх, – веде далі психолог. – А щодо байдужості, то, роблячи вигляд, що нічого не сталося, можна втратити довіру, звести між собою і дитиною стіну нерозуміння”.

Ще одна небажана дія батьків – робити дитину винною. “Не варто відразу ж розказувати, як довго ви чекали народження сина чи доньки, годували, ночей недосипали, а він чи вона такі невдячні, – пояснює психолог. – Це означає, що батьки дуже горді, самозакохані. Такої реакції варто уникати”.

Також, зі слів Зоряни Дубинець, не треба піддаватися маніпулюванню, тобто не потрібно дозволяти дитині те, що було заборонене, аби вона не думала, що ви її не любите.