Батьки, як правило, намагаються зробити літні канікули для своїх дітей максимально насиченими і цікавими. Але часто бажання самої дитини майже не враховують. Нерідко, за винятком двотижневого відпочинку біля моря, кількох днів у горах чи в селі у бабусі, решту часу вони змушують дітей… вчитися.

Тати і мами переконані, що  влітку дітям треба обов’язково читати, писати диктанти, повторювати табличку множення, бо після канікул буде вкрай важко знову зібратися з думками та згадати вивчене у попередніх класах. Діти, ясна річ, від перспективи сідати за підручники і зошити на канікулах не в захваті.

Право дітей на відпочинок відстоюють психологи, вважаючи, що зараз шкільна програма така складна і насичена, що впродовж навчального року діти відпочивати просто не встигають, а тому повноцінний відпочинок бодай улітку вкрай необхідний. Мовляв, це чи не єдиний спосіб допомогти дитині розслабити мозок, виплеснути негативні емоції, втому і знизити емоційне напруження в цілому.

“Не забирайте у дітей на канікулах вільний час! – наголошує дитячий психолог Світлана Шеремета. – Якщо літо буде присвячене підручникам, мотивація дитини напередодні нового навчального року стане низькою. У дитини не буде ні сил, ні бажання, ні прагнення йти до школи по знання. Це те саме, що відпустка в нас, дорослих. Хіба приємно, коли керівник відпускає вас на відпочинок лише з однією умовою – під час відпустки доведеться увесь час щось доробляти чи переписувати? Найімовірніше, враження від відпочинку будуть зіпсуті. Так і з дітьми. Якщо батьки хочуть, аби дитина скучила за уроками і радісно сіла за парту, варто забути про навчання на канікулах”.

Проте, зі слів психолога, байдикувати дітям також не варто дозволяти, особливо тим, що не дуже добре вчаться у школі. Нечасті й нетривалі додаткові заняття влітку все ж можуть бути корисними, але в жодному разі не повинні сприйматися як покарання! Краще з’ясуйте, чому дитина не встигає опановувати шкільну програму. Можливо, причина в дефіциті уваги, несприятливій ситуації у школі чи у відсутності контактів з однолітками. В такому разі варто проконсультуватися з психологом, а за необхідності і з психоневрологом, щоб зрозуміти проблему і знайти шляхи її вирішення.