Саме воно рятуватиме тих немовлят, які з різних причин виявилися непотрібними своїм батькам

Соціальний проект, втілення якого в Україні розпочали зі Львова, за прогнозами, має привернути до себе увагу якнайширшої аудиторії, бо торкається теми, яка нікого не залишає байдужим - порятунок небажаних дітей.

Адже час від часу трапляються випадки, від яких душа холоне: новонароджене дитя (живе чи мертве) знаходять то у смітнику, то в туалеті, у кращому випадку - на порозі пологового будинку. Але так не повинно бути: маля, яке з'явилося на світ, має жити навіть тоді, коли воно не бажане, коли батьки з якихось причин не можуть чи не хочуть про нього піклуватися. І не треба брати гріх на душу й викидати дитинку на смітник як непотріб. Таке дитя треба просто принести у "Вікно життя", яке у другу неділю травня, у День матері, відкриють у Львівському обласному перинатальному цент­рі (вул. Вашингтона, 6), де про нього подбають.

Знайти це рятівне віконечко буде доволі просто: на території центру стоятимуть від­повідні вказівники. Воно відкриватиметься ззовні, після його закриття лікарі отримають спеціальний сигнал, що час забирати дитинку. Вікно порятунку розташоване з боку дороги, у малолюдному місці. Жодних камер спостереження не буде, як і жодних повідомлень у міліцію. Мати чи батько, яким новонароджене дитя виявилося непотрібним, можуть анонімно передати його в надійні руки. Головне, зробити це вчасно, аби дитя не переохолодилося, не заробило купу ускладнень, щоб лікарі змогли вчасно надати маляті необхідну допомогу.

Але створення "Вікна життя" зовсім не означає, що батьки можуть ось так просто відмовлятися від своїх крихіток й віддавати їх у чужі, хоч і надійні руки. Такий вид порятунку створено як виняток лише для тих, хто опинився у критичній ситуації й готовий у будь-який спосіб позбутися дитини.

Ідея проекту не нова. Перші "Вікна життя" з ініціативи Папи Римського Івана Павла II було створено у Польщі. Нині такі заклади порятунку відкрито у багатьох польських містах і завдяки їм удалося врятувати життя десятків малюків. Втілити цю, без сумніву, благородну ідею у нас взявся народний депутат України Петро Писарчук. І для цього було обрано Львів і Львівський обласний перинатальний центр. Як сказав Петро Іванович, цей проект є надзвичайно важливим не лише для Львова, а й України загалом. Згодом такі "Вікна життя" відкриють і в Києві, інших містах України, районних центрах, бо дитя з'являється на світ для того, аби жити, й обов'язок дорослих допомогти їм у цьому. Якщо вдасться врятувати хоч одне життя, яке хотіли занапастити, то це вже буде неабиякий плюс. Тож матеріальне, технічне забезпечення "Вікна життя" народний депутат бере на себе.

Головний лікар Львівського обласного перинатального центру Лариса Янів повідомила, що нині значно менше батьків відмовляються від малюків, але все-таки такі випадки ще є. Ра­ніше у центрі було 1-2 відмовних дітей на місяць. За останні два роки - жодної. Загалом на Львівщині у 2007 році 18 матерів відмовилися від немовлят, у 2008-му - 8. "Але я б була безмежно щасливою, якби таких дітей у нас взагалі не було, - сказала Лариса Богданівна, - бо дітки повинні зростати в родині.  Сподіваємося, що відмовних діток буде небагато, а тим, що будуть, ми зможемо надати всю необхідну медичну допомогу".

Тож матері, які потрапили у критичну і, на їх погляд, безвихідну ситуацію, повинні знати, що є таке віконечко, в якому їхнього малюка приймуть без жодних запитань, без жодних звинувачень. А з часом, коли шок, страх мине і молоді матері, можливо, збагнуть, що немає нічого дорожчого, важливішого за дитину, вони зможуть виправити помилку й забрати маля. Тож якщо у когось з дівчат-студенток чи школярок, які вагітні й котрі бояться зізнатися в цьому батькам, закрадаються недобрі думки, перш, ніж зробити нерозважливий вчинок, який може пока­лічити життя і молодій матері, і малюкові,зателефонуйте за номером 270-16-90 (згодом буде окремий телефон довіри), розкажіть про свої проблеми, страхи. Можливо, відверта розмова з лікарем допоможе прийняти єдино правильне рішення.