Мирон Угрин, президент Асоціації імплантологів України, про дітей із вродженою відсутністю зубів, якість життя онкохворих та літніх людей, імплантацію як новий метод стоматологічної допомоги

Коли у нас виникають проблеми зі здоров'ям, ми хочемо одного: аби нам поставили достовірний діагноз і надали ефективне лікування. Таке, яке отримують хворі у країнах Європи. Та, рівень нашої медицини не порівняти з європейським.

Утім IV Східноєвропейська конференція, яка в середині березня відбулася у Львові за участю півтори тисячі фахівців з 23 країн світу, засвідчила: наша школа імплантологів знана не лише в Україні, а й далеко за її межами. Про переваги імплантології над іншими методами лікування говоримо з президентом Асоціації імплантологів України, доцентом кафедри ортопедичної стоматології Львівського національного медуніверситету ім. Д. Галицького, заслуженим лікарем України Мироном Угрином.

- Мироне Мироновичу, хоч імплантологія як нова методика лікування існує  в Україні, й Львові зокрема, вже чимало років, та для більшості людей це все-таки ноу-хау в стоматології. Розкажіть, будь ласка, про її особливості, переваги...

- У 1956 - 1986 роках ім­план­тологія у нас була  несправедливо заборонена, тому інтенсивно розвиватися почала значно пізніше. І, в принципі, ми мали б років на 30 від­ставати від країн Європи. Та завдяки зусиллям колег, які були засновниками сучасного етапу імплантології в колишньому Союзі (проф. Суров, доц. Лось, доц. Параскевич), львів­ській, київській, харківській школам, ця методика повернулася і посіла гідне місце. Зараз, на мою думку, ми відстаємо від європейських країн лише ро­ків на 10. Бо коли Україна здобула незалежність, світ став відкритим, можна було черпати ін­фор­мацію, досвід інших країн. Нині імплантологія ді­стала потужний поштовх і у світі, і у нас, бо вивчивши результати імплантації міль­йо­нів пацієнтів, дійшли висновку: ця методика є найоптимальнішою. Бо коли молодій чи навіть літній людині доводиться носити знімний протез, то це не можна назвати найоптимальнішим варіантом. Або коли дитина втрачає зуб і, щоб зробити мостик, треба обпилити два сусідні, це також погано.

Є категорія осіб, для яких імплантація - єдиний спосіб достойної реабілітації. Це діти із вродженою відсутністю зу­бів. Уявляєте, як вони адаптуватимуться у суспільст­ві зі знімним протезом? І пацієнти, що перенесли онкологічні захворювання, та люди похилого віку. Я протягом 25 років активно займаюся імплантологією, але весь час думаю над тим, що робити, аби не допустити ситуації, коли потрібна допомога імплантолога. Є два варіанти: берегти зуби або передбачити, що в дитини не виростуть зуби, і зробити щось на генному рівні, аби вони виросли. Або коли вже втратили орган, то навчитися його вирощувати. Тоді потреба в імплантації відпаде. Колись так і буде, але наразі треба використовувати те найкраще, що маємо.

- Чи всі пацієнти можуть вдатися до стоматологічної імплантації (за станом здоров'я)? Можливо, є якісь протипокази?

- Раніше протипоказом вважався вік за 55 років, але нині він скасований. Бо, як засвідчила світова практика, літнім людям імплантація потрібна у першу чергу, бо вона значно поліпшує якість життя. Коли я був у Швеції на стажуванні, мене вразила кількість літніх людей, яким робили імплантацію. А правило просте: чим старша людина, тим більше во­на заслуговує на якісну допомогу, і про це дбає держава .

Раніше протипоказами були захворювання тканин пародонту. Нині це відносно. Іншими словами, є пацієнти здорові, яким імплантація показана на всі 100%, і є ті, хто має певні проб­леми зі здоров'ям: діабет, серцево-судинні захворювання тощо. Але вони також хочуть поліпшити якість свого життя. Тоді імплантолог, до якого вони звертаються, вивчає їхнє основне захворювання, радиться зі спеціалістом (ендокринологом, кардіологом), як краще такого пацієнта підготувати до імплантації. 

- Операції з імплантації роблять під місцевим чи загальним наркозом? Як довго вони тривають?     

- Операції є різні. Є такі, що тривають усього 5 -10 хв., а є й такі, що вимагають півтори-дві, інколи й три години. Залежно від складності втручання, використовуємо і знечулення. Якщо відсутній один зуб, то це проста операція, немає потреби робити загальний наркоз. А коли зовсім немає зубів чи треба пересадити кістку, то, звісно, використовуємо загальне знечулення. Є і такий показник: страх. Якщо людина боїться, робимо під загальним знечуленням. Дітям також під загальним, аби не піддавати їх стресу. У нас потужна служба анестезіологів, і ми робимо все, щоб пацієнт не відчував дискомфорту.

- Як довго людині можуть служити імплантати? Ходять чутки, що не у всіх вони приживаються, бо організм їх відторгує...

- Брак достовірної інформації завжди породжує чутки. Саме тому Асоціація імплантологів України і я особисто працюємо над тим, щоб давати людям інформацію про імплантацію, щоб розвіяти міфи про шкоду імплантатів, їхню недовговіч­ність тощо. Це не реклама, я проти реклами в медицині, а лише роз'яснення. Люди мають право знати, що в разі втрати зубів є такі методи лікування. А пацієнт сам вирішить, на якому з них зупинити свій вибір. Сучасний етап імплантології засвідчує дуже довготривалі результати використання імплантатів. У 2006 році, ко­ли було 40 років остеінтеграції, професор Бронемарк, основоположник сучасної ім­плантології, демонстрував 40 ро­ків функціонування імплантатів. Я маю пацієнтів, яким імплантати служать понад 20 років. Статистика свідчить, що дентальна імплантація є дуже прогнозованою, має надвизвичайно високий результат приживлення - більше 90%. Цей результат в медицині є дуже високим, бо 100% може дати лише Господь Бог. 

Чутки про можливість від­торгнення імплантатів знову ж таки ширяться через брак достовірної інформації. Механізму відторгнення нема, бо ім­плантати виготовляються з біоінертних матеріалів. Іншими словами, з таких, що не впливають на організм. До втрати імплантатів можуть призвести різні причини, але практично немає таких, які би не піддавались корекції.

- Чи багато лікарів у Львові займаються імплантологією? І де саме пацієнтам можуть за­пропонувати стоматологічну імплантацію?

- Спеціалістів багато. Чле­нів асоціації - більше сотні. А загалом є десь понад дві сотні стоматологів-імплантологів. Було б зле, якби їх було мало. Що більше фахівців, то краще ширитиметься ця методика. Щодо другої частини запитання, то я не буду називати заклади, в яких займаються ім­план­тологією, бо це знову ж таки буде рекламою, скажу лише, що їх достатньо і в державному секторі, і в приватному.

- Кожен, хто вирішив удатися до імплантації, хотів би потрапити до хорошого спеці­аліста. Але не секрет, що ін­коли за нову справу беруться лікарі, які не вельми в ній розбираються. Як не помилитися з фахівцем?

- Пацієнт повинен бути активним, адже йдеться про найдорожче - його здоров'я. При першому контакті з лікарем він повинен коректно дізнатися: скільки років лікар займається імплантацією, як часто, коли робив її востаннє? Таку інформацію легко перевірити. Пацієнт може звернутися з цим запитанням до стоматолога, якому довіряє. Нині на Львівщині практично немає стоматолога, який не знає про імплантологію. Якщо він цього не робить сам, то скерує туди, де це роблять.

- Де львівські імплантологи набували звань, навиків? У клініках яких країн стажувалися?   

- Імплантологію вже викладають у системі додипломної освіти в медуніверситеті, потім - у системі післядипломної освіти на факультетах удосконалення. Є багато різноманітних курсів, молоді спеціалісти стажуються у відомих центрах. Стажування у європейських клініках не є обов'язковим. Але якщо молодий спеціаліст знає відомого лікаря за кордоном і хоче у нього стажуватися, то з цим теж немає проблем. Запевняю вас, наші спеціалісти дуже прискіпливо стежать за тим, що відбувається за кордоном. Скажімо, днями в Кьольні відбувалась велика медична виставка і багато наших стоматологів полетіло туди, щоб почерпнути нові знання, взяти участь у майстер-класах. Нині доступ до інформації дуже великий, від лікаря треба лише одного - бажання навчитися чогось нового, прогресивнішого.

- Мироне Мироновичу, кажуть,  ви - єдиний спеціаліст в Україні, який робить імплантацію дітям...

- Наразі я справді, на жаль, єдиний спеціаліст в Україні, який імплантує у такому ранньому віці. Буквально днями оперував дитину 13 років зі Львівщини. Наймолодщому моєму пацієнтові - 6 років. Але щоб взятися за дитячу імплантацію, довелося добряче попрацювати разом з працівниками ортопедичної кафедри Львів­сь­кого національного медуніверситету ім. Д. Галицького, дитячої стоматології, логопедами, педіатрами. Ми організували центр допомоги дітям із вродженою відсутністю зубів. Імплантацію їм проводимо безкоштовно. Нині в мене є чотири маленькі пацієнти, яким зроблено імплантацію. Двоє зі Львів­щини, одна дитина з Рівного і ще одна з Дніпропетровська.

- Скільки коштують операції з вживлення імплантів?

- Я не можу назвати конкретну суму. Не тому, що не хо­чу. Немає яко­їсь чітко фіксованої ціни, для кожного пацієнта вона буде іншою. Є різні типи ім­планта­тів, різні методики, різні клі­нічні ситуації. І буде неправильно називати ціну на послугу, яка формується після консультації.

- Чи правда, що вартість операції залежить від статусу лікаря, який робить імплантацію?

- Це було б правильно і закономірно. Якщо спеціаліст витратив на свою освіту час, їздив стажуватися за кордон, купував книги, аби почерпнути з них щось нове, тощо, то його працю не можна оцінювати так, як працю лікаря-початківця. Але такого регулювання в Україні немає. Зарплата професора, звісно, не така, як у лікаря-початківця, але суттєвої різниці між ними нема.

- Є певна категорія осіб, які в різних установах (і приватних, і державних) користуються пільгами: діти, інваліди, пенсіонери. Чи можуть вони розраховувати на знижки при стоматологічній імплантації?

- Мені не подобається слово знижка, це щось із торгівлі. Є ціна лікування. Я визначив кілька категорій, яким можу допомогти і допомагаю. Це діти із вродженою відсутністю зубів, пацієнти, що перенесли онкологічні захворювання, і люди похилого віку. Але тут не йдеться про знижки, пільги, це моя благодійність. Та я не можу допомогти усім, хто такої допомоги потребує. У нас склалася хибна думка, що імплантація - це есклюзив і тільки для багатих. Так, це дорогі технології. Але лікар не повинен думати, як здешевити такі послуги, нехай про це думає держава, фонди, страхова медицина. Головне завдання лікаря - як застосувати найкращі методи діагностики, лікування. І мені як фахівцю було б приємно, якби пацієнт вимагав від мене надання таких послуг, а я не думав про кошти. Та, на жаль, нині розділити ці дві функції не вдається. Асоціація імплантологів України запропонувала передбачити у бюджеті держави кошти на
часткову безкоштовну імплантацію пацієнтам, які втратили зуби через онкологічні захворювання, пенсіонерам та дітям із вродженою відсутністю зубів. Вони, мабуть, як ніхто інший, потребують якісної реабілітації, яка б поліпшила їхнє життя.