– Лікувальні властивості гарбуза відомі з давніх-давен. Він містить багато мінералів та вітамінів, зокрема А, Е, С, В1, В2, К. До речі, вітамін К, який дуже рідко міститься в овочах і фруктах, бере участь у кровотворенні. Крім того, в гарбузі є нікотинова та фолієва кислоти. Гарбузова м’якоть багата на мінеральні кислоти  – фосфорну і кремнієву. З мікроелементів у цій ягоді є залізо, магній, калій та кальцій. 

Гарбуз володіє добрим сечогінним ефектом, через що його треба споживати тим, що мають захворювання серцево-судинної системи. До того ж він не  виводить такий необхідний для роботи серця мікроелемент, як калій. 

Гарбуз варто їсти хворим з нирковою патологією, недугами печінки та жовчевого міхура. Але тим, у кого знайшли камені в нирках чи у жовчевому міхурі, вживати гарбуз варто обережно, щоб не спричинити обструкції у сечовивідних або жовчевих шляхах. 

Оскільки гарбуз складається на 90% із води, його можна використовувати  як дієтичний продукт. М’якоть містить усього 22 калорії на 100 грамів продукту.  

Лікувальні властивості має й насіння. Його радять давати дітям як протиглисний засіб. А ще в гарбузовому насінні є велика кількість селену, тому чоловікам варто його споживати для профілактики аденоми простати. Крім того, насіння містить цинк та  ефірні олії.

Гарбуз майже не має протипоказань. Але варто обмежити його споживання хворим на цукровий діабет, людям похилого віку, які мають виражені кишкові розлади, що супроводжуються проносом. Ця ягода рекомендована тим, що страждають від закрепів. Людям старшого віку можна їсти його не більш ніж 500 грамів на день, але тільки вареним або печеним! Гарбузове насіння є калорійним, тому на день його можна з’їдати не більше 100 грамів. Сік із гарбуза використовують для приготування фрешів із апельсина та інших фруктів – такий напій буде м’якшим і менше подразнюватиме слизову оболонку шлунка.