Головними причинами вимирання українців на територіях, які найбільше постраждали від голоду, є алкоголізм, наркоманія, СНІД та знищення духовності

Цього року виповнюється 75-та річниця Голодомору в Україні. І хоча минуло стільки часу, немає в живих замовників та виконавців цього страшного злочину, який визнали і засудили майже всі країни світу, і майже не залишилося на цьому світі свідків тієї страшної трагедії, але й сьогодні дослідники цієї теми не мають доступу до архівів та документів, не мають підтримки чиновників, а іноді, й навпаки,  відчувають сильний опір у процесі дослідження наслідків Голодомору. Так заявляє керівник науково-меморіальної експедиції «Місцями Голодомору 1933 р.», автор книжки «Слідами голодоморів і репресій» Анна Семенюк, яка впродовж п’яти років разом з однодумцями об’їздила регіони України, які найбільше постраждали від голоду і намагається донести до суспільства, жахливі наслідки двох голодних років для сьогодення України. П’ять років тому А.  Семенюк, о. Михайло Волошин, академік і свідок голодомору Софія Денисенко, математики, журналісти, монахині під благословенням глави УГКЦ Блаженнійшого Любомира Гузара розпочали експедицію в області, які найбільше постраждали від голоду. У травні 2003 року експедиція відвідала Херсонську, Миколаївську, Одеську області. Другим етапом стали  Київська, Чернігівська, Житомирська. Як розповідає А. Семенюк, метою експедиції було впорядкування поховань жертв Голодомору, служіння панахид на місцях поховання, а також вивчення наслідків Голодомору для суспільно-політичних та демографічних процесів у регіонах. Підсумком такої діяльності мав стати фільм, карта жертв, міжнародні конференції. Проте зі задуманого вдалося створити тільки брошуру  А. Семенюк «Слідами голодоморів і репресій», яка вийшла тиражем 500 примірників.

«Коли експедиція розпочиналася, а це був 2003 рік, ми не мали підтримки влади, бо вона не була зацікавлена в дослідженні цієї теми. На підставі наших демографічних досліджень можна було девести факти фальсифікації виборів 1998 та 2000 років. Йшла підготовка до фальсифікації виборів 2004 року. Нам не давали доступу до українських архівів. Ми могли швидше отримати документи в Московському архіві, ніж у Службі безпеки України, – розповідає автор книжки. – Тепер стало працювати легше. Але немає скоординованої роботи. Інститут національної пам’яті отримує кошти на ці роботи, до людей, які працюють безпосередньо над цією проблемою, але гроші не доходять».

У своїй книжці А. Семенюк пише, що «найбільшою перешкодою до побудови громадянського суспільства на демократичних засадах є страх. Страх бути виявленим, що ти був причетний до цього страшного злочину, страх бути покараним, втратити посаду, бути осудженим суспільством». Автор переконана, що першим кроком, який повинна зробити нація, що пережила жах голоду, позбутися страху. Незважаючи на те, що минуло сім десятиліть, українське суспільство й досі відчуває наслідки сташної трагедії, особливо на територіях, які найбільше постраждали від голоду 1932-33 років. «Ця трагедія настільки знищила психологію людини, що ті, які пережили голод, є байдужими до суспільного життя, вони мають шмат хліба на столі, і їм цього вистачає», – говорить А. Семенюк. І ця тенденція найбільше простежується у східних та в південних областях – села вимирають, поширюється наркоманія, алкоголізм, випадки масогубства, спостерігається висока смертність. Автор книжки вважає, що однією з причин є винищення духовного класу, а друга – сюди переселяли людей з Росії, які також втратили своє коріння, зв’язок з батьківщиною.

Сьогоднішню демографічну ситуацію А. Семенюк вважає національною трагедією. «В Україні нині живе менше ніж 40 млн осіб. Щороку ми не дораховуємося 1,5 млн. Природний приріст українців у державі в 6 разів менший, ніж росіян в Україні. Найзначніше природне зменшення населення спостерігається в Чернігівській, Луганській, Сумській, Донецькій і Полтавській областях», – пише автор.  Призводять до зменшення населення України деградаційні процеси – алкоголізм, наркоманія, СНІД та інші хвороби. Г. Семенюк наголошує, що сьогодні понад 3 млн осіб страждають на алкоголізм, який значними темпами поширюється серед молоді. За 1997 рік від алкогольного отруєння померло понад 10 тис. осіб, а за 2007-й – 40 тис.

Окрім того, за останні десятиріччя значно погіршився стан репродуктивного здоров’я, зокрема зростає кількість жінок з хворобами статевих органів. «Рівень захворюваності на сифіліс зріс у 27 разів. Значними темпами поширюється ця хвороба серед підлітків – серед дівчат інфікованість зросла у 31 раз, серед юнаків – 20 разів. На кожного народженого малюка припадає 1,2 аборта, а рівень смертності серед немовлят у 2-3 рази вищий, ніж у Західній Європі», –  пише А. Семенюк.

А. Семенюк планує продовжити експедицію областями України, зокрема для того, щоб вивчити ситуацію з дотриманням Закону про Голодомор.