“Не пхай пальці до рота, ти вже дорослий!” – коли чуємо таку фразу на вулиці, оглядаємось і бачимо, як турботлива матуся сварить школяра, який зосереджено гризе нігті. Але чого гріха таїти – такі звички притаманні й багатьом дорослим, що не прийнято в нашому соціумі, тоді як дітей, котрі смокчуть пальці, гризуть нігті, длубаються в носі, розчухують рани, покусують ручки й олівці, оточення ніби й не помічає, мовляв, виросте і позбудеться цього. Часто за такими на перший погляд безневинними звичками прихований невроз нав’язливих станів, на який, радять лікарі, треба звертати увагу, коли ще дитина маленька. Окрім розвитку неврологічних захворювань, така поведінка загрожує перенесенням збудників інфекційних захворювань. 

Попри те, батьків, які вважають, що кожне немовля має з’їсти свій кілограм бруду, лікарі і підтримують, і застерігають водночас. “Коли дитина гризе нігті і таким чином контактує з різними бактеріями, то її організм, звісно, стає стійкішим до цих бактерій, аніж у дитини, яка зростає ледь не в стерильному середовищі і не має такої звички, – пояснює педіатр Андрій Юрас. – Але якщо така звичка стає нав’язливою, забирає в дитини багато часу і має руйнівні наслідки – рани, гнійники, грибкові інфекції, а дитина й далі це робить, варто замислитись. Деякі діти хворіють на атопічний дерматит чи мають харчову алергію, внаслідок чого висипи супроводжуються свербежем, і вони розчухують уражену шкіру. І якщо потім, коли свербежу вже немає, вони знову розчухують ранки, то це теж шкідлива звичка. Так діти можуть занести інфекцію, і рани довше гоїтимуться”. Лікар радить батькам звертатися з дитиною в таких випадках до дитячого психотерапевта. Критичний вік, коли вже не можна вважати такі звички “дитячими” і допустимими, – 10 – 14 років. У середньому шкільному віці дитина вже повинна усвідомлювати свою поведінку в соціальній групі, контролювати її. 

Зі слів педіатра, методів позбутися цієї звички багато, але ефективність їх науково не доведена. Відповідних досліджень не проводили, бо вважається, що коли дитина усвідомлює непотрібність таких звичок, то позбувається їх самотужки. “В жодному разі не можна бити дитину по руках, карати її, бо це тільки поглиблює психологічні проблеми юної особистос­ті”, – каже Андрій Юрас. 

А що ж тоді робити дорослим, яким у дитячому віці не звертали уваги, що так поводитися не лише негарно, а й нездорово? Дорослий, вважають лікарі, має сам усвідомлювати свої проблеми й недоліки. Найперше такі звички є неестетичними і таку поведінку вдома, у гостях, на роботі в офісі чи на вечірці забороняють норми етикету. Відтак кожен, хто живе чи працює в колективі, мусить сам зрозуміти, яким чином почати себе контролювати.

Сімейний лікар Олександр Заремба  розповідає, що не раз радив своїм дорослим пацієнтам, як позбутися неестетичних звичок. “Якщо не можете самі подолати своє прагнення погризти нігті, особливо коли нервуєте, чи поколупатися в носі, коли маєте потребу зосередитись, звертайтеся до свого лікаря. Він оцінить ваш психологічний стан і пояснить, що таким чином можна заразитися шлунково-кишковими інфекціями, серед яких гепатит А, вірусними інфекціями, особливо якщо ви вийшли з переповненого трамвая, де трималися за поручні, а потім пхаєте пальці до рота… На людей часто діє страх захворіти, і вони працюють над собою, щоб цього уникнути. Радимо зайнятися спортом, налагодити режим сну і подбати про збалансоване харчування, щоби зменшити рівень тривожності, стресів та фізичного виснаження, яке часто супроводжується нервовим. Якщо є глибока психологічна проблема, скеровуємо до психолога”, – запевняє він.

Причинами таких звичок Олександр Заремба називає, окрім психологічних захворювань, спадковість, навіть тип нервової системи. “Сангвініки, меланхоліки, флегматики і холерики по-різному реагують на зовнішні потрясіння. Хоча прийнято вважати, що останні найменш стійкі до стресів”, – резюмує лікар. Тож найперше варто розібратися в собі або виявити причину такої поведінки у дитини, а вже потім вживати заходів.