“Користь цієї зовні непоказної рослини пояснюється багатим складом. У листках руколи міститься велика кількість калію, магнію, фосфору, кальцію, натрію, заліза, міді, цинку, селену і марганцю, а також вітаміни  С, А, Е, К і групи В. Особливо цінними є молоді рослини через високий вміст йоду, а в насінні не менш ніж 30 відсотків ефірних олій”, – каже фахівець.

Незважаючи на те, що в руколі велика кількість цукру, калорійність її низька, тому дієтолог радить споживати руколу тим, що прагнуть позбутися зайвих кілограмів.

Цінність руколи ще й у тому, що вона – потужний енергетик, який приводить в тонус організм, підвищує працездатність і перешкоджає утворенню недоброякісних пухлин. 

Зі слів дієтолога, свіже листя руколи стимулює роботу шлунково-кишкового тракту, прискорює обмін речовин, володіє сечогінним і антибактеріальним ефектами, зміцнює імунітет.

“Рукола помічна при підвищеному рівні холестерину, ожирінні, – веде далі Юлія Сметанникова. – Крім того, додавання руколи у щоденний раціон сприяє зниженню рівня цукру в крові, що важливо для хворих на діабет. Якщо практикуєте розвантажувальні дні, можете спокійно споживати цю рослину”.

Зелень руколи є джерелом вітамінів та мікроелементів під час вагітності, а під час лактації збільшує вироблення молока, проте в такі періоди її радять їсти небагато!

Дієтолог радить поєднувати руколу з овочами у салатах: томатами, огірками, солодким перцем, а ще зі сиром.

В листках салату містяться білки, жири, вуглеводи , органічні кислоти, харчові волокна, моно- і дисахариди, вітаміни А, РР, С, Е, К, Н і групи В, а ще багато цінних макроелементів (магній, кальцій, калій , натрій , хлор, фосфор, сірка) та мікроелементів (залізо, йод, цинк, марганець, мідь, селен, хром, фтор, бор, молібден і кобальт). Калорійність салату низька. Він корисний для зору, шкіри, волосся, нігтів, слизових оболонок, нормалізує кровообіг, сприяє нормалізації обміну речовин і відновленню кісткових тканин. Фолієва кислота і пектини, що входять до складу салату, покращують роботу кишківника і виводять з організму надлишок холестерину. Речовини, які містяться в салаті, сприяють зниженню рівня солей в організмі та оздоровлюють нервову систему. Салат корисний тим, що потерпають від залізодефіцитної анемії. Матерям, які годують немовлят грудьми, також показане споживання салату, а його водний настій насіння посилює лактацію. 

Салат найкраще їсти у свіжому вигляді. В дитячому харчуванні максимальну користь він дає у поєднанні з рибними та м’ясними стравами. В чистому вигляді давати дітям салат не рекомендується! Його можна поєднувати з іншою зеленню, але тоді бажано відмовитися від молочних продуктів.

Щавель є найближчим “родичем” гречки. Має багатий вітамінно-мінеральний склад (вітаміни C, K, E, вітаміни групи B, бета-каротин (провітамін вітаміну А), ефірні олії, дубильну, щавлеву та інші кислоти, магній, кальцій, фосфор і залізо).

Зі слів дієтолога, споживання щавлю позбавляє від цинги, весняного авітамінозу, анемії. Щавель у великих дозах можна застосовувати як проносний, а в малих – як скріплювальний засіб. Вітаміни групи B, що входять до складу щавлю, нормалізують роботу нервової системи і беруть участь в оновленні клітин. Рослинні волокна стимулюють роботу кишківника, виводять із організму токсини і шлаки.

Невеликі дози щавлевого соку мають жовчогінну дію (листки – в’яжучу, знеболювальну, протизапальну й антитоксичну). Щавель успішно використовують для лікування серця і кровоносних судин. Щавлева кислота виводить з організму шкідливий холестерин, тримає в тонусі м’язи і нерви. Щавель корисний жінкам старшого віку – позбавляє проблем, що виникають під час менопаузи (запобігає маткові кровотечі, зменшує потовиділення, тамує біль голови, нормалізує артеріальний тиск). Проте, незважаючи на всі корисні властивості щавлю, зловживати ним не бажано. Надмірне споживання може стати причиною виникнення сечокам’яної хвороби. Щавель не рекомендують додавати до страв тим, що мають запальні процеси в нирках і кишківнику, гастрит з підвищеною кислотністю, виразкову хворобу (особливо в стадії загострення), порушення водно-сольового обміну. Щавель не дозволяє кальцію засвоюватися в повній мірі, що може призвести до розвитку остеопорозу. Надлишок щавлевої кислоти спричиняє подагру та уремію. Перша ознака таких важких захворювань – цукор і солі щавлевокислого кальцію в сечі. 

Найкраще використовувати цю рослину у варених стравах, особливо в супах, а ще в пирогах, запіканках, соусах, навіть у киселі (як салатна зелень щавель шкідливий через високу концентрацію яблучної та щавлевої кислот).