П'ятирічному сироті Миколці Д., у якого виявили злоякісне захворювання крові, в Італії успішно пересадили кістковий мозок, і скоро він, здоровий і щасливий, повернеться до Львова

У цього малюка дуже багато друзів, особливо серед дорослих. Вони оточили його неймовірною любов'ю, турботою, ува­гою. Єдине, чого бракує хлопчикові, то це батьківської ласки, тепла. Мати відмовилася від нього ще у пологовому будинку, батько ніколи й не навідувався. Але наразі хлопчик особливо не відчуває їх­ньої відсутності, бо все те, чого не дають синові батьки, він отримує від нянь, вихователів Будинку дитини №1, медсестер і лікарів Львівської обласної спеціалізованої дитячої лікарні, чуйних і доброзичливих італійців, які зараз поруч з ним. Миколка нині перебуває в Італії й через своїх нових закордонних друзів постійно передає вітання тим людям, які стали для нього рідними у Львові. Як розповіли "Пошті", він пам'ятає не лише їхні імена, а й прізвища. У свої 5 років Миколка надто дорослий. Можливо, життя змусило його значно швидше подорослішати.

Діагноз прозвучав, як грім серед ясного неба

Миколка ріс лагідною, доброю, веселою й непосидючою дитиною. У нього не було особливих проблем зі здоров'ям, але коли йому виповнився 1 рік і 10 місяців, медики під час чергового огляду вихованців Будинку дитини №1 помітили, що хлопчик якийсь надто блідий, млявий, у нього спонтанно почали з'являтися синці по всьому тілі. Це їх насторожило й вони скерували маленького на обстеження у Львівську обласну спеціалізовану дитячу лікарню. Діагноз, поставлений після обстежень, пролунав, як грім серед ясного неба - у Миколки діагностували гостру лімфобластну лейкемію. Іншими словами, злоякісне захворювання крові, яке в народі ще називають білокрів'ям.

Слізьми у таких випадках не зарадиш. Дитині негайно призначили відповідне лікування. Як розповіла "Пошті" завідувач відділення гематології, кандидат медичних наук Романа Поліщук, ще 20 років тому діти з таким діагнозом були приречені. Нині ж ситуація покращилася, у 80% хворих є шанс на цілковите одужання. Правда, лікування пацієнтів з лейкемією нелегке і довготривале, та й хвороба непроста й підступна. І все-таки її вдається побороти. У лікарні висить величезне фото колишніх пацієнтів, яких лікарі вирвати з лещат важкої недуги. Вони не просто одужали, а повернулися до повноцінного життя: закінчили виші, одружилися, дехто вже народив діток.

У найважчі для Миколки хвилини поруч з ним, як розповіла лікар-гематолог Оксана Купчак, завжди були няні з Будинку дитини №1, які позмінно чергували в лікарні, доглядали за ним, як за рідним. На початку лікування здавалося, що Миколка потрапляє у ті 80%, хвороба відступала. Але за декілька місяців до завершення лікування (воно тривало два роки) у Миколки стався рецидив - недуга повернулася.

- Є певний відсоток дітей, для яких лікування не є ефективним, бо їхній організм не є чутливим  до хіміотерапії, - каже Романа Поліщук. - До декого хвороба повертається, як-от до Миколки. І тих, й інших діток може врятувати тільки пересадка кісткового мозку.

Операції з пересадки кісткового мозку роблять і в Україні (в Києві та Донецьку), але за умови, що у хворого є споріднений донор. Оскільки хлопчик - сирота, то спорідненого донора, звісно, нема. Розраховувати на пошук неспорідненого донора через банк кісткового мозку медичні заклади не можуть, оскільки Україна не є членом Світового банку. Тож хлопчика могла врятувати лише операція за кордоном. Центрів з пересадки кісткового мозку в країнах Європи багато, але операції в них, звісно, платні. Скажімо, пересадка кісткового мозку в Англії (пошук донора, спеціальні обстеження, хіміотерапія і пересадка) коштує близько 200 тис. євро, в Італії - 70-100 тис. євро. Хто мав оплатити сироті такий порятунок? Але безвихідних ситуацій, як свідчить життя, не буває.

Лікар-гематолог Оксана Куп­чак розповіла "Пошті", що колега, лікар відділення гематології Ольга Трояновська рік стажувалася в Італії, де у неї залишилося чимало друзів. Через них вона вийшла на англійсько-італійську доброчинну організацію "Лінія життя", яка допомагає хворим дітям з різних країн.  Її засновником є заможний англієць, містер Родні. Кажуть, що його родина також зіткнувся з подібною проблемою, що підштовхнуло чоловіка зайнятися доброчинністю. Він налагодив зв'язок з центрами в Італії, в яких і рятують дітей з різних країн. До речі, містер Родні допоміг уже не одній дитині зі Львова. Тож львівські медики скерували в "Лінію життя" відповідного листа, в якому просили допомогти Миколці. Невдовзі звідти надійшла відповідь: маленького пацієнта чекають у клініці Італії.

Трансплантація стовбурових клітин

У відділенні гематології Миколці провели повторний курс хіміотерапії, щоб ввести його в ремісію й підготувати до пересадки. Але виникла ще одна проб­лема: хлопчик сам до Італії не поїде. Його перебування там триватиме мінімум рік. Хто супроводжуватиме дитину? Однак головний лі­кар Будинку дитини №1 Алла Лігостаєва цю проблему вирішила дуже швидко - вона знайшла львів'янку, яка погодилася поїхати разом з Миколкою і на час лікування опікуватися ним. У січні 2008 року хлопчик з новою нянею вирушив до Італії.

- Миколці довго не могли знайти донора у Світовому банку, а час невблаганно спливав не на користь хлопчика, - каже лікар-гематолог Оксана Купчак. - Тож у вересні йому зробили трансплантацію стовбурових клітин з пуповинної крові, взятої з резервів Світового бан­ку. Таку методику також застосовують при трансплантації. Колеги з Італії постійно підтримують з нами зв'язок, повідомляють про стан дитини. У Миколки пересадка минула успішно, він іде на поправку (постукайте по дереву), але ще півроку мусить бути під контролем спеціалістів-трансплантологів.

Сама операція з пересадки кісткового мозку чи стовбурових клітин, як пояснила "Пош­ті" Романа Поліщук, нескладна, вона нагадує переливання крові. Клітини по системі подаються у вену і самі знаходять потрібне місце. Але підготувати організм пацієнта, те місце, де ці клітини мають прижитися, доволі складно. Хворому дають важку хіміотерапію, опромінюють все тіло й повністю знищують його імунну систему. І тоді пересаджують кістковий мозок чи стовбурові клі­тини. Вони приживаються і починають працювати не відразу, а через місяць, інколи й піз­ніше. І в цей час людина, в якої знищена власна імунна система, може легко підхопити будь-який вірус, інфекцію. Пацієнт може загинути від різноманітних ускладнень. Щоб уберегти хворого від них, його тримають у стерильному боксі. Окрім того, він отримує антибіотики, препарати, щоб кістковий мозок швидше прижився. Потім тривалий час вживає імуносупресори, щоб не допустити відторгнення. Коли пересаджений кістковий мозок чи стовбурові клітини приживаються і починають працювати, в пацієнта виробляється імунна система донора, змінюється група крові тощо.

У клініках Європи 10 дітям зі Львівщини, хворим на лейкемію, зробили пересадку кісткового мозку або стовбурових клітин. Одужали з них лише 40%. Це світова статистика. На жаль, врятувати вдається не всіх.

Перший ювілей

За рік, відколи Миколка поїхав до Італії, він дуже змінився: підріс, поправився, у нього відросло волосся, яке раніше випало. Він знову став таким веселим, допитливим, яким його і запам'ятали. Хлопчик чудово оволодів італійською мовою, тож залюбки спілкується з усіма. У нього вже там, в Італії, з'явилася мрія: хоче стати поліцейським. Тож коли на його перше 5-річчя (30 грудня 2008 року) друзі, що оточують його в Італії, окрім торта зі свічками, подарували рацію, поліцейський значок і пістолет, - його очі світилися такою радістю, що зворушили до сліз усіх навколо. Дитина радіє життю, бореться за нього. Заради цього стільки всього витерпіла й пережила, що ми віримо, обов'язково буде здоровою і щасливою. Бо заслуговує на це, мабуть, більше, ніж будь-хто інший.