Хворі на цукровий діабет б'ють тривогу: деяких видів інсуліну немає і ніхто чітко не може сказати, чи буде він взагалі

Коли у телевізійних новинах говорили, що з такою проблемою зіткнулися хворі з інших міст України, наші діабетики стукали по дереву: на Львівщині імпортний інсулін, куплений за гроші держави, ще був і його хворим у поліклініках видавали безкоштовно. І в душі сподівалися, що, може, ця проблема їх не торкнеться. Бо коли доведеться інсулін купувати за свої гроші - пенсій, заоща­джень не вистачить. Та проблема нас не минула.

На початку цього тижня до редакції "Пошти" зателефонувала львів'янка Світлана Волкова, яка вже 10 років хворіє на цукровий діабет. Її брат Ігор - 20 років. Жінка з тривогою в голосі розповіла, що імпортний інсулін - протафан, який вона досі вживала, закінчився. Лікарі не знають, коли він буде і чи буде взагалі. Їй порадили переходити на вітчизняний або купувати імпортний за свої гроші.

- Я ніколи не вживала іншого інсуліну, тому мені страшно, - розповіла пані Світлана. - Мій брат спершу був на вітчизняному інсуліні, у нього важка форма діабету, то почувався дуже погано. Майже втратив зір, став інвалідом ІІ групи. Згодом його перевели на імпортний. Почав почуватися трохи краще. Він використовує два види - протафан і актропід. У нього цього інсуліну залишилося буквально на кілька днів. У поліклініці його нема. Що робити? Скільки часу його не буде? Купувати за свої гроші? Але на нього жодної пенсії не вистачить.

"Пошта" зателефонувала в одну із аптечних довідок і поцікавилася, чи є цей вид інсуліну і яка його вартість. Інсулін в аптеках є. Протафан (5 картриджів) коштує 456 грн, актропід - 467 грн. А пенсія чоловіка - 800 грн.

Як бути в такій ситуації? В Україні хворих на цукровий діабет інсуліном різного виду має безкоштовно забезпечувати держава, що вона і робила досі, бо нагорі чудово розуміють, що таких витрат хворі не потягнуть. А що сталося тепер? За інформацією, якою ми володіємо, у державному бю­джеті на 2009 рік на деякі державні програми закладено коштів усього 30% від потреби. Тому цього року проблема забезпечення хворих саме імпортними ліками за рахунок держави виникатиме ще не раз.

Це торкнеться, на думку фа­хівців, хворих на цукровий діабет, пацієнтів відділень дитячої онкогематології, людей з пересадженими органами тощо. Адже імпортні ліки для них коштують дуже дорого, а грошей у бюджеті нема. Так це чи ні, "Пошта" вирішила з'ясувати у львівських медиків.

- Коли у мене імпортного інсуліну нема, то я не можу його видати, - каже Наталя Дем'янюк, лікар-ендокринолог 5-ї міської клінічної поліклініки, де отримує інсулін Світлана Волкова. - І коли він буде - через місяць, два - також не  можу сказати. Знаю тільки, що депутати Львівської міської ради виділили певну суму грошей на закупівлю імпортного інсуліну. Можливо, його закуплять найближчим часом, тож цей складний період треба пережити. І для хворих це аж ніяк не критична ситуація, з неї є вихід - треба переходити на вітчизняний інсулін. Серед вітчизняних є різні інсуліни. Є й такі, які виготовляють на американській сировині. Тож серед них можна вибрати той, який підходить конкретному хворому.  Коли людина раніше не приймала іншого інсуліну, окрім одного, ми пропонуємо їй лягти в стаціонар, де їй допоможуть підібрати інсулін.  

- У нас є державна програма "Цукровий діабет", яка передбачає забезпечення хворих на цукровий діабет відповідними видами інсулінів, - сказав "Пош­ті" Володимир Зуб, начальник управління охорони здоров'я Львівської міської ра­ди. - Гроші на їх закупівлю виділяються централізовано із державного бюджету. І розпорядником цих коштів у нашій області є Львівський обласний ендокринологічний диспансер. Тобто місто Львів не закуповує інсулін, а отримує готовий продукт від держави з обласного ендокринологічного диспансеру, тому мені важко сказати, чому бракує імпортного інсуліну. Більшість хворих хоче отримувати імпортний інсулін. Частина людей справді потребує імпортного інсуліну, але не всі. Імпортним стовідсотково держава забезпечує лише дітей і вагітних. А рекомендоване Міністерством охорони здоров'я співвідношення закупівлі вітчизняного інсуліну до імпортного - 70:30.

Володимир Іванович під­твердив, що у міському бюджеті на 2009 рік  на придбання дороговартісних імпортних інсулінів, а точніше, інсулінозамінних препаратів дійсно закладено 1,5 млн грн. Бо є хворі на цукровий діабет, яким не підходить ні вітчизняний, ні імпортний інсулін. У міському управлінні охорони здоров'я є поіменний список таких па­цієнтів. Підраховано, що для них на рік треба закупити 1500 упаковок.

- Розуміючи, що рік буде дуже важкий, і беручи до уваги те, що ліки суттєво подорожчали, - продовжив Володимир Зуб, - я ініціював закласти в міському бюджеті цю суму на інсулінозамінники для цієї категорії хворих. Ми вже запустили тендерну процедуру й думаю, якщо не буде прикрих несподіванок, до кінця березня вона завершиться.

Перший сигнал про те, що хворим на цукровий діабет бракує імпортного інсуліну, як сказав головний медик Львова, він отримав ще у жовтні - листопаді на прийомі громадян. Тоді він зобов'язав усіх головних лікарів знайти можливість забезпечити хворих інсуліном, бо люди не винні у тому, що хворі.