Саме українці започаткували заварювання цілющих рослин, опісля традицію підхопили і розвинули на Сході

Східна мудрість каже, що в побуті людині потрібно сім речей: паливо, рис, масло, сіль, соєвий соус, оцет та чай. Для європейця цей список близький тільки за останнім пунктом, причому прижився він тут настільки, що нині точаться суперечки, а звідки ж він, чайний трунок: із Заходу чи Сходу?..

Пристрасть до чаювання не поступається навіть кавовій традиції. У Китаї, до прикладу, чай є символом заспокоєння та  рівноваги, а сама чайна церемонія може затягнутися на кілька годин. Цікаву версію щодо коренів чайного мистецтва має Ольга Палій, господиня кав'ярні "Золотий дукат". На її думку, чайна традиція зародилася... на українських землях.

"Раніше з Індії та Китаю приїжджали до нас, аби навчитися мистецтву заварювання чаю. Прославилися китайці своїм умінням чаювати більше, ніж ми, оскільки історію їхньої релігії ніхто не переривав. А в нас після прийняття християнства такі речі, як заварювання чар-зілля, почали переслідувати. Китайці ж тим часом поглиблювали свої чайні навики... Попри те, що ми не розвивали свої знання про трунки, давні рецепти трав'яних напоїв передавали з уст в уста від бабусі до онучки, і сьогодні їх можна прочитати на сторінках "Велесової книги", - розповіла "Пошті" пані Ольга.

За твердженням пані Палій, саме українці започаткували заварювання цілющих рослин, потім традицію підхопили і розвинули на  Сході. А оскільки чай вирощують саме там, то й виникнення чайної традиції приписали східним народам... "Золотий дукат" один із небагатьох закладів, де намагаються відродити споконвічний смак місцевих трав. Адже настій чебрецю нічим не поступається екзотичному смаку китайських трунків... Нині в раціоні закладу є "Жива вода", "Червона рута" (понад 20 складників), "Євшан-зілля". Гордістю заклад називає напій "Дика гілляка", який готують з висушених весняних незапилених пелюсток цвіту дерев у Карпатах. Та нині майже всю  вирощену в горах червону руту вивозять до Німеччини, а для закладу вдається висмикувати з карпатського врожаю грамів триста.

Гама трав'яних напоїв куди ширша, ніж кавова. Традиційно чаї поділяють на чорні, зелені, трав'яні та фруктові.

"Ми пропонуємо понад 100 видів чаю, - розповідає пані Марія. - 28 зелених, 22 чорних, а всі інші фруктові. Сьогодні в чайному світі панує плюралізм, немає визначеного сорту, на який існує найбільший попит, кожен підбирає собі до смаку", - розповіла продавець магазину "Світ чаю" Марія Полотнюк.

На полицях магазину можна побачити чаї за ціною від 20 до 100 гривень за сто грамів. Коливання ціни чаю залежить від складності його виготовлення. Звісно, якщо чайні плантації займають значні території і не потребують зрошень, добрива та особливого догляду, - то й ціна на чай не буде високою. Існує й зовсім інша ситуація, коли чайні кущі потребують спеціального клімату або ж виготовлені тільки з молоденьких листочків, - тоді за горнятко напою доведеться викласти круглішу суму.

Останнім часом в Україні став дуже популярним зелений чай. Якщо раніше його вважали екзотикою, то нині за популярністю на наших теренах він не поступається класичному чорному. Зелений чай вважають напоєм здоров'я. Виробляють його переважно в Китаї, менше вирощують у Японії. Смак та аромат зеленого чаю благородніші, аніж у чорного, хоча й менш яскраві. Пити зелений чай потрібно без цукру. Особливо незамінний він у літню спеку, оскільки найкраще втамовує спрагу. Зелені чаї поділяють на крупнолистові, дрібнолистові, порошкові та у вигляді плитки. Найякіснішими є крупнолистові.

Та найпоширенішим у світі досі залишається чорний чай. На відміну від зеленого, що під час обробки до нього додають багато нових елементів. Виробляють його в основному в Індії, Китаї та Шрі-Ланці. "Цілющі властивості чорного чаю в тому, що він гальмує процеси старіння шкіри. Окрім цього, чайне листя використовують для лікування захворювання очей, для зволоження шкіри та... формування штучної засмаги, ефект якої досягається за допомогою промочування тіла губками, просоченими заваркою", - пояснює "Пошті" пані Полотнюк.

Різновидом чорних чаїв є ароматизовані напої. В ідеалі ефект аромату має досягатися тим, що обабіч чайних плантацій саджають квіти потрібного запаху, тоді бджоли переносять пилок квітів на чай і в результаті він набуває певного аромату. Та останнім часом такий довготривалий процес скорочують банальним вкрапленням штучних ароматизаторів, що значно псує його смак.

Щодо фруктових чаїв, то саме вони стають приводом для суперечок між запеклими чайоманами. Одні дотримуються тієї думки, що фруктовий трунок - це екзотичне схрещення чайних листочків та шматочків фруктів, а інші - що це взагалі не чай, а різновид ...компоту. Щоправда, тим, кому напій подобається, абсолютно байдуже, як його класифікують, куди приємніше ним просто смакувати.

Цікавим є і той нюанс, що чорний та зелений чаї мають різні традиції заварювання. Китайський чай вимагає маленького чайничка, і заливати його кип'ятком заборонено. Кидаючи листки в окріп, ми  обпікаємо їх і вбиваємо цілющу здатність, оптимальна температура для заварювання 70 градусів.

Спосіб заварювання чорного чаю називають "англійським": для цього потрібна велика посудина, кип'яток та десятихвилинне терпіння. Листя  чорного чаю повинне розкрутитися, аби чай набув потрібного смаку. Смак чорного чаю розкривається повніше, якщо додати до нього молоко. Славнозвісна реклама про додавання молока до чаю, аби перевірити його справжність (якщо напій стане багряним - то чайні листочки якісні, якщо посіріє - підробка) - це не міф, а доречна порада для тих, хто хоче навчитися розбиратися в напоях. Ще одне зауваження: чорний чай не можна запарювати двічі, він здатен віддати свій смак тільки один раз, натомість зелений можна заливати водою аж три рази.

Цікаво, що місцеві харчові заклади Львова нехтують класифікацією чаювання. Нерідко, незалежно від виду чаю, напій подають в однаковому посуді. У кращому разі це чайничок на 450 мілілітрів та горнятка, кількість яких дорівнює кількості клієнтів.

Єдині, хто нині скрупу­льозно дотримується східної традиції заварювання чаю на Львівщині, - музейники Золочівського замку. Раз у півроку там відбувається помпезна чайна церемонія, яка традиційно триває чотири години і має дві частини вабі й сабі. Вабі - це створення відповідного настрою. Ма­гістр церемонії зустрічає гостей біля торії (територія або ж кімната, спеціально призначена для чаювання - "Пош­та"), її також встановили на території подвір'я замку, гості знімають взуття і в супроводі магістра прямують до чайної зали. Друга частина  церемонії - сабі - безпосереднє пиття чаю з розмальованого посуду. Таким чином все дійство відбувається в атмосфері  краси та гармонії, яку на Сході вважають насолодою життям.