Більшість із нас були свідками ситуацій, коли дитина разом із мамою стоїть перед касою в магазині і невпинно благає: “Мамо, ну купи!” Матуся ж під пильними поглядами інших покупців змушена тихо пояснювати маляті, що придбати чергову іграшку вона не може, мовляв, це дорого, не взяла зі собою стільки грошей, складати вже нікуди тощо. У кожної мами свій список відмовок на такі випадки. Не менш поширена і ситуація, коли на кожне “ні” дитина реагує як на червону ганчірку, тож це слово перетворюється не на заперечення, а на щось таке, що конче варто зробити.

Як діяти в таких ситуаціях, як правильно відмовити дитині і як навчитися казати “ні” так, аби чадо зрозуміло, вирішила дізнатися “Пошта”.

Деякі батьки навіть не здогадуються, що будь-які заборони можуть призвести до обмеження самостійності дитини і її права вибору.

Упустила цей момент у вихованні своїх малюків і Ліля Воляник. Як зізналася сама жінка, проблеми виникли, коли в сім’ї народилася друга дитина. “Коли з’явився син, донька, якій на той час було три роки, сильно змінилася. Таке враження, що вона навмисне робила все, аби було не так, як сказала мама чи тато. Кажемо: “Не пхай пальців в очі Юркові”, а вона підходила і його чіпала або й щипала. Кажемо: “Не бери цього крему”, а вона могла підійти і спеціально його ще й наїстися (аж до рвоти!). Так наше спілкування з донькою перетворилося на суцільне “ні”, – зізнається жінка. Із її слів, зараз, коли синові вже майже два роки, проблеми в сім’ї залишилися. Ба більше, молодший син часто наслідує свою сестру.

“Навчитися казати “ні” дітям – ціла наука. Нині спостерігаємо тенденцію формування нового типу родини. Якщо раніше стосунки будувалися на принципах верховенства та підпорядкування молодших старшим, то в сучасному суспільстві стосунки радше товариські, аніж підпорядковані”, – зазначає психолог Наталія Овчаренко.

Із її слів, цілком імовірно, що дитина, яка не розуміє слова “ні”, просто ніколи раніше його не чула. “Це недолік виховання. Її не навчили, що гроші дістаються батькам важко або що бажань дитини можуть не виконувати, тому вона й вимагає будь-якою ціною зробити так, аби їй придбали іграшку тощо”, – пояснює співрозмовниця.

Аби дитина навчилася розуміти слова “ні” або “не можна”, потрібно правильно вимовляти їх. На думку психолога, важливо не тільки що сказати дитині і стримати своє слово, а й донести до дитини, чому не можна. Але варто зробити це так, аби вона зрозуміла і прийняла мамину відмову без образ. “Не будьте слабохарактерними. Не допускайте, аби дитина працювала на публіку, – радить психолог. – Тобто не ведіться на те, що після того, як дитина голосно покричить біля каси магазину, ви здастесь і виконаєте її прохання. Краще порозмовляйте з малюком, поясніть йому шкоду і користь тієї чи іншої дії, продукту тощо”.

Дитині потрібна мотивація, бо якщо її нема, слово “не можна” не подіє. Наприк­лад, фраза “не можна чіпати праску” буде доречною, якщо ви поясните, що можна сильно обпектися, а “не можна їсти стільки солодкого” має сенс тоді, якщо ви розкажете дитині, що буває від надлишку солодощів. Можете, наприклад, показати картинки про карієс та інші захворювання зубів або ввімкнути відповідні повчальні мультики.

Кажучи тверде і рішуче “ні”, не будьте агресивними. Краще, щоб інтонація була нейтральною. Дитина не повинна сприймати вашу відмову як бажання її образити. Тобто чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина. Намагайтеся, аби “ні” не звучало десять разів на день, інакше воно втрачає сенс. “Ні” має зупинити і спантеличити, тому зменшуйте кількість заборон і попереджайте ризики зіткнення дитини з можливими спокусами.

Також важливо, зі слів Наталії Овчаренко, вміти знайти компроміс до слово “ні”, замінивши його на “так”. Наприклад, “не можна малювати на шпалерах, але можна в альбомі”, “не можна виходити самій на балкон, але можна з мамою”. Якщо не хочете, щоб ваша дитина чула слово “ні”, вживайте його якомога рідше. Кажіть, наприклад: “Стоп”, “Зупинися”, “Краще зроби так”, “Добре було б…”, “Дитино, будь обережною, це небезпечно”, “Виховані люди роблять так…”, “По калюжах ходимо тільки в ґумових чоботах”…

Важливо, на думку, психолога, дотримуватися послідовності. Якщо батьки (мама чи тато) вже сказали “ні”, то це означає “ні”. Тоді й інші члени родини теж повинні цього дотримуватися. “Якщо ж мама заборонила, а тато дозволяє, це провокує дитину на маніпуляції. Вона просто знатиме, що все, що вона захоче, точно отримає”, – каже психолог.

Коли дитина навчиться правильно й адекватно реагувати на заборони, її можна заохотити і похвалити. Фраза “яка ти в мене доросла, бо вже все розумієш” дитину лише втішить, тож вона шукатиме змоги знову і знову вас порадувати.

---