Інсулін чи гроші?
Уже другий тиждень тривають дискусії і серед медиків, і серед хворих на цукровий діабет (в Україні майже 200 тис. інсулінозалежних громадян, на Львівщині - близько 8 тис.). А предметом масового обговорення стала ухвалена урядом Концепція державної цільової програми "Цукровий діабет" на 2009 - 2013 роки, а саме пропозиція уряду замінити безплатну видачу цих ліків у лікарнях на грошову адресну допомогу.
Уже другий тиждень тривають дискусії і серед медиків, і серед хворих на цукровий діабет (в Україні майже 200 тис. інсулінозалежних громадян, на Львівщині - близько 8 тис.). А предметом масового обговорення стала ухвалена урядом Концепція державної цільової програми "Цукровий діабет" на 2009 - 2013 роки, а саме пропозиція уряду замінити безплатну видачу цих ліків у лікарнях на грошову адресну допомогу.
"Ми сьогодні ухвалили рішення, що нарешті не Міністерство охорони здоров'я купуватиме інсулін централізовано, а потім ліки роздавати хворим, а гроші, закладені в бюджеті, будуть саме грошима видаватися людям, які хворіють на цукровий діабет, і вони самі купуватимуть ті ліки, які їм потрібні для ефективного лікування, а не ті, які нав'язують зверху", - сказала прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко.
Пропозиція уряду не отримала одностайної підтримки. Натомість віце-президент Міжнародної діабетичної федерації Валентина Очеретенко вважає, що така пропозиція ставить під загрозу життя інсулінозалежних хворих в Україні. "За підрахунками експертів, кожен хворий на цукровий діабет отримуватиме близько 100 грн на місяць для купівлі життєво необхідних ліків, а цих грошей не вистачить і на найдешевший інсулін. Відтак запланованих у бюджеті на 2009 рік коштів на придбання інсуліну вистачить на 30-60% від річної потреби (залежно від індивідуальної добової дози препарату)", - наголосила В. Очеретенко. А спроби запровадити подібну схему в двох областях Російської Федерації, за її словами, закінчилися крахом, не отримавши подальшого розвитку.
Якщо пропозиція уряду таки стане реальністю, то, насамперед, у хворих виникає низка запитань, на які наразі ніхто не дає відповіді: як виплачуватимуть хворим адресну грошову допомогу? Її приноситимуть додому, як, скажімо, пенсію чи за нею треба буде йти до банку? Де гарантії, що в умовах теперішньої кризи гроші, виділені хворому на інсулін, будуть використані за призначенням? Чи зможуть аптеки, особливо у сільській місцевості, своєчасно забезпечити необхідний асортимент?
Розробку механізму втілення пропозиції уряду в життя покладено на МОЗ. Міністерство охорони здоров'я запропонувало такий варіант: видавати ліки безплатно в аптеках за рецептами лікарів, а потім з держбюджету компенсувати аптекам витрати. Така схема забезпечення інсуліном діє у багатьох країнах. Але на засіданні Кабміну такий механізм не прийняли і віддали на доопрацювання. До 1 лютого Міністерство має подати нову пропозицію. У МОЗ твердять, що хворим на цукровий діабет немає чого хвилюватися: вони будуть забезпечені інсуліном, а яка буде форма забезпечення, для них не важливо.
А що думають з цього приводу самі хворі, лікарі?
| Суб'єктивний погляд |
|
Марія Солотва, |
|
- Мені 75 років, на цукровий діабет хворію вже три роки. Користуюся вітчизняним інсуліном, який отримую у поліклініці. І при його отриманні не виникає жодних проблем. Щодо адресної допомоги, то мене цікавить, як її надаватимуть хворим. Якщо приноситимуть додому, то добре. А якщо за нею треба буде йти на пошту чи до банку, то це дуже незручно. Знову доведеться стояти у черзі та й не всі можуть виходити з дому. Ще таке питання. Адресну допомогу надаватимуть щомісяця, раз на півроку чи рік? Ліки тепер майже щомісяця дорожчають. Чи врахують цей факт при наданні адресної допомоги? Кажуть, що тепер хворі зможуть самі вибирати той інсулін, який захочуть? Інсуліни є різні: імпортні дорожчі, вітчизняні дешевші. А якщо хворі, що є на вітчизняному інсуліні, захочуть перейти на імпортний, державі вистачить грошей? |
| Юрій Вендзилович, головний ендокринолог Львівщини, головний лікар Львівського обласного ендокринологічного диспансеру: |
Микола Поліщук, |
|
- Наразі це концепція, над якою працюють. Прийняття саме того варіанту, коли гроші пацієнтам видаватимуть на руки, може мати небажані наслідки. Хворому не гроші потрібні, а ліки. Якщо пацієнтам видаватимуть гроші на руки, то вони спершу заплатять внукові позику на машину, а потім оббиватимуть пороги лікарень. Мовляв, грошей нема або їх вкрали, а я помираю, допоможіть. Гроші - це спокуса, а інсулін - це засіб для збереження здоров'я хворого. Тому я не прихильник того, аби гроші на інсулін видавати хворим на руки.Щодо того, що пацієнти самі зможуть вибирати інсулін того виробника, якого захочуть (імпортний чи вітчизняний), то моя думка така: хворий не має медичної освіти, тому не може підбирати інсулін на свій розсуд. Для цього є лікарі-ендокринологи, які мають допомогти йому підібрати саме ті ліки, які конкретному пацієнтові найбільше підходять. На мою думку, оптимальний варіант такий: лікар виписує хворому рецепт, він за ним безкоштовно отримує в аптеках інсулін, а держава повертає аптекам гроші. Який варіант уряд прийме, побачимо. |
- Думаю, що це буде ефективний захід, бо давно вже треба переходити на адресну форму допомоги. Життя показує, що централізована закупівля інсулінів не влаштовує ні пацієнтів, ні виробників, бо вони весь час між собою конкурують. Єдине, що треба розробити механізм його впровадження. Якщо вдасться його розробити, це буде хороша форма. Я вітаю такий підхід. А щодо того, що хворий може використати виділені гроші не за призначенням, то вже його справа - нехай турбується про своє здоров'я. В Європі діють по-різному. Хворому виписують рецепт, він іде в аптеку і або купує інсулін на пільгових умовах, або отримує його безкоштовно. Але цей рецепт обов'язково повертають в заклади охорони здоров'я. Імовірно, що наш уряд може взяти саме цю форму. Я б, скажімо, вибрав таку форму: лікар визначає дозу інсуліну, суму, на яку потрібно закупити хворому інсулінів, виписує рецепт, пацієнт купує ліки, а йому повертаються гроші - вартість купленого інсуліну. Це дуже хороша форма, але вона вимагає великих зусиль з боку МОЗ, місцевих органів самоврядування, головних спеціалістів - ендокринологів і самих хворих. |
