"Пошта" з'ясовувала, чи є зілля для тих, хто наживається на нашому здоров'ї, і чи завжди дорогі ліки ефективніші за звичні вітчизняні аналоги

В Україні складається критична ситуація: чимало громадян стали безробітними, у значної частини тих, хто працює, зарплати суттєво скоротили. Зростання пенсій, соціальних виплат на найближчий час заморозили. Але люди не перестали хворіти. Навпаки, кількість недужих за таких обставин зростає, а ціни на ліки шалено злетіли вгору: і на імпортні, і на вітчизняні. І межі, до якої їхня вартість може зростати, здається, немає. Тож для багатьох хворих вони вже не доступні. І ця тенденція посилюватиметься.

Діюча речовина
одна, а ефективність ліків різна

"Три роки тому моя мама перенесла інсульт, - розповіла "Пошті" львів'янка Марія Василець. - Аби запобігти повторному, лікар порадив упродовж року щодня вживати таблетки "Плавікс" французького виробництва. Вони були дуже дорогі - за 14 таблеток доводилося викладати 216 - 230 грн. На місяць, відповідно, 432 - 460. Ми знайшли ці гроші, і з мамою, слава Богу, все добре. У листопаді 2008-го з інсультом зліг батько.

Ми знайшли ці гроші, і з мамою, слава Богу, все добре. У листопаді 2008-го з інсультом зліг батько. Ми пішли перевіреним шляхом і поцікавилися в аптеці, скільки тепер коштує "Плавікс". Його вартість шокувала: 14 таблеток коштує 490 грн. Отже, на місяць  лише на "Плавікс" потрібно понад 1000 грн. А окрім нього, потрібні й інші ліки. А в батька пенсія - не повних 600 грн. Запитали у лікаря, чи немає дешевших ліків такої ж дії. Він сказав, що є, вітчизняного виробництва. Вони значно дешевші, але ефективність їх не та, до того ж  мають побічну дію. Як лікуватися в таких умовах?"

Чимало хворих, які постійно вживають ліки, діють так само: шукають дешевших віт­чиз­няних замінників імпортним лікам, адже ціни на останні нерідко просто захмарні. Причому переходять на вітчизняні аналоги не за порадою лікаря, а за порадами фармацевтів. Мовляв, складники і в імпортних, і у вітчизняних - одні і ті ж, але різниця у цінах іноді доволі суттєва, то навіщо брати дорожчі.

"Якби можна було один препарат замінити іншим, то було б все надто просто, а медицина - дуже складна наука", - сказали "Пошті" лікарі, фармацевти, до яких ми звернулися по консультації. Існує дуже багато нюансів, у яких пацієнт  не може сам розібратися.

Жодна країна, зокрема й Україна, не має усіх замінників ліків, хоча вітчизняних аналогів дуже багато. Оригінальні лікарські засоби завжди мають сильнішу дію, ніж їхні замінники. Доволі часто у медпрепаратах важливу роль відіграють не лише основні складники, а й допоміжні речовини. Бо вони далеко не завжди нейтральні. Вітчизняні медпрепарати нерідко погано очищені, тому викликають алергічні реакції, висипання на шкірі тощо.

Є важливі нюанси й при виготовленні ліків, від яких залежить їхня ефективність, про які пацієнти просто не знають. Візьмімо для прикладу препарати для лікування вен. Вони мають різні назви, але до їхнього складу входить основна діюча речовина - діосмін. Ліки є імпортного і вітчизняного виробництва, їх виготовляє понад 10 фірм. Але серед них лише одна фірма виготовляє мікронізовані. А якщо ліки складаються з маленьких часточок, то вони в кишківнику засвоюються на 70%, а немікронізовані - лише на 30%. Цих нюансів хворий, звісно, не може знати, бо навіть не всі лікарі про це відають.

Фірми, які випускають немікронізований препарат, просто не наголошують на цьому. Мікронізовані, звісно, дорожчі, але якщо  порівняти ефективність і ціну, то у під­сумку вийде, що імпортні таки дешевші.

Коли таблетки -
вже не ліки, а вода

Другий момент. У жодному разі не можна сказати, що серед вітчизняних медпрепаратів немає оригінальних, високоефективних. Вони є і їх чимало. Але інколи лікар приписує саме дорогі імпортні ліки, хоч чудово знає, що є ефективний і значно дешевший вітчизняний препарат. Чому? А тому, що фірма, яка зацікавлена у просуванні на ринку свого препарата, доплачує лікарю за виписування рецепта саме на її  ліки. І така практика в Україні дуже поширена. До речі, терапевти твердять, що гіпотензивні та інші препарати вітчизняного виробництва мало чим відрізняються від закордонних, хоча значно дешевші.

Завідувач кафедри шпитальної хірургії Львівського національного медуніверситету, професор Ігор Кобза розповів "Пошті", що до підбору лікарських засобів конкретному хворому має бути індивідуальний підхід. Бо є  вітчизняні ліки, які своєю дією практично не відрізняються від закордонних. І в той же час є медпрепарати, які суттєво слабші від  імпортних. Усе залежить від виробника, і немає значення: вітчизняні вони чи закордонні. "Є такий препарат німецької фірми "Вазапростан", - каже Ігор Іванович. - Це дуже сильний препарат, яким ми лікуємо важкі захворювання  судин нижніх кінцівок, коли вже питання стоїть про ампутацію. Його аналогом є препарат чеського виробництва "Алпростан". Як тільки він з'явився на ринку, ми зраділи, бо він був значно дешевший. Та скоро виявилося, що ці ліки слабші. Окрім того, якщо "Вазапростан" можна зберігати у будь-яких умовах, то чеський - лише у холодильнику. І якщо цю вимогу порушено при транспортуванні, зберіганні, то це вже не ліки, а вода".

Дешевше, як помилково думає багато пацієнтів, не завжди означає гірше, продовжує професор Кобза. Скажімо, є закордонний препарат для зниження холестерину "Розувастатин". Він дешевший і значно ефективніший, ніж інші ім­портні ліки такої ж дії. До того ж слід уживати значно мншу його дозу, ніж аналогічних препаратів. Тому в жодному разі не можна самовільно переходити на вітчизняні чи імпортні дешевші аналоги, не порадившись з лікарем.

Вартість ліків диктує
не держава виробнику, а виробник - державі

У мільйонів хворих, життя і здоров'я яких залежить від ліків, напрошується запитання: невже держава не може якось вплинути на здешевлення ліків? Механізми, які дозволили б державі значно знизити вартість медикаментів, як твердять спеціалісти, є і їх використовують усі цивілізовані країни. Та тільки не Україна. Досі держава не вирішила одного з найважливіших питань - не визначила ціну виробника. В Україні склалася парадоксальна ситуація: у нас не держава диктує виробнику, якою повинна бути вартість ліків, а виробник - державі. Держава досі не знає реальної вартості виробництва ліків, хоч з'ясувати це не так вже й складно: вирахувати вартість субстанцій, з яких виготовляють ліки, видатки, пов'язані з технологічними процесами, заробітною платою, комунальними тарифами і т.п. Це і буде  реальна ціна виробника. Якби держава знала її, то виробник не міг би ставити ціну, як заманеться. Адже не секрет, що собівартість вітчизняних ліків нині становить 20-25% від вартості, за якою їх реалізують. Але є один нюанс: в Україні не залишилося державних підприємств, які виробляють ліки, - усі приватизовані. Було єдине у Харкові, яке у квітні 2008 року також приватизували. А на приватному підприємстві держава - не господар.

А про те, що фармацевтичний бізнес в Україні успішно процвітає, свідчить і той факт, що кількість аптек постійно зростає, не дивлячись на те,  що одна від одної нерідко знаходяться на відстані 10-30 метрів.

Щодо імпортних ліків, то їх здешевлення, на думку фахів­ців, також можливе. На державному рівні треба врегулювати питання митної вартості (оптова ціна товару плюс митний збір - "Пошта"). Адже дистриб'ютори при перетині кордону вказують не оптову ціну, за якою придбали ліки у виробника, а значно вищу. Держава повинна реєструвати оптові ціни на  медикаменти, чого у нас не роблять.  

Фармацевти розкрили  "Пош­ті" одну із схем, за якою дистрибютори заробляють тисячі євро на кожній солідній поставці. (До речі, в Україні понад 40 великих імпортерів ліків і жоден з них ще не збанкрутував). Скажімо, дистриб'ю­тор з Києва перерахував до Мюнхена 100 тис. євро на закупівлю ліків. Усі солідні виробники за передоплату дають покупцеві, як мінімум, 10-ти відсоткову, а часто й 20-відсоткову  зниж­ку - така практика у Єв­ропі запроваджена вже давно. Отже, знижка  вже осідає в кишені дистриб'ютора. Але це ще не все. На кордоні він мовчить, що купив ліки зі знижкою, і вказує навіть не оптову ціну, за якою фірма відпустила  ліки, а накручує зазвичай ще 10%. Якщо з'ясувати, купив дистриб'ютор ліки зі знижкою чи ні, дещо проблематично, то "збити" з вартості ліків оті 10%, які дистриб'ютор накрутив на кордоні, цілком реально, для цього лише варто взнати реальну відпускну ціну.

Гадаєте,  державні мужі нагорі не  знають про формування цінової політики на ліки? Не будь те наївними. Питання про те, що державі треба вирішити дві нагальні проблеми - затвердити ціну виробника і митну вартість імпортних ліків, враховуючи реальну оптову ціну, а не задекларовану, мусується на найвищому рівні щонайменше років сім. Але, як бачимо, віз і нині там. Чому? А ви не здогадуєтеся? Більшість солідних дистриб'юторів працює під прикриттям народних депутатів, які лобіюють у Верховній Раді свої інтереси? і їм просто невигідно втрачати таку годівницю.