Саме тут, у вузькому тьмяному ко­ридорі, психолог проводить  індивідуальні консультації зі школярами, читає їхні анкети, спілкується на делікатні теми. Тут, у невідремонтованих блідих стінах, відбуваються сеанси психологічного розвантаження дітей.

Кілька тижнів тому керівництво однієї зі львівських шкіл забрало у психолога кабінет, мотивуючи такий крок браком приміщень для основного навчання. Зі стін зручного, теплого, відповідно облаштованого кабінету зняли дитячі фотокартки і малюнки, винесли голубий акваріум на холодний коридор. До кращих часів. І це тоді, коли саме окремий кабінет, відповідно обладнаний та впорядкований, є одним з найважливіших атрибутів налагодження психологічного контакту з дітьми. І хоч аргументу про "брак приміщення" не повірили навіть третьокласники, ситуація не змінилася: відтоді психолог в цій школі, як перекотиполе.

Хоч починалося все по-іншому. Молодого спеціаліста директор школи зустріла привітно і гостинно. Запропонувала зручне приміщення для роботи. Аж до перших "календарних свят", коли психологові спочатку натякнули на те, що непогано було б намалювати стінгазету, потім - провести кілька репетицій зі старшокласниками, а через деякий час прямим текстом повідомили, що оскільки в школі немає спеціаліста з виховної  роботи, то ці функції добре було б поєднати з обов'язками психолога.

Проте таку "пропозицію" керівника школи молодий психолог відхилив. Відтоді над його головою і почали скупчуватися чорні хмари.

Сучасним школярам найбільше потрібний контакт

Нині дуже мало дітей шкільного віку й підлітків отримують емоційне розвантаження від щоденних переживань та проблем у власній сім'ї. Зафіксувати конкретні відсотки статистика безсила. Але й без того зрозуміло, що батькам, які думають, насамперед, про хліб, часу на душевні розмови з дитиною просто не вистачає. Коло замикається: розрядки внутрішніх проблем, що наростають в дитячій психіці, як сніж­ний ком, не відбувається ні вдома, ні під час спілкування з друзями-однолітками, бо вони переповнені сумнівами і проблемами. Здається, останнім порятунком може бути шкільний психолог, який хоч і не має змоги поговорити з кожним з дев'ятиста учнів, але вже сам факт його перебування в школі для багатьох дітей є рятівним колом у найважчі хвилини, коли хочеться виговоритися, вилити біль, гнів чи просто відкрити душу. За статистикою  Всесвітньої організації охорони здоров'я, 78 % людей страждають на неврози, які є проміжним етапом між здоровою психікою і психічною хворобою.

"Найбільше, що потрібно сучасним школярам, - це контакт, -  розповідає Катерина Пасійчук, шкіль­ний психолог, яка не побажала назвати номер школи, в якій працює. - Усі діти, незалежно від віку, потребують щирої розмови, в якій могли б поговорити про те, що їх турбує щодня. Дитина під час розмови з психологом не лише відчуває емо­ційне полегшення, але і просто вчиться розповідати про себе. Це дуже важливо, бо насправді саме так від­бувається її психологічне дозрівання. Такі розмови - це задатки її майбутнього психологічного здоров'я".

Попри те, що саме шкільний психолог для багатьох дітей в нинішній ситуації міг би стати незамінним, рятівним колом, воно спрацьовує не завжди. Чому? Ставка для психолога у школі, навіть якщо в ній навчається до тисячі дітей, вважається, швидше,  додатковим привілеєм, а не гострою необхідністю. Керівництво школи  завжди може відмовитися від психолога і відмову мотивувати браком грошей чи  приміщень. Причому така відмова може бути і реально виправданою, і штучним поясненням у випадку психологічного конфлікту між директором і психологом.

Водночас на ставку психолога у 900 грн йдуть або ті, хто здатен на повну самопожертву, або ті, хто наразі не знайшов для себе нічого ліпшого.

Але, певно, найгострішою проблемою стають особистісні конфлікти між керівником школи і психологом, які загострюються через повну підпорядкованість психолога директору школи.

 "Місця" для психолога практично не було у радянській моделі шкільної освіти. Радянська система пречудово обходилася без психології, підмінюючи її  "системою  виховання" у правильному пропагандистському руслі. Відтак керівники старшого покоління, які професійно реалізовувалися за  радянських часів, здебільшого просто не розуміють ролі психолога в школі й не відчувають потреби в ньому.

Гнучкість у діалозі
з підлеглими директорам не завадить

Діяльність психолога спрямована на консультацію, допомогу, корекцію поведінки школярів, а надалі - на створення позитивного мікроклімату в учнівсько-педагогічному колективі. Але що насправді нерідко відбувається? Через брак коштів у школі часто немає ставки "культмасовика", тож вся організаційно-виховна робота - від виставок ікебан до новорічних вечорів - часто падає на плечі психолога, який, згідно зі своїми посадовими інструкціями, до цих заходів абсолютно не причетний. А в ситуації "директор завжди правий", що часто спостерігається в авторитарних керівників, "непокірний" психолог опиняється щонайменше під тиском чи взагалі у  психологічній ізоляції.

За словами Ярини Петрук, соці­ального педагога вечірньої школи №28, нині, окрім підпорядкування директору школи, соціальні педагоги і психологи звітуються перед районним методистом, який також звітується перед областю. Проте це практично ніяк не захищає спеціа­ліста в конфлікті з керівництвом.

"Що ви мені розказуєте про незалежність психологів, якщо саме я несу відповідність за школу і тому мені в цій школі повинно бути підпорядковано абсолютно все? - емо­ційно запитала мене директор однієї зі львівських шкіл, яка не захотіла, аби її прізвище оприлюднили на шпальтах газети. - Якщо психолог не підпорядковуватиметься директору, то з керівника школи варто зняти і відповідальність за психологічний клімат в школі".

Але як бути в ситуації, коли вина за конфлікт лежить саме на директорові школи? На думку нашої співрозмовниці, адекватним варіантом є модель паралельного підпорядкування психолога не тільки керівництву школи, а й незалежному професійному центру. "Відтак директор теж зважатиме на те, що "сміття зі школи" може бути легко винесено на люди, тому, очевидно, проявлятиме більше гнучкості у діалозі зі своїми підлеглими ,і зокрема, в процесі співпраці з психологом".