Марія Кравець, психолог:
– Звісно, будь-яка хвороба може вибити зі звичної колії життя і дитину, і батьків. А проте не раджу поводитися з сином як із важкохворим, не трястися над ним.
Коли дитина часто нездужає, треба за можливості відкривати листок непрацездатності. Хворій дитині важливо відчувати, що біля неї постійно є мама. Крім цього, матимете досить часу, аби своєчасно дати їй ліки, піти на прийом до лікаря або зробити додаткові обстеження.
Не питайте порад у бабусь, тіток, сусідок, більше довіряйте лікарям. Це дуже важливо! Бо лише кваліфіковані спеціалісти допоможуть вирішити проблеми. Якщо зволікатимете з візитом до лікаря, можуть появитися ускладення, і ви не розумітимете, що цьому сприяло.
Безумовно, хвора дитина хоче турботи і ласки, тож ваше завдання – реалізувати цю потребу. При цьому не варто потурати всім примхам сина, бо він зрозуміє, що під час хвороби здатен вами маніпулювати. Така ж ситуація може спостерігатися й тоді, коли дитина відчує, що отримує додаткову увагу лише коли захворіє, частіше скаржитиметься на нездужання і навіть по-справжньому може серйозно захворіти.
Ніколи не кажіть дитині, що ви вже втомилися від її постійних хвороб, що вас через це можуть звільнити з роботи, що “у всіх діти як діти, а у вас…”. Повірте, це тільки погіршить стан дитини і може призвести до моральних страждань!
Не дозволяйте синові довго дивитися телевізор, навіть якщо він смиренно лежить у ліжку. Надмірний інформаційний потік втомлює дитину, через що вона стає примхливою, плаксивою. Крім того, після одужання ваш син, звикнувши годинами переглядати мультики і дитячі програми, візьме це за правило. Замість перегляду телепередач побавтеся з ним у спокійні ігри, а якщо у нього висока температура або він утомився, просто посидьте коло нього, погладьте, приголубте.
Ніколи не кажіть дитині, що ви вже втомилися від її постійних хвороб, що вас через це можуть звільнити з роботи, що “у всіх діти як діти, а у вас…”. Повірте, це тільки погіршить стан дитини і може призвести до моральних страждань!
Продовжуйте жити у звичному ритмі, реагуйте на об’єктивні скарги, пропускаючи симуляцію. Якщо дозволяє ситуація, частіше гуляйте на свіжому повітрі та оберігайте дитину від надмірних навантажень – як фізичних, так і емоційних. Не переживайте і не панікуйте з приводу частого нездужання сина, нагнітаючи таким чином обстановку і неусвідомлено “заражаючи” його своєю тривогою. Дитина дуже швидко переймає емоції близьких людей. Навпаки, скажіть синові, що його стан швидко нормалізується. Намагайтеся переконати дитину в тому, що хвороба – явище тимчасове.
Повертаючись із магазину чи з роботи (якщо є така необхідність), розповідайте синові про те, кого з його друзів ви зустріли, – це також створить позитивні емоції і сприятиме швидкому одужанню.
Пам’ятайте: запорукою успішного лікування дитини повинен стати девіз “Здоров’я собі і оточенню!”. Тож почніть утілення в життя цього гасла зі себе та всіх дорослих, які мешкають з вами. Не зупиняйтеся в лікуванні, навіть якщо гостра вірусна інфекція уже ліквідована. Почніть загартовувати дитину, привчати її до фізичних вправ. Якщо ваш син відмовляється від їжі, не змушуйте його до цього, особливо в перші дні хвороби.
І найголовніше – у час, коли хворіє дитина, треба, щоб у родині панували єдність і злагода. А ось звинувачувати в частих хворобах дитини себе чи інших членів сім’ї не варто. Так само неприпустимо звинувачувати лікарів, соціальних працівників і вчителів у неуважному й безвідповідальному ставленні до сина. Коли ви менше на це все зважатимете, виконуватимете всі настанови лікарів, самі не зчуєтеся, як ваша дитина почне рідше хворіти!