або Чому рекламодавцям не вигідно говорити про побічні дії медикаментів?

За вікном ще не тріщать морози. Справжня зима запізнюється, а ось захворювання, які найчастіше виникають у холодну пору року, "прибули" вчасно, може, навіть передчасно. Людей, які потерпають від гострих респіраторних вірусних інфекцій, простуди, щоразу більшає. Це очевидно, навіть не варто вдаватися до статистики. Зайдіть у будь-яку аптеку і поговоріть з провізором: відвідувачів суттєво побільшало.

"Мені ліки,
які рекламують
по телевізору"

В аптеці, що на вул. Городоцькій,  куди завітала днями, до двох віконечок навіть вишикувалася чимала черга. Мене ось що здивувало: людей, що купували ліки за рецептами, було не так вже й багато. В основному відвідувачі на свій розсуд купували широко розрекламовані медпрепарати від застуди, які, якщо вірити рекламі, знімають біль і швидко ставлять хворого на ноги. У ролику глядач бачить чоловіка, який вчора ще ледь переставляв ноги, ніс, горло у нього заклало, підвищилася температура, а проковтнув чудодійну таблетку - й недугу мов рукою зняло.

Жінка років сорока, що стояла переді мною, мабуть, надивилася реклами, бо скуповувала "чудодійні" ліки різних фірм буквально пачками. Фармацевт добре не розчула одну з назв й запропонувала інші, але тієї ж дії, та відвідувачка за­протестувала: "Ні, лікарі рекламують саме ці".

Я бачила рекламу цих медпрепаратів. У ній, як і в жодній іншій, рекламодавці і словом не обмовилися про побічні дії того чи іншого препарату, які спричиняє більшість ліків, про можливі  негативні наслідки. Ніхто навіть не заїкається й про класичне визначення ліків як отрути, тільки взятої в малій дозі, яку треба вживати лише в крайньому разі і ставитися до неї дуже обережно. І зрозуміло, чому. Говорити про мінуси рекламованої продукції  не вигідно, адже виробники зацікавлені лише у тому, як би швидше і більше товару продати споживачам.

Нині в аптечній мережі є дуже багато "розкручених" препаратів, що їх рекомендують і як знеболювальний засіб, і як ліки від застуди, грипу. Їх назви знає чи не кожен дорослий. Але я переконана, що більшість пацієнтів навіть не здогадуються, що парацетамол, який входить до складу всіх цих ліків, може завдати  чимало прикро­щів, якщо його вживати бездумно, на свій розсуд. Медики кажуть, що в парацетамолу є дуже низький поріг безпеки, тобто не визначена межа, за якою ліки можуть стати отрутою. Тому тривале вживання будь-якого із цих препаратів або одночасне вживання однотипних препаратів може "посадити" печінку та нирки. А передозування, якщо, скажімо, випити 8 - 10 таблеток на день, може призвести й до незворотних процесів. Саме тому в США та Великобританії ще з середини 1990-х на кожній упаковці препарату, що містить парацетамол, жирним шрифтом написано попередження про можливі наслідки його прийому. Приймаючи ліки, пацієнт має знати не тільки про плюси, а й про мінуси специфічного препарату для обезболювання. Але ми живемо в Україні, тому нас можна про небезпеку й не попереджати.

Реклама - то сила.
Але на чию користь?

Головний імунолог МОЗ України, професор, доктор медичних наук Валентина Чоп'як радить не вдаватися до самолікування. Так,  ці препарати певною мірою полегшують загальний стан, але згодом людина стає залежною від ліків, бо вона не дає можливості увімкнутися своїй імунній системі, щоб та сформувала пам'ять, потужну захисну кількість антитіл, які  в майбутньому захищатимуть організм. Швидке зниження температури, позбавлення від нежиті, на її думку, призводить до відімкнення захисних фізіологічних процесів, які є в організмі людини і повинні протидіяти інфекціям. У жодному разі не варто різко збивати температуру. Бо тільки завдяки  захисній температурній реакції в організмі виробляється інтерферон, активуються клітини, які здійснюють протиінфекційний, протибактеріальний захист.

Та реклама - велика сила. Голова Асоціації практикуючих психологів Львівщини Ігор Корнієнко розповів "Пошті", що коли реклама ліків повторюється кілька разів упродовж певного часу, то впливає на людину на рівні підсвідомості. І тоді споживач вибирає той продукт, який  нав'язують йому ззовні, адже переконаний, що він справді ефективний, чудодійний і допоможе позбутися недуги. Особливо, коли про це твердять люди у білих халатах. Правда, закон забороняє, аби в рекламних роликах з'являлася людина в білому халаті, бо це спонукатиме споживача беззастережно довіряти фірмі-виробнику чи медичному препарату. Та хто у нас нині зважає на закони. І пересічний громадянин, на жаль, не знає, що цей лікар з екрана телевізора - здебільшого звичайнісінький "заробітчанин", якому фірма заплатила за рекламу свого препарату. Як не знає і того, що Україна - лідер у Європі за обсягом низькоя­кісної реклами медикаментів.

В онкологів навіть є така сумна прикмета: якщо ЗМІ починають масову рекламу, наприклад, "унікального засобу лікування болю в шлунку", отже, через півроку - рік у них значно побільшає хворих зі злоякісними пухлинами саме в ділянці шлунково-кишкового тракту.

Тож, може, варто задуматися над цим і дійти певних висновків?