Перші кроки

Перед тим як дитині має сповнитися рік, вона починає старатися ходити сама. Вже не по стіні і не за ручку, проте ще хитко. Усі в захваті, а найбільше малюк, адже це таке велике досягнення для нього!
Проте якщо в цей час дитина ще не ходить самостійно, нема підстав тривожитися. Опорно-руховий апарат малюка формується поступово, тож нехай він повзає стільки, скільки хоче. Це чудова підготовка до майбутнього прямого ходіння. Якщо ж виникли певні побоювання, наприклад, дитина весь час стає на пальчики, краще звернутися до невролога і хірурга. Батькам варто нагадати, що діти ростуть і розвиваються по-різному. Зазвичай малюки починають ходити самі у віці від 9 місяців до півтора року!
Якщо в дитини діагностували слабкість м’язів або їх гіпертонус, а також якщо була дисплазія, то цілком імовірно, що перші самостійні кроки малюк зробить пізніше. Треба тільки піти до фахівців. Можливо, вони призначать масаж, гімнастику. А навчившись ходити, дитина швидко наздожене однолітків.
Малюк може почати ходити пізніше й тоді, якщо був у ходунках, тож ліпше їх не використовувати.
Безпека передусім!

Щоб дитині було зручно та безпечно ходити, особливу увагу варто присвятити вибору взуття. В’язані шкарпетки, пінетки незручні, до того ж легко ковзають по підлозі.
Найкраще підійде легке, але жорстке взуття з натуральної шкіри. Підошва не повинна бути занадто гладкою і слизькою, а верх має надійно фіксувати стопу. Підлога також не повинна бути надто гладкою і слизькою.
Дитина, яка почала ходити, може дістатися найбільш надійних сховків та робити “велику ревізію” у помешканні, тож потрібно прибрати все, що може бути небезпечним.
Розвиваємося бавлячись

Аби допомогти дитині зробити перші самостійні кроки, батьки можуть побавитися з нею у особливі ігри.
• Заняття на фітболі з 6-9 місяців. Садимо дитину на фітбол спиною до себе. Тримаємо її за стегна і нахиляємо в різні боки – таким чином розвиваємо координацію рухів, вчимо балансувати.
• З 8-9-місячним малюком радимо виконувати таку вправу-гру: кладемо на підлогу іграшку і переміщаємо її від нього так, аби зацікавити та спонукати повзти за нею – змушуємо малюка підповзти до ліжка або крісла. Далі піднімаємо іграшку і кладемо її на ліжко/крісло. Дитина повинна встати без сторонньої допомоги, спираючись на ліжко/крісло.
• Штовхаємо візочок з 9-10-місячним малюком. Зазвичай дітки охоче штовхають свій або іграшковий возик. Це весело, цікаво, при цьому дитина крокує щораз упевненіше.
• Починати водити за руки малюка потрібно лише тоді, коли він добре стоїть сам із підтримкою.
• Якщо дитина здорова та міцна, їй невдовзі сповниться рік, вона добре повзає, встає і стоїть, частково використовуючи опору, можна виконувати ще одну вправу: на кілька секунд залиште малюка без підтримки і добре пильнуйте, щоби він не впав.
“Хода балерини”

Нерідко батьки запитують: “А що робити, якщо малюк ходить навшпиньки?” У народі кажуть, що це “хода балерини”.
Як уже мовилося, найчастішою причиною цього може бути використання ходунків: дитина в них, аби просунутися далі, часто відштовхується від підлоги пальчиками.
Та інколи проблема криється в іншому. Як пояснюють лікарі, ходіння дитини навшпиньки, тобто на передньому відділі стопи, може бути пов’язане з гіпертонусом м’язів або м’язовою дистонією. Причинами цього можуть бути порушення живлення головного мозку (киснева недостатність) ще під час вагітності або під час проблемних пологів, а саме – ускладнення вагітності при гестозі, загроза викидня, швидкі або затяжні пологи, застосування вакуум-екстрактора, обвиття пуповиною навколо шиї, вузький таз матері тощо. І якщо для тримісячної дитини гіпертонус є фізіологічним явищем, то для однорічної це вже не норма! Треба негайно йти до невролога. (До речі, до цього лікаря необхідно звертатися, коли малюкові сповниться один, три, шість і дванадцять місяців).
Аби допомогти виправити ходу, фахівець призначить лікувальний масаж і спеціальну гімнастику, яку можна робити й удома. Гімнастика при гіпертонусі: покладіть дитину на спину, зігніть спочатку одну ногу до живота, потім іншу, а далі згинайте і розгинайте стопи.
Старші малюки можуть ходити на п’ятах, присідати без відриву п’ят від підлоги. Взуття на жорсткій підошві з високим жорстким зап’ятком потрібно вдягати дитині й удома. Якщо ж малюк далі ходить на пальчиках, невролог може призначити медикаментозне або фізіотерапевтичне лікування.
З немовлям у басейн
Багато матусь не проти відвідувати басейн разом із немовлятами, однак бояться, що такі діти ще замалі для цього і можуть налякатися води. Педіатри не тільки не проти таких занять – навіть заохочують до них, стверджуючи, що приблизно до півроку в немовляти зберігаються залишкові спогади про свій внутрішньоутробний розвиток, тож будь-який контакт із водою мимоволі викликає у нього приємні асоціації.
Відвідувати басейн радять із дітьми, яким виповнилося три місяці. Проте дехто робить це ще раніше. Єдина умова – повне загоєння пупкової ранки (приблизно через два тижні після появи малюка на світ, але в жодному випадку не раніше).
Тож якщо неподалік вашого дому є басейн і в ньому працює група плавання для немовлят – не нехтуйте таку можливість! Басейни, в яких можуть плавати малюки, відрізняються від звичайних тим, що воду в них очищають не хлором, а іншими, більш безпечними для дитини способами. Плавати з немовлям найкраще у тому басейні, де є інструктор, який порадить, що і як належить робити, аби це пішло на користь дитині. Перша частина таких занять є, як правило, груповою (сюди входять вправи для матусь чи татусів із дітками, які роблять щось подібне до розминки; при цьому інструктор показує, що треба робити, а всі повторюють за ним). А друга частина – це вже індивідуальна робота інструктора з кожною дитиною.

Не потрібно боятися, що малюк в басейні захоче їсти, спати, почне вередувати. Такі заняття розраховані зазвичай не на 45 хвилин, а години на дві. Можна робити перерву, відпочивати, годувати немовля і т.д. Через кілька занять дітки вже не бояться води і отримують величезне задоволення від плавання. Аби потрапити з дитиною в басейн, знадобляться довідки від терапевта, дерматолога та гінеколога (для мами), а також довідка від педіатра (для малюка), які підтверджують, що і мама, і дитина можуть відвідувати заняття у басейні. У деяких з них фахівці проводять огляд на місці і на його основі видають допуск до плавання. Якщо ж довідку в басейні видають на місці лише для формальності, варто застановитися над доцільністю відвідин такого басейну.
Для занять у басейні мамі знадобляться купальник, шапочка, мило, губка і капці. Дитині – спеціальні щільні трусики. Навіщо ходити в басейн із немовлям? Бо то найефективніший спосіб загартувати дитину, виростити її здоровою і фізично розвиненою.
Крім того, плавання для дитини – це:
* можливість поліпшити обмін речовин;
* запорука гарного апетиту і міцного сну;
* ефективна допомога при гіпертонусі чи гіпотонусі м’язів;
* правильна постава;
* зміцнення нервової, дихальної та серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату завдяки масажній дії води;
* хороші фізичні здібності;
* уміння плавати стане в пригоді впродовж усього життя.
Ефект загартовування в басейні створюється завдяки різниці температур: вода – плюс 34 градуси (для немовлят), плюс 32 (для дітей старшого віку), а температура повітря – плюс 26 градусів, у роздягальні – плюс 23-24 градуси. Навіть якщо маля застудилося після відвідування басейну – не біда. Вилікується, і можна йти знову. Адаптація і загартовування в басейні допоможуть дитині в майбутньому уникати застуд.
Доведено, що немовлята, які плавають у басейні, на 93 відсотки покращують свій фізичний розвиток. Життєва ємність легенів таких діток збільшується, зміцнюються суглоби, формується правильна постава, малюки стають сильнішими і витривалішими.