Кожному з нас хоч раз у житті доводилося здавати кров з пальця для аналізу, але, погодьтеся, мало хто здатен розібратися в численних незрозумілих позначках і цифрах на аркушику з його результатами. Навіть не всі лікарі можуть прочитати і розтлумачити нам їх. Тож фраза “аналізи погані”  – не рідкість. Сказати сказали, а ти собі думай… І тоді пацієнти щось домислюють, перебільшують, доходять неправильних висновків, накручують себе і рідних.

Насправді загальний аналіз крові – один із найбільш повних, швидких та достовірних методів діагностики. Тому біохімічний аналіз крові входить до обов’язкового клінічного мінімуму обстеження як у поліклініках, так і в лікарнях. Загальний аналіз крові роблять усім: і дітям, і підліткам, і дорослим, і людям похилого віку, і вагітним.

Саме поняття “загальний аналіз крові” дуже широке. Існує кілька сотень параметрів, які можуть піддаватися такому аналізу. Виписуючи скерування на здачу крові для аналізу, лікар завжди зазначає у ньому, яка саме інформація його цікавить. Це може бути пошук мікробів, оцінка стану імунної системи, визначення рівня гормонів і ферментів, дослідження фізичних та хімічних властивостей крові тощо.

Здача крові для загального аналізу відбувається досить просто: голкою-ска­рифікатором на пальці роб­лять двоміліметровий прокол, після чого з’являється краплинка крові. Якщо її за­мало, палець злегка стискають і набирають кров у пі­петку. Скарифікатор повинен бути одноразовим, стерильним!!!

Існують більш складні при­строї для відбору крові з кін­чика пальця – так звані ланцети (пристосування з пластику, часто схожі на авторучку). Натиснули кнопочку – і ввійшла на певну глибину дуже гостра голка. Особлива форма кінчика голки дозволяє майже не відчувати болю при вколюванні, але набрати потрібну кількість крові.

Спеціальної підготовки для такого аналізу не потрібно. Треба тільки пам’ятати, що кров із пальця здають натщесерце! Небезпека при здійсненні аналізу крові може виникнути тільки в осіб, що мають погане її згортання.

Загальний аналіз крові буває: біохімічний, імунологічний, гормональний і  серологічний. Найчастіше призначають загальний біохімічний аналіз крові, і розібратися в ньому не так уже й складно. Досить знати основні показники, їх нормальні величини та можливі причини відхилення від норм. Допоможе в цьому подана нижче табличка.

Гемоглобін Hb (Hemo­globin). Кров’яний пігмент еритроцитів, що переносить кисень з легень до органів і тканин організму, а вуглекислий газ – назад, до легень. Підвищення гемоглобіну свідчить про: поліцитемію (збільшення кількості еритроцитів), перебування на більших висотах, надмірне фізичне навантаження – зневоднення організму, згущення крові; зниження цього показника вказує на анемію.Якісні зміни можливі при низці відносно рідкісних захворювань, частіше вроджених.

Показник кольору. Показник кольору відображає відносний вміст гемоглобіну в еритроцитах. Використовується для диференціальної діагностики анемій: нормохромна (нормальна кількість гемоглобіну в еритроциті), гіперхромна (підвищена), гіпохромна (знижена). Підвищення – сфероцитоз; зниження – залізодефіцитна анемія.

Еритроцити. Червоні кров’яні тільця. Утворюються в червоному кістковому мозку. Містять гемоглобін. Переносять кисень. Норма – 4-5 млн в мл (у жінок менше, у чоловіків більше). Підвищення – поліцитемія (хвороба кісткового мозку), зневоднення (згущення крові); зниження – анемія.

Лейкоцити. Білі кров’яні тільця. Утво­­рюються в червоному кістко­вому мозку. Функція – захист від чужорідних речовин та мікробів (імунітет). Норма – 4-10 тис в мл. Існують різні види лейкоцитів зі специфічними функціями, тому діагностичне значення має зміна числа окремих видів, а не всіх лейкоцитів у загальному (лейкоцитарна формула). Підвищення – лейкоз, інфекції, запалення, стан після гострої кровотечі, гемолізу, алергія; зниження – деякі інфекції (грип, кір, краснуха та ін.), патологія кісткового мозку (апластична анемія), підвищена функція селезінки, генетичні аномалії імунітету.

Лейкоцитарна формула. Процентне співвідношення різних видів лейкоцитів.

Нейтрофіли. Клітини, що відповідають за запалення, боротьбу з інфекцією (окрім вірусної), неспецифічний захист (імунітет), видалення власних загиблих клітин. Зрілі нейтрофіли мають сегментоване ядро, молоді – паличкоподібне. Діагностичне значення при запаленні має саме відносне підвищення числа паличкоядерних нейтрофілів. Норма – 60-75% від загального числа лейкоцитів, паличкоядерних – до 6-ти. Підвищення – інфекції (бактеріальні, грибкові, паразитарні), запальний процес (ревматизм, пошкодження тканин, куріння, панкреатит і т.п.), інтоксикації (ниркова, печінкова недостатність), психоемоційне збудження, злоякісні пухлини; зниження –деякі інфекції (вірусні, хронічні, важкі, особливо у літніх людей), апластична анемія, патологія кісткового мозку, генетичні порушення імунітету.

Еозинофіли. Беруть участь у боротьбі з паразитарними інвазіями, алергією. Норма – 1-5% від загального числа лейкоцитів. Підвищення – алергічні стани, паразитарні інвазії, злоякісні пухлини, мієлолейкоз;  зниження – гнійні інфекції, пологи, оперативне втручання, шок.

Базофіли. Виходячи в тканини, перетворюються на гладкі клітини, які відповідають за виділення гістаміну – реакцію гіперчутливості до їжі, ліків та ін. Норма – 0-1% від загального числа лейкоцитів. Підвищення – реакції гіперчутливості, вітряна віспа, гіпотиреоз, хронічні синусити; зниження – гіпертиреоз, вагітність, овуляція, стрес, гострі інфекції.

Лімфоцити. Основні клітини імунної системи. Борються з вірусними інфекціями. Знищують чужорідні клітини і змінені власні (розпізнають чужорідні білки – антигени і вибірково руйнують клітини, що їх містять, – специфічний імунітет), виділяють у кров антитіла (імуноглобуліни) – речовини, що блокують молекули антигенів і виводять їх з організму. Норма – 18-25% від зага­льного числа лейкоцитів. Підвищення – вірусні інфекції, лімфолейкоз; зниження – гострі інфекції (невірусні) і хвороби, апластична анемія, системний червоний вовчак,  імунодефіцитні стани, втрата лімфи.

Моноцити. Найбільші лейкоцити, більшу частину свого існування проводять у тканинах – тканинні макрофаги. Остаточно знищують чужорідні клітини і білки, вогнища запалення, зруйновані тканини. Найважливіші клітини імунної системи, перші зустрічають антиген і представляють його лімфоцитам для розвитку повноцінної імунної відповіді. Норма – 6-8% від загального числа лейкоцитів. Підвищення – інфекції (вірусні, грибкові, протозойні), туберкульоз, саркоїдоз, сифіліс, лейкози, системні захворювання сполучної тканини (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, вузликовий періартериїт); зниження – апластична анемія, волосатоклітинний лейкоз.

ШОЕ. Швидкість осідання еритроцитів у вигляді стовпчика при відстоюванні крові. Залежить від кількості еритроцитів, їх “ваги” та форми і від властивостей плазми – кількості білків (в основному фібриногену), в’язкості. Норма – 3-15 мм/год. Підвищення – інфекції, запальні процеси, злоякісні пухлини, анемія, вагітність. Відсутність збільшення за наявності перелічених вище причин – поліцитемія, зниження рівня фібриногену в плазмі.

Ретикулоцити. Молоді форми еритроцитів, незрілі. У нормі перебувають в кістковому мозку. Надмірне їх потрапляння у кров свідчить про підвищення швидкості утворення еритроцитів (через їх руйнування або збільшення потреби). Підвищення – посилене утворення еритроцитів при анемії (крововтраті, залізодефіцитній, гемолітичній); зниження – апластична анемія, хвороби нирок, порушення дозрівання еритроцитів (В12- фолієводефіцитна анемія).

Тромбоцити. Кров’яні пластинки, що утворюються з гігантських клітин кісткового мозку. Відповідають за згортання крові. Нормальний вміст у крові – 180-360 тис/мл. Підвищення – поліцитемія, мієлолейкоз, запальний процес, стан після видалення селезінки, хірургічних операцій; зниження – тромбоцитопенічна пурпура, системні автоімунні захворювання (системний червоний вовчак), апластична анемія, гемолітична анемія, гемолітична хвороба, ізоімунізація за групами крові, резус-фактором.

Проте не варто самостійно інтерпретувати аналізи за цим міні-довідником!  Це може зробити тільки лікуючий лікар! Важливі не лише результати окремого аналізу, а й співвідношення різних результатів. Тому не можна ставити собі діагноз і займатися самолікуванням. Ця інформація  призначена насамперед  для  того, аби орієнтуватися в результатах загального аналізу крові та не ставити собі неправдивих діагнозів, трактуючи аналіз як “надто поганий”, коли певні показники виходять за межі норм.