– Якщо у батьків виникли бодай найменші сумніви, що дитина не так вимовляє літери чи слова, звернутися до спеціаліста треба обов’язково! Що раніше вони це зроблять, то легше й успішніше мине лікування та корекція вимови.

За стандартами, з двох років дитина повинна чітко розрізняти схожі звуки: наприклад, “ш” і “с”, “м” і “н”. Якщо ж вона їх не розрізняє, то буде сама замінювати: приміром, говорити “няч” замість “м’яч”. В три роки дитина має відчувати ритміку слова: кількість складів у ньому, який склад наголошений. Звісно, діти в цьому віці можуть перекручувати слова, але кількість складів і наголоси мають бути однакові: наприклад, замість слова “капітан” дитина може сказати “пікітан”.

У три з половиною роки малюк вже повинен уміти вимовляти шиплячі (дозволено інколи плутати зі свистячими). До чотирьох – чотирьох з половиною років мовлення дитини має бути чітке, як у дорослого. Батькам варто придивитися, чи під час мовлення дитина не висуває язик між зубами, особливо при вимові “с”, “з”, “ш”, “ж”. В нормі до п’яти років вона повинна правильно вимовляти всі звуки, в тому числі й “р”, шиплячі. Речення мають бути поширені, мова різноманітна, словниковий запас збільшуватися з кожним днем.

Якщо ж у п’ять років дитина не може вивчити навіть маленького вірша, також знадобиться консультація логопеда. До шести років вона повинна вміти відмінювати слова: “дістань рукою до стелі”, а не “дістань руку до стелі”, утворювати та видозмінювати їх:  “великий” – “величезний”, складати речення тощо.