Проти більшості інфекційних хвороб, від яких в Україні помирають діти, є вакцини. “Пошта” розповідає, на які недуги ризикують захворіти невакциновані діти

Якщо запитаємо своїх бабусь і дідусів, які, нерідко нахапавшись сенсаційних повідомлень по радіо чи телебаченню, є найбільшими противниками вакцинації дітей, то довідаємось, що чи не в кожного з них у дитинстві помер братик або сестричка. Це горе спіткало дуже багато українських родин. Здебільшого причиною смертей були інфекційні недуги – дифтерія, кір, кашлюк.

Нині, на щастя, ситуація кардинально змінилася на краще. Лікарі стверджують, що цього вдалося досягти саме завдяки масовій вакцинації. Однак думки батьків і медиків розділилися на за і проти проведення щеплень. Перші аргументують свою позицію, цитуючи законодавство і акцентуючи увагу на життєвій необхідності вакцинації. 

Других проймає страх побічних реакцій та ускладнень, що виникають після щеплення. Часто батьки не довіряють самим вакцинам, адже нічого про них не знають… 

Важливість вакцинації 

Інфекційні недуги залишаються однією з основ­них причин інвалідності та смертності населення в усьому світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 24,7% усіх смертей у світі зумовлені інфекційною патологією. Щодо дітей, то ці недуги стають причинами 63% смертей.

В Україні, зі слів головного дитячого інфекціоніста МОЗ України, завідувача кафедри дитячих інфекційних хвороб медуніверситету ім. О.О. Богомольця Сергія Крамарєва, від інфекційних хвороб щороку помирає 300 – 350 дітей, з яких 130 – 200 – у перший рік життя.

“Проти більшості інфекційних недуг, від яких померли ці діти (пневмонія, менінгіт, сепсис, гепатит В тощо), існують вакцини. І якби дітей вчасно щепили, таких наслідків не було б. Тому вакцинація вкрай потрібна і важлива, бо захищає суспільство в цілому і кожну людину зокрема”, – зазначив він у Києві під час прес-конференції “Вакцинація: тільки факти”.

Усі вакцини проти хвороб, які так часто забирають життя маленьких українців, у лікувальних закладах країни є в наявності. Зі слів медиків, було б бажання батьків щепити дітей!

Міністр охорони здо­ров’я України Раїса Богатирьова повідомила: якщо у попередні роки забезпеченість вакцинами (особливо для профілактики поліомієліту, туберкульозу, кашлюку, дифтерії та правця) не перевищувала 70-80%, то нині Україна на 100% забезпечена усіма її видами. А завдяки впровадженню Загальнодержавної програми з імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007 – 2015 рр. вдалося різко зменшити поширення певних інфекцій серед немовлят – кору, дифтерії, кашлюку, поліомієліту, туберкульозу. Про це міністр повідомила під час засідання Школи медичної журналістики з питань імунопрофілактики, яке було організоване за ініціативи Національної спілки журналістів України та за підтримки Міністерства охорони здоров’я.

Раїса Богатирьова зазначила, що Національний календар щеплень з часу проголошення незалежності України переглядали чотири рази (у 1996-му, 2000-му і  двічі у 2011-му). Теперішній  календар щеплень відрізняється від попередніх впровадженням та застосуванням інноваційних, ефективних та безпечних вакцин. Він був розроблений провідними фахівцями та науковцями МОЗ та НАМН України згідно з вимогами ВООЗ і не містить суттєвих відмінностей від схем імунізації, передбачених календарями щеплень інших країн світу.

Що стосується якості препаратів для щеплень, то, як наголосила Раїса Богатирьова, усі вакцини, які закуповує міністерство та які використовують наші лікарі, зареєстровані в Україні. Понад те, перед централізованим постачанням до регіонів вони проходять лабораторний контроль якості, який здійснює

ДП “Державний експертний центр МОЗ України”. При цьому переважну більшість цих вакцин застосовують не лише в Україні, а й у багатьох розвинених країнах світу.

Хвороби, від яких захищає щеплення

Загалом в Україні, відповідно до Національного календаря щеплень, обов’язковою є вакцинація від 10 інфекційних недуг – дифтерії, правця, кашлюку, кору, паротиту, поліомієліту, туберкульозу, гепатиту В,краснухи і гемофільної інфекції.

Наприклад, наслідком гепатиту В є вірус, що уражає печінку. Зараження відбувається при контакті з кров’ю та в побуті (через зубну щітку, гребінець, ножиці, якими користувалася інфікована людина). Як зазначив голов­ний дитячий імунолог Києва, доцент кафедри дитячих інфекційних захворювань та дитячої імунології НМАПО

ім. П.Л. Шупика Федір Лапій, саме вакцинація є найефективнішим способом запобігання цирозу та раку печінки. В результаті повного курсу вакцинації у людини виробляється пожиттєвий імунітет.

Дуже важливим є захист немовлят від туберкульозу, особливо у перший рік життя. Невакциновані діти ризикують захворіти на туберкульозний менінгіт, який уражає мозкові оболонки.

Завдяки щепленню проти дифтерії можна уникнути як самої хвороби, так і розвитку ускладнень після неї. Спершу її симптоми нагадують ангіну, однак згодом недуга призводить до утруднення дихання, а токсин, що виробляється дифтерійною бактерією, потрапляючи в кров, здатен уражати різні органи: серце, нирки, нервову систему.

Кашлюк проявляється запаленням дихальних шляхів і супроводжується нападами спазматичного кашлю. Аби уникнути важкого перебігу хвороби та ускладень, дитину потрібно щепити.

Ефективною, зі слів імунолога, є вакцина проти правця – захворювання, що уражає нервову систему.

Вакцинуватися варто й від поліомієліту. Вірус, який передається через брудні руки, харчові продукти і воду, може потрапити в нер­вові клітини і спричинити параліч.

Щеплення проти гемофільної інфекції унеможливлює розвиток таких ускладнень, як пневмонії, гнійний менінгіт, отит, артрит, сепсис.

Пожиттєво захиститися завдяки введенню вакцин можна і від таких інфекційних недуг, які кір та краснуха.

Дитина, не щеплена  проти епідемічного паротиту (свинки), ризикує заразитися вірусом, що уражає нервову систему, спричиняє менінгіт, енцефаліт і глухоту. У чоловіків свинка  може призвести до непліддя. 

ДО ТЕМИ

До уваги батьків!

На думку більшості експертів, вакцинація сама по собі  річ потрібна, навіть корисна, але за умови дотримання всіх вимог її проведення.

Зі слів лікаря-епідеміолога Наталії Гончар, перш ніж робити щеплення, необхідно обов’язково з’ясувати, чи здорова дитина і чи немає протипоказів до щеплення.

“Дільничний лікар повинен обстежити дитину. І якщо це немовля, то взяти до уваги його стан на момент народження”, – розповідає “Пошті” Наталія Гончар. 

Активними при огляді належить бути й батькам: насамперед повідомити лікаря, чи не було якихось симптомів нездужання у дитини, і якщо були, то чим її лікували. Лише з’ясувавши, що дитина цілком здорова, лікар дає дозвіл на вакцинацію.

“Мати чи батько мають право знати все про щеплення дитини: яку вакцину вводитимуть, якого виробника, чи був дотриманий температурний режим під час перевезення і зберігання, які реакції можуть виникнути. Дільничні лікарі зобов’язані розказати це все батькам перед самим щепленням, а також застерегти їх щодо можливих ускладнень”, – наголошує лікар.

Лише після того тато чи мама повинні самі вирішити, варто вакцинувати дитину чи ні.

Десять міфів про вакцинацію

Міф 1: Вакцини спричиняють важкі захворювання – цукровий діабет, бронхіальну астму, розсіяний склероз, рак, тиреоїдит – через багато років після введення

Реальність: Наукові дослідження спростовують зв’язок між вакцинацією та вищезазначеними недугами. Наприклад, щойно з’явилася підозра, нібито вакцина проти гепатиту В

збільшує ризик захворювання щитоподібної залози, як було проведене спеціальне дослідження, що не виявило збільшення ризику розвитку захворювання щитоподібної залози, а саме хвороби Грейвса чи тиреоїдиту Хашимото після введення вакцини проти гепатиту В.

Міф 2: Вакцини спричиняють аутизм

Реальність: Інформація про те, що вакцинація призводить до аутизму, не відповідає дійсності.

В 1998 році у відомому британському медичному журналі була опублікована стаття про зв’язок між вакциною проти кору, краснухи, паротиту та аутизмом. Але пізніше з’ясувалося, що автор статті – лікар Ендрю Вейкфілд – сфальшував усі факти. Його визнали винним у порушенні професійної етики, а потім виключили з медичного реєстру Великобританії. Дослідження, проведені після цієї публікації Центром контролю та профілактики захворювань у США, медичним інститутом Національної академії наук Великобританії та британською Національною службою охорони здоров’я, спростували будь-який зв’язок між вакциною і виникненням аутизму. Проведено понад десяток досліджень, і їх результати спростовують зв’язок між вакцинацією та розвитком аутизму.

Міф 3: Дітей, що мають хронічні недуги, вакцинувати не можна

Реальність: Дітям із хронічними захворюваннями можна, навіть потрібно, робити щеплення. Адже вони вразливі до інфекційних недуг, які мають у них значно важчий перебіг і призводять до серйозних ускладнень. Тому ці діти потребують вакцинації для створення захисту від інфекцій.

Понад те, такі діти потребують вакцинації від інфекцій, що не входять до переліку 10 включених  до календаря щеплень України. Наприклад, дітей з бронхіальною астмою і цукровим діабетом необхідно вакцинувати проти пневмококової інфекції і щороку проти грипу. Діти з хронічними захворюваннями печінки потребують додаткової вакцинації від гепатиту А.

Міф 4: При вакцинації відбувається надмірне навантаження на імунну систему дитини

Реальність: Вакцинація не може перевантажувати імунну систему. При перенесенні захворювання навантаження на імунітет у кількасот разів більше, аніж при вакцинації. Навіть якщо одночасно ввести вакцини проти 10 інфекційних недуг, задіюється всього 0,1% імунної системи дитини, тоді як при інфекційному захворюванні навантаження на імунну систему буде у кількасот разів більшим. Необхідно пам’ятати, що імунна система людини пристосована до контактів з величезною кількістю мікроорганізмів. Наприклад, дитина в момент народження переходить від стерильних умов життя в лоні матері до існування у світі, заселеному мікроорганізмами, контакт із багатьма з яких відбувається вже у перші години життя.

Міф 5: Вагітних вакцинувати не можна

Реальність: Вакцинація під час вагітності можлива, часом навіть необхідна. Наприклад, грип може бути смертельно небезпечним для жінки, що чекає дитини. Саме тому вагітні потребують захисту від грипу і їх можна щепити на будь-якому терміні вагітності. У США, Канаді, Росії та багатьох інших країнах Європи та Південної Америки вагітних вакцинують проти грипу. В деяких країнах їм роблять щеплення проти дифтерії та правця.

Вакцинацію вагітних рекомендується проводити інактивованими вакцинами.

Міф 6: Ліпше перехворіти природним шляхом, аніж робити щеплення

Реальність: Вакцинація – завжди кращий варіант, оскільки або запобігає інфекційному захворюванню, або ж не допускає його важкого перебігу і появи ускладнень.

Якщо дитина заразиться і перехворіє на інфекційне захворювання, у неї, певна річ, сформується імунітет проти нього. Але інфекція може спричинити ускладнення: параліч після поліомієліту, ураження серця при дифтерії, рак печінки через гепатит В, енцефаліт внаслідок кору. Ризик ускладнень після інфекційної недуги набагато вищий, аніж ризик небажаних проявів після вакцинації.

Міф7: Вакцина може ослабити імунну систему

Реальність: Природне інфікування певними вірусами при природному захворюванні може ослабити імунну систему, знизити опірність організму. Але вакцини діють по-іншому: містять віруси, які відрізняються від вірусів, що спричиняють захворювання. Вакцинальні віруси самі настільки ослаблені, що не можуть ослабити імунну систему.

Міф 8: ВІЛ-позитивним дітям робити щеплення не можна

Реальність: Ці діти дуже вразливі до інфекційних недуг, тож потребують особливого захисту. Тому їм потрібна вакцинація навіть від інфекцій, не вказаних у календарі обов’язкових щеплень. Йдеться про грип, вітряну віспу і пневмококову інфекцію. Вакцинацію таких дітей проводять при певних лабораторних показниках стану імунної системи.

Міф 9: Дитина, що перебуває на грудному вигодовуванні, захищена, тож і вакцинувати її немає потреби

Реальність: Грудне вигодовування є дуже важливим для здоров’я дитини. Але воно не здатне захистити її від інфекцій, проти яких проводять вакцинацію. Наприклад, малюк, що перебуває на грудному вигодовуванні, при інфікуванні кашлюком може важко захворіти, навіть померти.

Міф 10: Дитина в перші два місяці життя захищена від інфекцій “імунітетом”, отриманим від матері в утробі (материнські антитіла)

Реальність: На жаль, імунітет матері не завжди здатен захистити дитину від інфекційних недуг та їх важкого перебігу. Саме тому й проводять вакцинацію, покликану захистити немовля з перших днів життя.

За інформацією Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ