Як розпізнати цукровий діабет?
“Останнім часом я стала відчувати загальну слабкість та запаморочення. Мені нічого не смакує, лише хочеться постійно пити. Часу на те, щоб піти у поліклініку та здати аналізи, я не маю. Чи не можуть мої симптоми свідчити про наявність цукрового діабету? Розкажіть про це захворювання”.
Ольга Рибак, смт Оброшине
Орест Петричка, лікар-ендокринолог Львівського обласного ендокринологічного диспансеру:
– Цукровий діабет – небезпечне захворювання, спричинене порушеннями у продукуванні та засвоєнні організмом гормону інсуліну, який виробляється підшлунковою залозою.
Першопричинами виникнення хвороби є генетична схильність, малорухливий спосіб життя, надмірна маса тіла, споживання великої кількості тваринних жирів та легкозасвоюваних вуглеводів. Діабетиками часто стають керівники фірм чи установ, які переживають нервово-емоційні стреси.
Першими симптомами цукрового діабету є слабкість, запаморочення, постійна спрага, часте об’ємне сечовиділення, різке схуднення, свербіж шкіри або ж поява ран чи виразок, які погано загоюються. Аби визначити, чи справді людина захворіла на цукровий діабет, достатньо зробити аналіз крові на вміст цукру.
Варто пам’ятати, що цукровий діабет небезпечний і своїми ускладненнями. Насамперед страждають судини. Може розвинутися сліпота, хронічна ниркова недостатність, статися інсульт, інфаркт, гангрена кінцівок, що потребуватиме їх подальшої ампутації.
Щоб не допустити виникнення хвороби, кожна людина хоча б раз на рік має здавати кров на вміст цукру.
Як правильно промивати та закапувати ніс дитині?
“Уже другий тиждень у чотирирічної Богданки соплі. Через те, що постійно промиваю сольовими розчинами і капаю краплями, дитина від мене тікає. Доводиться або довго умовляти, або тримати силою. Розкажіть, будь ласка, як правильно промивати та закапувати ніс дитині?”
Олександра Павка, м. Львів
Олена Владімірова, лікар-оториноларинголог:
– Існують свої методики промивання сольовими розчинами і закапування судинозвужувальними краплями.
Перш ніж застосувати краплі, треба очистити носові ходи від слизу і кірок. Старші діти можуть видути ніс, а маленьким соплі слід спочатку розрідити – закрапати “Аквамарісом”, “Носолем”, “Соліном” чи самостійно приготованим розчином (1 ч. л. кухонної солі розчинити у склянці перекип’яченої води). Категорично заборонено “заливати” носики соляними розчинами зі шприца. Це може забити слухову трубу чи спровокувати отит. Найкраще купити в аптеці препарати у вигляді спреїв – більше, ніж дозволено, вони не впорскнуть, та й рівномірно розподіляться по слизовій носа. Застосовувати спреї можна вже з року.
Лікарський розчин потрібно вводити в ніс із піпетки. Дітям старшого віку краплі можна закапувати, коли вони сидять із ледь закинутою та повернутою на бік головою або лежать на спині, не підкладаючи подушки. Менші діти мають напівлежати на спині, руки їм можна притримувати. Для того, щоб закапати, варто набрати у піпетку розчин та підняти вертикально над кінчиком носа. Не торкаючись піпеткою до носа, ввести 2-3 краплі спочатку в одну, а через хвилину – у другу ніздрю.
Як уберегтися від застуди?
“Із початком холодів восьмирічна донька Оленка не перестає хворіти. Турбують постійний нежить, кашель, які переростають у бронхіти. Ліки, що виписує лікар, справно вживаємо, проте недуги не відступають і доводиться тижнями сидіти вдома. Скажіть, будь ласка, як можна уберегти дитину від застудних захворювань?”
Зоряна Карпінська, м. Львів
Любомира Кутневич, начальник відділу материнства і дитинства обласного управління охорони здоров’я:
– Найпростіший і найдієвіший метод уберегтися від застуди – не контактувати з хворими та остерігатися масового скупчення людей. У прохолодну погоду слід тепло одягатися та повноцінно харчуватися. А ще не завадило б систематично загартовувати дитячий організм. Виходячи на вулицю, ніс можна змащувати оксоліновою маззю. А як тільки з’явилися перші ознаки недуги, одразу треба звертатися до лікарів.
Те, хворіє дитина рідше чи частіше, залежить передусім від імунітету, отриманого під час народження або набутого у перші роки життя, та від того, чим і як годували малюка – грудним молоком чи сумішшю. Хоча існують препарати для профілактики застуд і підвищення імунітету, їх має призначати лише лікар, оскільки вживати такі препарати треба за певною схемою. Просто так йти і купувати ліки в аптеці не варто.
Пішли у школу – почали хворіти?
“Мій шестирічний син цього року пішов у перший клас. Спершу все було наче добре, а зараз спостерігаємо, що наш хлопчик почав неспокійно спати, навіть два рази “сходив на рибу”. Порадьте, будь ласка, що робити, якщо з початком навчання у дитини з’явилися проблеми зі здоров’ям?”
Галина Нестеренко, Львів
Мар’яна Нартікова, завідувач Львівського обласного центру дитячої психотерапії та сімейного консультування:
– Насамперед необхідно невідкладно звернутися до фахівців (до дитячого психіатра) у свою поліклініку або ж до нас у дитячий психоневрологічний диспансер, що на вул. Драгоманова.
Звичайно, необхідно розібратися у ситуації, але я б порадила батькам забрати дитину зі школи і почекати ще рік. Адже, як я завжди зазначаю, у шість років діти ще не готові до навантаження, яке дає школа.
Подібна реакція може бути свідченням не відповідного можливостям дитини навантаження, перевантаження нервової системи, або нездорової ситуації в класі: не склалися стосунки із вчителькою чи однокласниками. У будь-якому випадку це протест організму.
Якщо у дитини з’являється якась реакція, треба шукати причину. У цій ситуації найголовніше – не ігнорувати сигналу. У такому віці дітки реагують насамперед соматичними проявами. Порушується сон, вони скаржаться на нудоту, біль голови, біль у животі, слабкість, неохоче прокидаються зранку.
Будь-які зміни у стані дитини, те, чого раніше не було, а тепер з’явилося, мають насторожити батьків, бо можуть свідчити і про загострення хронічних захворювань. Потрібно зважати, що період між 6 і 7 роками – важкий та кризовий, і він триватиме до 10-12 років. У такому віці дитина беззахисна перед будь-якими інфекціями, бо в неї не працює імунітет. У перші 6 років навчання в школі дитина дуже часто хворітиме, адже в неї немає імунітету; він перелаштовується на інший рівень роботи, тому краще сказати, що його немає. Все ж, якщо ситуація є психологічно комфортною, дітки хворіють менше.
