Заїкання, а за медичною термінологією - логоневроз, хвороба переважно дитяча. Але якщо її вчасно не вилікувати, то і в старшому віці вона нікуди не дінеться. За деякими даними, через заїкання потерпають від 2 до 3 % населення Європи.

Що може стати причиною заї­кання та як його вилікувати?

Медики виділяють два типи заїкання - неврозоподібне та невротичне. Причиною виникнення неврозоподібного заїкання можуть стати травми або пошкодження головного мозку (зокрема травми, які дитина могла отримати під час пологів, унаслідок важкого перебігу вагітності матері), а також перенесені захворювання, насамперед інфекційні, вплив спадкових чинників. Лікувати такий вид заїкання потрібно тільки медичним шляхом. 

А невротичне заїкання є наслідком неврозу (стреси, переляк тощо). Як пояснює дитячий психолог Львівського обласного державного дитячого психоневрологічного диспансеру  Лілія Саляк, є багато причин, через які діти можуть почати заїкатися. Насамперед - це стресові ситуації. Наприклад, малечу, яка завжди була біля мами, привели у дитячий садочок: тут багато дітей, які можуть забрати іграшку, чужі тітки змушують їсти кашу, а мами поруч немає. Або дитину переводять з класу в клас чи  з однієї школи в іншу.

Особливо емоційно діти реагують на атмосферу вдома. "Мами й татусі часто роблять помилку, коли починають вирішувати свої проблеми при дитині, влаштовують сварки та скандали, вважаючи, що вона надто мала й нічого не розуміє. Проте це не так -  діти, навіть зовсім маленькі, все розуміють, а сварки між батьками беруть дуже близько до серця. І якщо батьки вже наступного дня все забувають, то дітки зберігають у пам'яті такі події дуже довго", - каже психолог. Тому батькам треба бути мудрішими й намагатися вберегти своє чадо від таких стресів.

Ще однією причиною, через яку дитина може почати заїкатися, є переляк. Наприклад, на вулиці вкусив чи дуже налякав собака; за спиною вистрелила петарда тощо. 

Заїкання може бути наслідком значного емоційного, розумового навантаження. Сьогодні дітей активно готують до школи: з 2-3 років малеча починає вчити кілька мов, відвідує репетиторів, бере участь у різних гуртках. Батьки кажуть: нехай вчиться, але для дітей це може бути надто велике навантаження. Та й у школі навчальна програма  з кожним роком стає все складнішою. Дитячий організм починає чинити опір, виявом якого може стати заїкання. Не останню роль відіграють сус­пільні чинники: виїзд батьків за кордон, вплив телебачення, комп'ютерних ігор тощо. Кіль­кість чинників, які можуть спричинити заїкання, постійно збільшується і, як наслідок зростає кількість дітей, які мають проблеми з мовленням. Цього року на обліку у Львівському обласному державному дитячому психоневрологічному диспансері з проблемами мовлення було зареєстровано 206 дітей, а минулого року їх було на 50 менше. Переважають пацієнти віком від 7 до 14 років.

За словами Лілії Ігорівни, є  два види невротичного заїкання. У першому випадку мова на якийсь час пропадає, а коли дитина знову починає говорити, то вже заїкаючись. У другому -  в дитини виникає страх мови, вона боїться, що зараз говоритиме, й починає заїкатися. Найчастіше таке заїкання виникає, коли дитина хвилюється. Наприклад, потрібно розказати вірш на святі в дитячому садочку або розмовляти в присутності сторонніх людей. Проте у звичних умовах дитина може знову говорити добре.

Не забороняйте дитині писати лівою

Психологи виділяють так звану групу ризику, в яку входять діти з підвищеною ймо­вір­ністю заїкування. До них належать вразливі, емоційно неспокійні, лякливі, невпевнені в собі дітки.

Дитина може почати заїкатися в період, коли в неї ще не визначилася домінантна роль однієї з півкуль головного мозку, тобто не визначилася провідна рука - права чи ліва. "У такий період батьки повинні дуже уважно стежити за малечею: якщо в неї головна  ліва рука, то вчити дитину робити все лівою. Проте ще й досі багато педагогів та батьків роблять помилку, коли намагаються перевчити дитину писати не лівою, а правою, а це може мати дуже негативні наслідки для її розвитку", - наголошує психолог. 

Передвісники заїкання

Не завжди дитина починає заїкатися раптово. У деяких випадках цьому передують зміни в голосі, поставі. Якщо малеча починає розмовляти дуже високим, тоненьким голосом або  мова дитини прискорена, коли вона повторює склади (ко-ко-рова) чи розтягує звуки, якщо часто дихає під час розмови, варто звернутися до спеціаліста. Також треба звернути увагу на поставу дитини під час розмови. Якщо вона напружена, в неї піднімаються плечі, шия ніби затиснута, голова опущена, то також не варто відкладати візит до логопеда чи психолога.

За словами пані Саляк, багато батьків роблять помилку, коли не поспішають вести дитину до спеціаліста, якщо вона почала заїкатися, мовляв, минеться. Але якщо спочатку дитина трішки заїкається, то згодом, якщо зволікати, заїкання може дійти до найвищого ступеня. Спеціалісти рекомендують проводити активне лікування до 10-12 років, оскільки малі діти не так переймаються своєю вадою, ніж у старшому віці, окрім того, вилікувати маленьку дитину значно простіше, аніж підлітка.

Не спішіть
бити на сполох

Проте, як наголошує Лілія Ігорівна, є випадки, коли не варто панікувати й бігти до спеціалістів, якщо дитина почала заїкатися. Зокрема, не варто піднімати на ноги психологів та логопедів, якщо ваша дитина почала заїкатися у віці 3-4 років. У цей період малеча активно освоює  мову, вона намагається багато говорити, ділитися своїми емоціями, думками, але їй не завжди вистачає слів. У такому випадку потрібно сказати: "Сергійку, говори повільніше, не спіши". Також не варто переживати, якщо малюк заїкається, наслідуючи когось із родичів чи дітей.

Спокій у сім'ї - запорука здорового розвитку дитини

Заїкання - це дискомфорт насамперед для дитини. Їй важко говорити, вона почувається невпевнено в товаристві з іншими дітьми. Тому, як швидко дитина зможе подолати недугу чи адаптуватися, багато в чому залежить від батьків. Насамперед психолог радить не акцентувати увагу родини на проблемі: не можна обговорювати у присутності дитини її ваду, не варто при сторонніх згадувати, що дитина почала заїкатися; не треба розпитувати, що трапилося: тебе вчителька насварила, собака налякав, хтось скривдив. Якщо батьки постійно звертатимуть увагу на проблему й жалітимуть дитину, малеча відчуватиме напругу в сім'ї, вважатиме себе винною й через це ще більше переживатиме.

Діти, які заїкаються, є дуже вразливими, тому до них потрібно ставитися з розумінням, не перевантажувати  надмірними домашніми обов'язками, але й не допускати вседозволеності. А ще важливо допомогти дитині зрозуміти, що в неї є  вада, але спільними зусиллями (дитини, батьків, спеціалістів) її можна подолати. 

Домашній лікар

У будь-якому лікуванні левова частка успіху залежить від самого пацієнта. Якщо дитина ще маленька, то максимум зусиль повинні докласти батьки. Якщо малюк почав говорити високим голосом, йому треба постійно нагадувати, що треба говорити низьким, як ведмедик з барлоги, а також нагадувати, щоб він під час розмови і читання говорив повільніше і не ковтав слів. 

Також треба стежити, щоб дитина вдихала животиком, не піднімаючи плечі, повільно, без ривків. Можна виконувати вправи: покласти  руки на плечі дитини, щоб під час дихання вона їх не піднімала, а потім нехай дихає без вашої допомоги. Слід звертати увагу на поставу: спина має бути пряма, підборіддя тримати високо. Для заспокоєння нервової системи можна робити ванни з солями, ароматичними оліями, давати дитині заспокійливі чаї. Але пам'ятайте, що ні чаї, ні ванни не допоможуть, якщо вдома буде неспокійно.