Мабуть, немає у світі людей, які б нічого не боялися. У кожного з нас є свої страхи. Найпоширеніші види страхів, за словами психологів, це - боязнь смерті і втрати близької людини. Бувають страхи, що пов'язані із ситуацією в місті, країні чи світі: повенями, землетрусами,  війнами, епідеміями. Але більшість страхів, запевняють психологи, родом із дитинства. Чого ж бояться діти і які наслідки можуть мати приховані страхи?

Не всі казочки
для дітей

У дітей психологи виділяють такі найпоширеніші страхи: боязнь темноти, страх залишитися самим удома, бути висміяним чи присоромленим. Нині основним джерелом виникнення дитячих страхів є телебачення та комп'ютерні ігри.

- Деякі епізоди, які показують сьогодні на телеекрані, можуть травмувати психіку не тільки дитини, а навіть дорослого. Тому батьки мусять звертати увагу на те, що дивляться їхні діти. Вони не повинні дивитися агресивні мультфільми чи фільми, -  каже психолог Львівського обласного державного дитячого психоневроло­гічного диспансеру Лілія Саляк.

Як це не прикро, але іноді негативний вплив на психіку дитини мають і книжки. За словами психолога, після виходу книжок про Гаррі Поттера, які стали неабияк популярними, серед дітей значно побільшало випадків виникнення страху втратити батьків (головний герой втрачає матір, про що йдеться в одній з книжок).

Аби звести страхи до мінімуму, найкраще запобігти їх виникненню, наголошують психологи. Скажімо, ваша донька чи син боїться лікарів і, побачивши людей у білих халатах, починає кричати, плакати тощо. Перед тим, як піти до лікаря, поясніть дитині, чому ви до нього йдете, що може бути в майбутньому, якщо лікар її не огляне. Дуже часто малюки плачуть не тому, що їх щось болить чи вони чогось бояться, просто вони не знають, що їх чекає у кабінеті лікаря. Найчастіше діти бояться іти до стоматолога. Тому за кілька днів до візиту розкажіть дитині, чого ви туди йдете і що лікар робитиме. Але говоріть з ним, як з дорослим. Щоб малеча могла краще уявити, що її чекає в кабінеті стоматолога, влаштуйте гру для всієї сім'ї. Нехай син буде лікарем, а тато - пацієнтом, який боїться йти до стоматолога. Тато має бути дуже наляканим, щоб дитина бачила, як кумедно вона може виглядати в такій ситуації. Можна лікувати ведмедиків, зайчиків та інших іграшкових звірят. Після відвідин стоматолога, якщо дитина поводилася чемно, обов'язково похваліть її, скажіть, яка вона смілива, чемна,  що ви нею дуже пишаєтеся. Можна купити їй як заохочення солодощі чи іграшку. Але в жодному разі не варто торгуватися з дитиною. Мовляв, якщо підеш до лікаря, куплю конструктор, а ні - то його ніколи не матимеш. Бо тоді стосунки між дитиною і батьками будуватимуться не на довірі, а на "підкупі", що не обі­цяє в подальшому нічого доброго.

Не дозволяйте загнати страх усередину

 - Коли дитина чогось боїться, уважні батьки це відразу помітять, - каже Лілія Ігорівна. - Вона пригнічена, мовчазна, часто плаче і погано спить. Діти, коли чогось бояться й не хочуть про це говорити батькам, іноді навіть можуть обманювати, що їх турбує насправді. Тому, якщо рідні зауважили якісь зміни у поведінці сина чи доньки, то насамперед повинні спробувати з'ясувати, що саме їх тривожить.  А най­простіший спосіб розговорити дитину - під час гри.

Скажімо, запропонуйте малечі намалювати те, що її непокоїть. Коли вона намалює свій страх, запропонуйте порвати аркуш на маленькі шматочки чи порізати його ножицями. Нема малюнка, отже, нема і страху. Головне, щоб "боротьба" зі страхами відбувалася весело і щоб дитина справді повірила, що її страх зник у корзині для сміття.

Якщо дитина боїться темноти, то і в цьому випадку можна зарадити також за допомогою гри. Зайдіть разом із дитиною в темну кімнату, кілька разів увімкніть-вимкніть світло, влаштуйте веселу гру, щоб малеча призвичаїлася до темноти. А під ліжко можна поставити веселу іграшку, щоб дитина  була впевнена - ніяких "чудовиськ" там немає.

 - Дуже часто батьки самі лякають дітей різними вигаданими істотами. "Будеш нечемний, тебе забере Бабай", - ця фраза злітає з вуст багатьох бать­ків, а виховувати у такий спосіб дітей категорично не можна, - каже дитячий психолог. - Дитина повинна завжди почуватися у безпеці.

Проте не варто аж занадто опікуватися дитиною й стежити за кожним її кроком, повторюючи: туди не йди, цього не роби, того не бери. Бо такий пильний контроль породжує невпевненість у собі, дитина тоді  без мами й кроку не зможе ступити.

Визначити рівень переживань, хвилювань дитини можна різними методами. У психологів їх дуже багато. Але й батьки самі у домашніх умовах можуть з'ясувати, мучать дитину страхи чи ні. Для цього треба запропонувати синові чи доньці помалювати і дати лише два олівці - чорний і червоний. Якщо на малюнку переважатиме чорний колір, вашу дитину щось таки непокоїть. Коли ж малюнок намальований тільки чорним олівцем, це сигнал про те, що в дитини глибокі душевні переживання, причини якого можуть бути дуже різні, і батькам обов'язково варто звернутися по допомогу до спеціалістів.

 Під час хвилювання рівень адреналіну в крові різко зростає. Так відбувається не лише у дорослих, а й у дітей. Скажімо, малюк дуже хвилюється, бо має на святі в дитячому садочку розповідати вірша. Не змушуйте його сидіти біля вас. Нехай краще побігає, пострибає, так він швидше заспокоїться й менше хвилюватиметься.

Страхи є у всіх дітей. Але те, наскільки їх багато і чи зможе малеча їх подолати, багато в чому залежить від батьків. Золоте правило для татусів і мам: ніколи не висміюйте дитячих  страхів, особливо у присутності сторонніх. Бо тоді малеча соромитиметься своїх страхів, вона зажене їх усередину, переживатиме у собі, що дуже небезпечно. Згодом це може призвести до виникнення різних комплексів, фобій, головного болю, неврозів, заїкання, енурезу.