Останніми місяцями на Львівщині спостерігається підвищення захворюваності на кір. Як розповіла “Пошті” лікар-епідеміолог епідеміологічного відділу Львівської обласної СЕС Наталія Гончар, за даними на вчора, в нашій області вірусологічно підтверджено 31 випадок захворювання, це при тому, що випадків, встановлених на основі клінічної картини, значно більше.
“Колективна” хвороба
“Для цієї інфекції характерна циклічність у 4-5 років. Ми мали підвищену захворюваність у 2001-му, 2006-му і тепер у
2011-му. Для цієї інфекції характерна також осінньо-зимово-весняна сезонність. Тож нас може чекати збільшення кількості хворих у перехідний і холодний період. Особливо при формуванні організованих колективів. Коли діти повернуться у класи після канікул, не виключено, що кількість хворих збільшиться, адже дві третини хворих – діти до 18 років”, – каже Наталія Гончар.
За словами лікаря-епідеміо­лога, хворіють здебільшого нещеплені. Так, із 31 зафіксованого випадку в 25-ти  захворіли саме нещеплені. Адже вакцинація – це ефективний спосіб запобігти цій недузі. І хоч це ще не гарантія, що людина не занедужає, однак перебіг хвороби у щеплених значно легший, як і менший ризик виникнення ускладнень.
Також рідко хворіють діти до тримісячного віку. Вони мають вроджений імунітет від матері (за умови, що жінка хворіла на кір раніше або була вакцинована), який згодом втрачають.
Прояви захворювання
Кір був відомий уже за кілька століть до нашої ери. Збудником хвороби є вірус. Це висококонтагіозне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом, тобто через кашель, чхання з крапельками слизу вірус може переноситись на значні відстані. Майже 99% тих, хто раніше не хворів на кір, після контакту з хворим заражаються. Для поширення захворювання потрібні три умови, а саме: хворий на кір (джерело інфекції), певний механізм передачі вірусу (контакт із хворим) та сприйнятливі до захворювання організми.
Як каже Наталія Гончар, хвора людина є заразною не тільки тоді, коли в неї вже є ознаки захворювання, але й за кілька днів до їх появи. Інкубаційний період кору – 9 – 17 днів, тобто через цей час після контакту з вірусом можуть з’явитися перші симптоми.
Найбільшу небезпеку для оточення, за словами лікаря-епідеміолога, хворий становить у так званий катаральний період, який триває 3-4 дні та характеризується підвищенням температури тіла до 38-39 градусів за Цельсієм, загальним нездужанням, зниженням апетиту. З’являються нежить, сухий надривний кашель, кон’юнктивіт, почервоніння повік та світлобоязнь. На слизових з’являється характерна для кору висипка. Часто вона локалізується на слизовій оболонці щік та являє собою дрібні білясті цятки, оточені вузькою червонуватою облямівкою, які міцно сидять на слизовій оболонці. За зовнішнім виглядом нагадують манну крупу. Наприкінці катарального періоду
(3-4-й день) температура тіла знижується, а потім, з появою корового висипу на тілі, знову підвищується. Особливістю є те, що висипка спочатку виникає на обличчі, за вухами, а впродовж 3-4 діб поширюється поступово вниз, покриваючи шию, тулуб, ноги. Вона має вигляд плям рожево-червоного кольору, які переважно виступають над неураженою шкірою.
Потім у розвитку хвороби настає період пігментації. Висипання починають темніти, набуваючи коричневого відтінку. Пігментація відбувається в тому ж порядку, як і з’являвся висип (від голови до ніг), та утримується тиждень-півтора. Надалі може спостерігатися дрібне лущення, яке нагадує висівки.
Як зазначає лікар-епідеміолог Наталія Гончар, перші прояви часто схожі на банальну застуду. Однак вона радить при будь-яких катаральних ознаках у дитини чи дорослого, які не хворіли раніше на кір, звертатися до лікаря. Фахівець завжди може розпізнати це захворювання і тим самим зменшити ризик ускладнень та вчасно ізолювати хворого, запобігши поширенню недуги.
Сам собою кір, як каже лікар, не становить особливої небезпеки, однак часто він є причиною ускладнень. Найбільш поширені серед них: ларингіт, пневмонія, трахеобронхіт. Найбільш небезпечним, яке, на щастя, трапляється рідко, є ускладнення, пов’язане з нервовою системою – коровий енцефаліт.
Лікування
та догляд
Зазвичай хворих на кір лікують вдома, але необхідним є карантин, тобто мінімальний контакт з тими членами родини, хто не хворів на цю недугу, окремий посуд. Госпіталізації підлягають хворі з важким, ускладненим перебігом хвороби та при епідпоказах, коли в сім’ї є ризик заразити інших і немає змоги ізолювати хворого. Під час гарячкового періоду рекомендований ліжковий режим. Лікар призначить симптоматичне лікування. Щоб створити хворому максимально комфортні умови, важливо уникати яскравого освітлення у приміщенні, вікна бажано зашторювати, а хворий щоб лежав головою до вікна, аби світло не потрапляло в очі, адже кір спричиняє характерну світлобоязнь. Хворому дають велику кількість рідини, фруктових соків, вітаміни. Особливу увагу слід звернути на харчування. Їжа має бути негострою та подрібненою, щоб не подразнювати зайвий раз слизові оболонки, водночас вона повинна легко засвоюватися. Найкраще для цього підійдуть супи, каші, картопляне пюре, омлет, фрукти, овочі, кисломолочні продукти, риба, м’ясний фарш, парові котлети, фрикадельки.
Великого значення надають догляду за шкірою та слизовими оболонками. Очі промивають теплою кип’яченою водою, чайною заваркою або відваром ромашки. Кожне око обробляють окремим ватним тампоном від зовнішнього куточка ока до внутрішнього. Цю процедуру треба повторювати 4-5 разів протягом дня. Сухі губи змазують олією.
Ротову порожнину треба полоскати після кожного прийому їжі чи пиття кип’яченою водою або 2% розчином питної соди (1 чайна ложка на склянку води).