Міждержавний фонд гуманітарної співпраці країн СНД представив підручник “Українська мова для країн СНД”. Раніше авторка видання, провідний спеціаліст у сфері викладання української мови в Росії Галина Лєсная зазначала, що книга розповсюджуватиметься серед вишів країн СНД, де вивчають українську мову (за її словами, у Росії таких 10), передусім – серед майбутніх дипломатів, викладачів та журналістів. Видання написане російською мовою і має наклад 100 примірників.

Під час презентації книги в Києві виконавчий директор фонду Армен Смбатян зазначив, що на подібні підручники є запити у країнах СНД. “Видання українського підручника дуже важливе для підтримування української діаспори в Росії. Щодо ставлення до діаспори, то промовистим є закриття громадської організації Федеральної національно-культурної автономії українців Росії. Ініційовані мін’юстом Росії перевірки поволі переросли у рішення Верховного суду РФ про ліквідацію організації.

Видання підручника є продовженням програми Міждержавного фонду гуманітарної співпраці СНД із видання посібників з вивчення іноземних мов (уже вийшли підручники з азербайджанської, вірменської та туркменської). Мовою викладу матеріалу, пояснювали у Києві, обрано російську, оскільки вона у часи СРСР була мовою міжнаціонального спілкування. Хоч саме щодо цього й виникають застороги, адже відомо, що гуманітарна політика того часу проводилася із розрахунком на поступове зближення національних мов.

Щодо цього визначальною є заява генерального консула РФ у Львові Євгена Гузєєва. Минулого тижня він заявив, що українська мова завезена більшовиками: “Українську мову принесли більшовики сюди, зі сходу України. Вони організували тут українські школи і назвали нашу російську мову українською мовою”. До приходу більшовиків, за словами генконсула, тут усі були русинами. Чи слідуватиме за цими словами офіційна заява, а краще реальні кроки із заміни консула, не зрозуміло. Попередній досвід не дає підстав стверджувати.