"Мерседес" і  "Тойота" - бойові машини українських можновладців

vgolos.com.ua

Цю Тойоту Микола Рогуцький представив на цьогорічній автовиставці "SІА 2008". Унікальний тюнінг, стилізований під українське село, з яскравими соняхами, перелазом, глиняними горщиками, а також героями Гоголя та Лесі Українки розповідає історію української душі: вічної боротьби та перемоги добра над злом.

Скажи мені, на чому ти їздиш, і я скажу, хто ти. Мабуть, за таким принципом наші владні мужі обирають собі засоби пересування. Чим вищого рангу чиновник, тим крутіше авто. І цей принцип, за рідкісними винятками, простежується по всій вертикалі влади.

Від "Мерседеса" до... "Волги"

У кабмінівському автопарку - близько 220 автомобілів. Чверть - вантажівки,  автобуси тощо. Решта - легкові, що обслуговують урядовців та іноземні делегації. Ціна кожного восьмого автомобіля сягає понад 100 тис. дол. Останні великі закупівлі відбулися у 2006-му і 2007 роках урядом Януковича. У 2006-му уряд закупив
8 автівок сумарною вартістю 4 мільйони гривень. Найдорожчий засіб пересування, звичайно ж, придбав для себе тодішній прем'єр. Це броньований Mer­cedes-Benz S600 за 3 млн 356 тис. грн. Для цього пану Янковичу довелося скасувати заборону 2001 року на закупівлю дорогих авт. А у 2007-му, за ін­формацією "Української правди", Кабмін витратив 6 міль­йонів 37 тисяч гривень на п'ять "Мерседесів" S-класу. Один із них - шикарний броньований двійник придбаного у 2006 році. Кажуть, два однакових "Мерседеси" Янукович прибав, аби заплутати кілерів, що могли посягати на його життя.

Уряд Юлії Тимошенко вирішив продемонструвати свою ощадливість і заборонив найвищим чинам купувати службові автомобілі, дорожчі 500 тис. грн.

Губернаторам дозволялося витрачати на автомобілі 300 тисяч, іншим посадовим особам Секретаріату Президента, Кабміну й апарату Верховної Ради - 250 тисяч.

Зараз Кабінет Міністрів має намір знизити планку вартості службових автомобілів для державних службовців до 60 тисяч гривень. Тож чиновникам, які хотіли обновити автопарк, доведеться обмежитися дешевим китайським автомо­білем або, в кращому випадку, "Волгою".

Проте розкішні авта, що залишилися у спадок, бідним не роздали, і незважаючи на по­мірніші габарити теперішньої прем'єрки, залишили обслуговувати її і урядовців. За офіційною інформацією, ще 11 міль­йонів гривень на рік витрачають на ремонт, обслуговування, заправку цих автомобілів. А окрім авт, що обслуговують уряд, є ще автопарки Секретаріату Президента і Верховної Ради, які теж рясніють представницькими седанами.

Наразі державний автопарк однієї із найбідніших країн Європи цілком може позмагатися із "конюшнями" арабських шейхів, які теж не  пересуватимуться на будь-чому.  Однак  у країнах ЄС міністри добираються на роботу велосипедами чи громадським транспортом, а на "Мерседесах" S-класу взагалі не їздять. Для держслужбовця це вважається поганим тоном. Адже хороший представницький седан, той же "Мерседес" можна купити й дешевше, ніж за 100 тисяч зелених.

Та, мабуть, Україна бере приклад з інших. Скажімо, уряд США в 2007 році витратив 3,4 мільярда доларів на утримання автопарку з 642 тисяч 233 автомобілів. У султана Брунею 300 машин. Половина з них куплена за особисті заощадження монарха, статок якого оцінюють у 20 млрд євро.

Статусні речі

Львівщина султанами похвалитися не може, тому автомобільні вподобання місцевих очільників дещо скромніші.

За інформацією керівника апарату ЛОДА Олександра Ганущина, голова облждержад­міністрації має у своєму роз­порядженні позашляховик "Фольц­ваген Туарег", придбаний ще за його попередника Петра Олійника. Ціна такого авта - від 60 до 90 тисяч доларів. Проте, за словами пана Ганущина, Микола Кміть здебільшого їздить на дорожчому - "Тойота Лендкрузер", який коштує в середньому 110 тисяч доларів. Сам пан Кміть розповів "Пошті", що навмисно поміняв авто, оскільки специфіка його переїздів змінилася: 

- Це райони, а там не завжди добрі дороги. Я приватно купив "Лендкрузер" і  користуюсь ним  безкоштовно.

Перший заступник губернатора Валерій П'ятак має службовий "Фольцваген Пасат". Такий седан середнього класу може коштувати від 27 до 55 тисяч доларів, залежно від комп­лектації. Особисте авто пана П'ятака - "Мерседес" Е-класу, яким він дуже задоволений: "Дуже давно купив це авто, воно ніколи мене не підводило", - каже він.

Заступники голови ЛОДА пересуваються на скромніших автах. Тарас Федак орендує седан бізнес-класу "Шкоду СуперБ"; Іван Стефанишин має службову "Шкоду Октавію"; Зенон Котик і Ярослав Пітко - "Шевроле Лачетті", які закупили минулого року (20 тисяч доларів).

Усього керівництво області обслуговує 11 автомобілів. Не враховуючи бензину, їх утримання і сервіс забирають з обласного бюджету 34 тис. грн що­місяця. Бензин закуповують раз на рік з розрахунку по 2 тисячі кілометрів на кожного заступника.

Юрій Селюченко з ЛКП "Ратуша-сервіс", яке обслуговує автомобілі з автопарку Львів­ської міської ради, повідомив, що на балансі мерії авто представницького класу немає. Останнім часом нових машин місто не купувало і купувати не планує. Найновіші - дев'ять "Тойот", подаровані ПП "Сер­вісний центр "Діамант". Минулоріч ця оборудка спричинила скандал у місцевій пресі зі звинуваченнями у корупції. За перше півріччя на обслуговування цього автопарку (із зар­платами водіям) з міського бюджету витрачено 774 659 грн.

Що кому до душі

Прокурор Львівської області Олексій Баганець не має власного автомобіля, а у службових справах користується "Тойотою Кемрі". Каже, що йому подобаються "японці", зокрема "Тойоти", через їх надійність і стійкість на бездоріжжі, а також гарний дизайн. Втім, пан Баганець неодноразово був помічений у старому доброму "Лендкрузері".

Костянтину Зінкевичу, голові ДПА у Львівській області, схоже, байдуже, на чому пересуватися: "На що жінка посадить, на тому і їжджу". Службова машина пана Зінкевича - "Фольцваген", щоправда, якої моделі, ми не дізналися, оскільки голова ДПА каже, що не розуміється на автомобілях.

Сім'я мера Андрія Садового має приватний мінівен "Фольц­ваген Шаран" вартістю 40 тисяч доларів. Службове авто міського голови - уже згадана "Тойота Кемрі", яка в серед­ньому теж коштує до 40 тисяч доларів, ще є чергова машина - "Део Ланос".

Секретар Львівської міської ради Володимир Квурт має "Лексус RX" і "Тойоту Кемрі", які придбав, ще будучи комерційним директором Львівської тютюнової фабрики. Каже, що "японців" вибрав за надійність, хоча коштують дві такі машини немало - від 100 до 150 тисяч доларів.

Депутат міської ради від БЮТ Михайло Мужилівський, власник будівельного бізнесу, уже багато років їздить виключно на BMW. "Зараз також їжджу на останній моделі",  - каже він. Його колега по пар­тії Вардкес Арзуманян, власник ресторанів у Львові, їздить на своєму "Лендкрузері".

Петро Адамик, депутат міськради, голова фракції "Пора", власник ресторану "Шекспір", має декілька автомобілів:  "Лексус" я подарував на 8 Березня дружині. А мені подобаються "Тойота", "Хонда", "Акура."

А Роман Лобода, голова Асоціації "Львівський пасажирський транспорт", прихильник німецької "Ауді". Менше року тому він придбав модель "А6". "В мене це п'ята "Ауді". Я продаю попередню і купую наступну модель, - каже пан Лобода і додає. - А ще маю скутер, який мені подарували друзі для того, щоб я оперативно міг добратися в будь-яку частину Львова".

Власниця рекламної агенції "Дім-Руша Полякова",  депутат міськради Ірина Полякова їздить на "Хонді CR-V". "Це гарний жіночий позашляховик", - каже вона. Середня ціна такого авта - 40 тисяч доларів.

Депутат міської ради від ВО "Свобода" Василь Павлюк, директор ПП "Компанія Горган", має корейського позашляховика "КІА Спортедж". "Ця машина мені небхідна, оскільки в нас дороги погані, а на свій клас це дуже дешеве авто, зокрема в обслуговуванні", - каже він. Воно коштує від 28 до 38 тисяч доларів.

Олег Мандюк, депутат облради від "Нашої України", цінує в авто м'якість і легкість в уп­рав­лінні. Але, мабуть, не тільки це, бо придбав собі не абищо, а "Лексус RХ", який коштує 70-80 тисяч доларів.

Екс-губернатор Петро Олійник каже, що машина для нього - лише засіб пересування. Очолюючи область, їздив на службовому "Фольцвагені Туарег", а зараз орендує "Мерседес" Е-класу, хоча й має власний "Лексус".

Депутат міської ради Маркіян Іващишин, керівник культурно-мистецького центру "Дзига", автомобіля не має, бо не вміє водити. У справах пересувається службовою "Хюндай Мінібус".

Ярослав Рущишин, директор ВАТ «Троттола», депутат облради, незважаючи на те, що є успішним бізнесменом, уже давно не користується автомобілями. Має іншу пристрасть. "Я машин не люблю, - каже пан Ярослав. - Із 2002 року їжджу  здебільшого на мотоциклі". На культовому  "Харлей Девідсон" ціною 10-15 тисяч доларів. Пана Рущишина часто можна побачити на вулицях Львова на цьому залізному блискучому коні, одягнутого, як і належить правдивим байкерам, у шкіряний одяг і бандану. Кажуть, навіть до обласної ради депутат-байкер часом приїжджає на своєму мотоциклі.

Іще один справжній поціновувач техніки - Микола Рогуцький, президент корпорації "Артор". У його гаражі є авто на всі випадки життя, причому усі - "Мерседеси". Пан Рогуцький, утім, співвласник "Західноукраїнського автомобільного дому" - регіонального дилера "Мерседес". Для виїздів за місто - позашляховик "Мерседес". Для міста і для далеких подорожей - "Мерседес" S-кла­су. А на вихідних бізнесмен полюбляє погасати на спортивному купе "Мерседес CL". Ціна такої цяцьки - до 250 тисяч доларів, оскільки пан Рогуцький зізнається, що ніколи не купує авто у базовій комплектації, а обирає різноманітні опції, які, звісно, підвищують ціну.

Колишній депутат Верховної Ради, Президент ФК "Карпати" Петро Димінський не пам'ятає, скільки машин у його особистому автопарку. Шість-сім? Зміг лише пригадати, що часто їздить на "Тойоті Лендкрузер". За кордон бізнесмен вибирається на хорошій машині, а от за Львів - на звичайній "Ниві". Втім, відповідаючи на запитання "Пошти", пан Димінський виявив неабияку скромність, адже не назвав "перлини" своєї автомобільної колекції. Подейкують, що у "стайні" Димінського є навіть "Бентлі" (чи не єдиний у Львові) і "Хаммер".

Замість P. S.: У парку Кабміну є раритетні експонати: чотири автомобілі "Чайка" і ЗІЛ. Одна із цих машин возила ще Володимира Щербицького. Зараз їх можна замовити для обслуговування весілля, зустрічі почесного гостя чи просто, аби справити враження на партнерів по бізнесу. Якби наші владоможці мали трохи більше фантазії та креативності, могли б виїжджати на люди у цих раритетах. Це принаймні ори­гінально, порівняно із "попсовими" уже "Мерсами" і "Тойотами".