У російсько-українських відносинах окреслюється новий вектор: йдеться не про взаємовигідне партнерство, а про перспективи об’єднання наразі окремих галузей економік двох країн

За політичними баталіями ми якось не зауважили, що Україна живе в умовах глобалізації, з усіма її позитивами та негативами (на кшталт кризи) рисами. Причому останні найвідчутніші для країн, які щойно намагаються утвердитися на світовій арені.

Якщо відкинути політичну складову візиту до України прем’єра РФ Дмітрія Мєдвєдєва, то, як нам видається, розглядати його слід під таким кутом зору. Інша справа, які наслідки для економіки, а отже, і країни назагал можуть бути.

Прагматичні претензії та інтереси

Напередодні відвідин Ки­єва в інтерв’ю українським телеканалам президент РФ торкнувся, серед іншого, претензій тамтешніх бізнес-структур до України, зокрема, стилю поведінки із російськими інвестиціями досі. Хоча відразу уточнив, що тепер вони частково не актуальні. Наголошував він, що має намір зустрітися із представниками українського ділового світу. На думку Дмітрія Мєдвєдєва, така зустріч була б корисною, бо чимало контактів були замороженими через “внутрішньополітичні чвари” в Україні. Отож, зараз потрібно створювати максимально сприятливий інвестиційний клімат. Російський президент зауважив, що для цього на міждержавному рівні потрібно надати лише поштовх, бо державне керуванння інвестиційними пректами не завжди буває продуктивним. Інвестори і ті, для кого призначено інвестиції, мають “самі відчувати потяг один до одного”. Під час VII українсько-російського економічного форуму діловій еліті така можливість з’явилася.
На зібрання, яке очолювали обидва президенти, прийшли майже всі “зірки” вітчизняного рейтингу міль­ярдерів: Ахметов, Пінчук, Фірташ, Ярославський, Григоришин, Новинський... Не було нікого з “Індустріального союзу Донбасу”, вони, як відомо, ставили на іншого кандидата в президенти. Не було й Ігоря Коломойського... 

“Найвидатнішою” фігурою російського представництва можна вважати Олєга Дерипаску – власника компанії “РусАЛ”. В Україні йому належить Миколаївський глиноземний завод. Інший вагомий інтерес Дерипаски в Україні – Запорізький алюмінієвий комбінат. Відомо, що напередодні візиту Мєдвєдєва він говорив із першим віце-прем'єром Андрієм Клюєвим про виведення комбінату зі стану стагнації. ЗАлК свого часу припинив роботу, бо його власники не змогли домовитися із Юлією Тимошенко про пільгову ціну на електроенергію. Мінпаливенерго тоді заявляло, що вирішити проблеми ЗАлКу допоможе його націоналізація. На думку чиновників, власник підприємства – російський “РусАЛ” – керує комбінатом неефективно.

Зважмо, що ЗАлК – єдиний в Україні виробник первинного алюмінію та технічного кремнію. Повний цикл на комбінаті розірвано 2008 року, коли зупинилося виробництво глинозему. В кінці 2009 року 97,5458% ВАТ “ЗАлК” належали “Velbay Holdings Limited” (Кіпр), пов’язаній із “РусаАЛом”.

Утім, перейдемо до самої зустрічі.

Непорозуміння і перспективи

Як і слід було очікувати, під час економічного форуму превалювала газова тема. Це були спроби домовитися із Дмітрієм Мєдвєдєвим про помпування територією Росії туркменського газу, який би купували вітчизняні підприємства. Україна не може робити це напряму, бо “Газпром” не допускає до своєї труби сторонніх. Вітчизняні бізнесмени спробували стати винятком з правил. Тим паче, що Ринат Ахметов придбав газові родовища в Узбекистані…

Схожа ситуація і в Костянтина Григоришина. Він скаржився, що туркменські покупці обладнання, виробленого на його підприємствах, готові розраховуватися газом. Але його неможливо пропомпувати до України. Міністр палива та енергетики Юрій Бойко розповів про українські будівельні проекти в Туркменистані, за які Ашгабад готовий платити газом. Але відповідь Мєдвєдєва поховала ці надії.

– Ця тема не може бути двосторонньою. Вона впирається у домовленності Росії з узбеками та туркменами, – повідомив він.

Відомо, що ця домовленість передбачає, що “Газ­пром” купує весь газ, що видобувається у цих країнах і призначений для експорту.

Але, попри згадані непорозуміння, український бізнес таки  розраховує на нові можливості розвитку у зв'язку з поліпшенням відносин між Росією та Україною. Про це, зокрема, заявив Ринат Ахметов. Він, правда, уточнив, що бізнес “буде прагматично оцінювати всі проекти співпраці”.

На його думку, Україна повинна бути відкрита для всіх, і для російського бізнесу зокрема, висловив надію, що потепління відносин усуне перепони для реалізації ініціативи Мєдвєдєва збільшити товарообіг між двома країнами до 100 млрд дол.

І Віктор Янукович переконував олігархів, що влада України і Росії вітає і сприятиме об'єднанню бізнесів двох країн, які створять ефект синергії. На його думку, це можливо у суднобудуванні, авіабудуванні, космічній промисловості, низці енергетичних проектів.

Ще є що продати

Ми не беремося наразі говорити про “зростання економік” та “фінансові результати”, про які теж говорив наш Президент. Більше – про бажання російського бізнесу придбати те, що в нас ще залишилося. Зрештою, Мєдвєдєв не раз наголошував, що тамтешні компанії зацікавлені в реорганізації потужних структур на теренах України.
Попередніх домовленостей про участь російських компаній в українській приватизації досягнуто ще під час перемовин очільника “Деловой России” – організації, що представляє російський бізнес, Боріса Тітова та віце-прем’єра з економічних питань Сергія Тігіпка.

Тігіпко, зокрема, заявив, що уряд незабаром розпочне передачу в приватні руки кількох вітчизняних компаній, серед них – “Укр­телеком”, “Теплогенерації” та “Луганськтепловоз”. Ці компанії вже намагалися колись приватизувати, але, як кажуть, процес не пішов. Сергій Тігіпко натякнув Тітову, що російський бізнес міг би взяти участь у їхньому роздержавленні.
Щодо бізнесменів середньої руки із “Деловой России”, то їхня участь у приватизації наших активів визначиться після зустрічі Тігіпка з генрадою організації. Найближчим часом наш віце-прем’єр відвідає Москву і виступить на одному із засідань президії “Деловой России”.

Сам Боріс Тітов пояснив, що йдеться про скромніший бізнес, ніж холдинги, які  мають намір виставити на продаж. Мова йде про значно більшу кількість компаній. Зокрема, активи харчової промисловості, сільського господарства, машинобудування, легкої промисловості. За словами очільника “Деловой России”, компанії-учасники вже подали заявки українському урядові на участь у приватизації кількох невеликих підприємств, утім їхні назви він не оголосив.
Ще одним свідченням просування російського капіталу в Україну є банківська сфера. Відомо, що недавно підписано угоду між російською групою ВТБ та “Укрексімбанком” про співпрацю, у якій, зокрема, прослідковується зацікавленість ВТБ “у сфері рублевих розрахунків, а також у сфері казначейських операцій та інвестиційних послуг”. На думку тамтешніх банкірів, це поліпшить інвестиційний клімат в Україні і сприятиме довгостроковому кредитуванню, а використання рубля для зовнішньоекономічних контрактів посилить його роль як основної розрахункової валюти на ринках СНД.

Отже, як і обіцяв Дмітрій Мєдвєдєв, Росія має намір стати основним інвестором у нашу економіку. Депутат Держдуми від “Єдиной России” Сєргєй Марков недаремно сказав: “Нас цікавлять галузі, які сьогоді є найприбутковішими в Україні”. На його думку, ці прибутки такі, що українцям легко поділитися ними. Хоча нас куди більше цікавить, з чим залишимося ми? Хоча питання, видається, риторичне.

Довідка

Перелік об’єктів, що найбільше цікавлять російський бізнес в Україні:

“Укртелеком”. Оціночна вартість – 1,2 – 2 млрд дол. Стартова ціна визначена Фондом держмайна – 7 млрд грн. Найбільший  в Україні оператор фіксованого зв’язку. Державі належить 92,86% акцій компанії. ФДМУ готовий виставити на продаж 67% акцій компанії.

“Луганськтепловоз”. Капіталізація – 1,06 млрд грн. Стартова ціна, визначена ФДМУ за 76% акцій – 400 млн грн.

АНТК ім. Антонова. Російська “Объединенная авиастроительная компания” (“ОАК”) та АНТК ім. Антонова  створять спільне підприємство з продажу та обслуговування літаків марки Ан. Передбачається обмін акціями підприємств.

ММК ім. Ілліча. Капіталізація – 11,36 млрд грн. Нинішні власники металургійного комбінату неодноразово наголошували, що намірів продавати підприємство не мають.

“Турбоатом”. Капіталізація – 1, 99 млрд грн. Є одним з найбільших в Європі виробників турбін для АЕС.

“Енергоатом”. Передбачається створення спільного з “Рос­атомом” підприємства.

Суднобудівний завод ім. 61 комунара. Оціночна вартість – 200 млн грн. Борги –  36 млн грн, в тому числі 12 млн – заборгованість із зарплат, 24 млн грн – заборгованість перед бюджетом.

Одеський припортовий завод. За оцінками ФДМУ, вартість – 8 – 9 млрд грн. За підсумками  I кварталу 2010 року, чистий прибуток підприємства становив 32,7 млн грн.

НАК “Нафтогаз”. Оціночна вартість із урахуванням боргів – 12 млрд дол. У разі об’єднання із “Газпромом”, українский уряд отримає 7 – 8% акцій “Газпрому”.

Миколаївський суднобудівний завод, Феодосійський комбінат “Море”. Наразі розглядають можливість інтеграції у структуру російської “Объединенной судостроительной корпорации”.

Джерело:
газета “Дело”