Василь Куйбіда, міністр регіонального розвитку та будівництва України, про зведення житла та його вартість, генплани та адміністративно-територіальну реформу

Реформу місцевого самоврядування в Україні реально здійснити за кілька місяців, якби на це була політична воля перших осіб держави. Про це "Пошті" повідомив міністр регіонального розвитку та будівництва України Василь Куйбіда, перебуваючи у Львові. "Це б вивело державу на новий якісний рівень", - певен він. За його словами, у 2009 р. Мінрегіонбуд провів значну роботу щодо здійснення цієї реформи - завершено розробку системного пакета законопроектів. "Це Концепції реформ адміністративно­територіального устрою, місцевого самоврядування, нової державної регіональної політики. Прийнято урядові постанови, якими затверджено частину цих концепцій і проектів законів. Вже підготовлені моделі дієздатних територіальних громад у кожній області", - каже урядовець.

У розмові з міністром "Пошта" зачепила й тему будівництва житла та виборів міського голови Львова.

- Дійсно, фінансова криза боляче вдарила по галузі будівництва. Спочатку був удар по банківській сфері, від­повідно, будівельні організації втратили можливість брати кредити й зупинилася значна частина будов. Найбільший спад був у грудні 2008 р. - січні 2009 р. - тоді падіння становило майже 57%. А вже від січня почалося невелике зростання на рівні 0,2 - 0,5%, що є й досі. До літа таке зростання трималося тільки на приватних інвестиціях. У серпні, згідно зі Законом "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на будівельну галузь України та будівництво житла", стартувала програма купівлі квартир на об'єктах зі ступенем готовності понад 70%. Гроші, що надійшли у будівельну галузь з боку держави, дозволили не просто стабілізувати ситуацію, а стабілізувати зростання (майже на 1%). На жаль, не можемо констатувати, що за цей рік банківська система запрацювала, як слід. Не лише будівельні фірми не можуть отримати позики, а й підприємства інших галузей. Не буде стабілізації роботи будівельного комплексу, якщо не наведуть лад у банківській сфері.

- Нині на ринку продають елітне та доступне житло. Щоправда, останнього не так багато. Майже немає соціального житла. Його мали б зводити муніципалітети чи держава. У минулі роки більше будували елітного житла. Коли пішов спад, менше почали купувати квартири й заможні люди. Більшим попитом користувалося доступне житло. Тому зараз іде переорієнтація будівельних компаній. Вони скорочують обсяг будівництва елітного житла і більше зводять доступного. Мінрегіонбуд підготував усю необхідну нормативну базу для зведення такого житла. Будують і муніципалітети, і приватні фірми. Скажімо, 2009го здали два 100квартирні будинки у Полтаві за такою схемою: поперше, землю місто виділило безкоштовно, заклавши у бюджеті 30% коштів від вартості будівництва, подруге, місто домовилося з банком щодо кредитування людей, які готові взяти кошти для придбання квартири. Вартість 1 кв. м у цьому будинку обійшлася у 2,5 тис. грн.

- Так.

- Це запитання до міського голови Львова. Я розповів, як зробив міський голова Полтави. Мінрегіонбуд опрацював таку схему і обговорили її, зокрема і на нарадах із міськими головами. Запрошували й представників Львівщини.

- Ні, його на таких нарадах не бачив.

- Від території та від того, які будівельні матеріали використовували. У структуру ціни входить вартість земельної ділянки (7%), проекту (2 - 3%), будівельних матеріалів (понад 50%), оренди обладнання, зарплата будівельників, утримання адмінперсоналу. Так, зарплата у Тернополі є двічі менша, ніж у Києві. Оскільки вартість роботи будівельника у Тернополі менша, відповідно, вартість квадратного метра є нижчою. Також вартість житла залежить і від того, які технології застосовують, - сучасні чи старі. Якщо говорити про Львів, то, за нашими розрахунками, 1 кв. м житла у Львові повинен коштувати не більше як 5 тис. грн.

- Сьогодні в черзі на житло в Україні перебуває 1 млн 250 тис. осіб. Скажімо, торік здали в експлуатацію понад 10 млн кв. м житла. Якщо такими темпами його зводити, то для того, щоб останній українець із цієї черги отримав квартиру, потрібно аж 150 років. Але подивімося, хто стоїть у цій черзі? Скажімо, третина черговиків може сама придбати собі помешкання, третина може взяти позику й купити квартиру. Ще третина не зможе зробити ні перше, ні друге, бо живуть на межі бідності. Їх сукупний дохід такий, що вони не можуть собі дозволити взяти позику в банку на придбання помешкання. Загалом будівництво - це регіональна справа. Завдання міністерства - не будувати, а створювати нормативну базу, щоб учасники ринку могли реалізувати свої ідеї.

- Коли говорив про нормативну базу, мав на увазі не лише дозвільну систему, але й державні стандарти тощо. За статистикою, в Україні в галузі будівництва діють майже
50 тис. підприємств. Майже все житло зводять приватні компанії і лише 5% - державні та муніципальні компанії. Тобто, держава майже не будує - вона може регулювати процес нормативною базою, що й було зроблено цьогоріч. Ми ініціювали "круглі столи", наради у глави уряду, віцепрем'єра, спільно з парламентарями різних фракцій готували відповідне законодавство. Як наслідок - було прийнято кілька дуже важливих законів, які фактично змінили погоджувально­дозвільну систему, і зараз вона набагато простіша.

- Дуже швидко, але для цього кожне місто має мати містобудівельну документацію. Бо якщо немає такої документації і генплану, тоді суб'єкт господарювання змушений сам усе робити. Звісно, це значно затягує час. Нині в Україні лише 19% (!) населених пунктів мають затверджені генплани, решта - це неактуальні та застарілі генплани, якими користуватися не можна. Що це означає? Кожна земельна ділянка має свої обмеження та обтяження для забудови. Тоді особа, яка бажає будувати, бере в оренду цю земельну ділянку чи купує її, але вже нічого ні з ким не потрібно узгоджувати, бо відомими є характеристики, поверховість, технічні умови для будівництва. Замовляє проект і будує, і не треба ходити до жодного чиновника у міськраді.

- Генплан Львова був затверджений ще 1993 року. Згодом його змінювали. Після того, як була напрацьована нова концепція розвитку міста, виникла потреба переглянути всю містобудівну політику. Щоб її реалізувати, ця концепція повинна була бути прив'язаною до генплану. Тому було звернення до інституту "Містопроект". Саме його спеціалісти й напрацьовували новий генплан. Коли був міським головою Львова, вирішили затвердити нові межі Львова. Я побував на сесіях багатьох сільських рад, вів перемовини з головами довколишніх сіл. Намагалися порозумітися з селянами - дати можливість території розвиватися. Має бути діалог і порозуміння. Погодили всі межі. Далі були погодження сесій сільради та міськради. Згодом було рішення облради. І цей пакет документів передали до ВРУ. Залишалося лише проголосувати... Але вже новий міський голова увійшов у конфлікт із однією зі сільрад, яка просила певні кошти на свої потреби. Міський голова Львова не захотів це робити, село відкликало своє погодження. Як наслідок - Львів не отримав нових меж, тобто, сотні чи тисячі гектарів землі до міста. Певен: це було зроблено зумисне. Якби Львів отримав ці землі, то могли б будувати у місті не вставки у центральній частині, а розгортати широкомасштабне будівництво нових мікрорайонів. І ціна квадратного метра там була б значно меншою. А коли вільна земля звузилася лише до тих невеликих клаптиків, ціна квадратного метра землі різко зросла.

- Вважаю, що нинішній міський голова не зробив жодних кроків щодо встановлення нових меж Львова. Принаймні мені про це нічого не відомо. А щодо нового генплану, то його розробку нині завершив "Містопроект". Його розглядали у Мінрегіонбуді на містобудівній раді, ми його схвалили і рекомендуємо міськраді затверджувати.

- Така ситуація спричинила підвищений інтерес до вторинного ринку житла. Люди вже бояться давати гроші, коли ще і котловану немає. Вони вже розуміють, що це великий ризик, тому воліють купувати на вторинному ринку.

- Правильно. З точки зору економіки, звісно, це мінус, бо немає притоку грошей у галузь. З іншого боку, в Україні нерозвинений фондовий ринок. Є люди, які мають вільні гроші. Якщо вони кладуть не в скляну банку, то несуть у банк чи купують житло.

- Правильно. І тут кулаком ти не змусиш громадянина не купувати. Потрібно, щоб запрацював фондовий ринок, і тоді гроші туди підуть. Адмінзаходами тут нічого не вдієш.

- Україна приєдналася до СОТ, тому будьхто може приїхати сюди й почати будувати. Але вони мають керуватися нашим законодавством і технічним регулюванням, тому намагаємося адаптувати його до європейського. Торік затвердили більше технічної документації, ніж за всі 17 років незалежності. До нас приїздить багато іноземних будівельних компаній, які хочуть реалізовувати потужні проекти, будувати цілі міста. Наприклад, на Київщині компанія з Єгипту планує будувати місто­супутник. Ми пропонували китайцям та японцям брати участь у реалізації великих проектів, де вартість кожного понад 100 млн, як­от, будівництво нової ГЕС чи мостів під гарантії держави. Іноземці приходять зі своїми грішми і будують, а держава гарантує повернення коштів.

- Виграні тендери за кордоном свідчать, що наш будівельний комплекс сильний і конкурентоспроможний. Зокрема, наші зводили навчальні корпуси університету в Китаї, будують об'єкти на Близькому Сході. Виграють іноземні компанії тендери й у нас. Важливо, щоб люди не лише мали роботу, цікавить і якість роботи.

- Чого Ви мене звільняєте з посади міністра? Як міністр, хочу виконати те, що запланував. Значну частину від запланованого вже реалізовано. До речі, у 2006 р. не мав жодного бажання балотуватися на міського голову Львова, але партія вирішила, щоб йшов. Щодо виборів у 2010му, то зараз є багато звернень до мене з цього приводу.