Майдан в оцінках і висновках
Мирослав Маринович,
віцеректор УКУ, дисидент:
- Мені дуже болить, що Україна розчарована і соромиться своєї участі у Помаранчевій революції. Бо це подія, яка є славою нашої країни і яка увійде в історію великим прикладом ненасильства. Не варто зводити її значення до політичної події, бо це був великий прояв духу українського народу. Шкода, що українці зневірилися. Ми справді не є зараз успішними, ми повернулися до того ж сервілізму і корупції, яка була до Майдану. Але наближаючись до його річниці, ми ні на секунду не повинні забути про те, що Майдан був великим проявом національного духу, про який треба пам'ятати завжди.
Михайло Чапля,
один із перших правоохоронців на Львівщині, який виступив проти незаконних дій влади, тоді заступник керівника ДАІ області, під керівництвом якого майже
300 працівників ДАІ у Львові заявили про підтримку Помаранчевої революції, депутат Дрогобицької райради:
- Тодішній крок - це було моє переконання. 17 листопада на пресконференції виступив проти порушення Конституції та виборчого законодавства в ОВС, розказавши про вимогу здавати відкріпні талони правоохоронцям і їх родичам. Ідею висловити власну позицію підтримали однодумці в колективі обласного ДАІ. Якби тоді їх не було, ідея б стала мертвою. Майдан вважаю здвигом нації. У 2004му була не революція, а еволюція поглядів у кращу сторону! Нація показала толерантність та виваженість. Нині ж, на жаль, досі в Україні не вибудовано громадянського суспільства. А те, що не все, проголошене на Майдані, втілено до кінця, є слабістю українців. Навіть, якщо в громадян є зневіра, зупинятися й опускати руки не можна! Можливо, не до кінця були вибрані правильні шляхи. Особисто я не розчарувався. Певен: час на зміни ще буде і все в наших руках. Немає влади доброї чи поганої, є контрольна або безконтрольна. Потрібно, щоб влада була підкронтрольна.
Тарас Вервега,
виконавчий віцепрезидент з розвитку бізнесу компанії "SoftServe":
- Це революційна подія в історії України. Я, мої друзі та знайомі розчаровані її результатами. Ми тоді втратили можливість змінити країну. І тепер доведеться робити довше й тяжче, ніж могло б бути. Та Майдан мав багато позитивних моментів. Він зупинив падіння країни у прірву. З погляду підприємця, також відбулися позитивні зміни, зокрема й у роботі податківців. Влада не стала ближчою, але з нею вже можна сваритися і змагатися. Майдан був колосальним стрибком у розвитку громадського суспільства. Люди вже не бояться висловлювати позицію і відстоювати права. Це нерідко зараз має анархічний характер, але суспільство вчиться. Усім би хотілося, щоб зміни у країні відбулися набагато швидше, але історія не терпить умовного способу дієслова.
Роман Чайка,
журналіст "5 каналу", учасник голодування 2004 року,
яке відбувалося у знак протесту проти тиску на канал:
- Від початку було очевидно, що це чи не найбільша за час існування України акція громадянського спротиву. І її вже тоді пробували максимально використати для вирішення політичних цілей однієї групи політичної еліти для зміщення іншої. Шкода, що велика кількість людей, які очікували на серйозні зміни, розчарувалися. Хоча не зрозуміло, чому. Люди, які спромоглися на акції непокори, мають бути спроможними дотиснути свої вимоги. Учасники Майдану пізніше перетворилися на пасивних телеглядачів, які 5 років спостерігали за тим, як їхні вимоги розтоптують ті, кого вони привели до влади. Люди вимагали звичайних речей, які потрібні нормальному суспільству. Значно вищими вимогами тоді мала б бути вимога люстрації політичної еліти. Якщо б люди ще й змогли дотиснути її акціями непокори, тоді, могла б відбутися революція, а так, це була велика за масштабами мирна акція громадянської непокори.
Роман Калин,
вокаліст гурту “Ґринджоли”.
Пісня цього гурту “Разом нас багато” стала гімном Майдану:
– Помаранчева революція знаменувала зміни у державі. Вірив, що це стане початком іншого життя. Це було своєрідним зрушенням і кроком наближення до мрії. Виходив на сцену Майдану не задля грошей, як і усі, що скандували разом з нами. Ми йшли, аби взяти участь в історичному процесі, а не стояти осторонь. Зовсім про це не шкодую. Ми проходили тоді історичну віху і довели, що нас не можна називати ані бидлом, ані козлами. Шкода, що тепер багато тих, хто хоче звести ті події до трагедії.
Мар'яна Вербовська,
журналіст "Суботньої Пошти", студентка IV курсу факультету журналістики
ЛНУ ім. І. Франка:
- 2004 р. вчилася у 10му класі. Ми не були на Майдані, але стежили за новинами, розуміли важливість події. Рада, що стала свідком такого пручання брехні, а не збайдужіння суспільства. Ситуація у школі нагніталася через те, що напередодні опоненти революції подарували нам авто і час від часу виділяли гроші, тому на строкаті стрічки було накладено табу. Але незабаром старшокласники набралися сміливості і влаштували бунти. Дівчата приходили з помаранчевими стрічками, а хлопці з пакетами "Так!". Директорка розгнівалася і стала перед входом у школу. З однієї дівчини зірвала стрічки, а побачивши пакети - рвала їх і викидала з них зошити. Наступного дня шкільне подвір'я було вщент наповнене батьками, а директорка замкнулася у школі, а через два місяці написала заяву на звільнення. Майдан - це подія, яка свідчить про спроможність народу щось змінювати, а не ставати лінивим заручником обставин.
