Революція духу

Сьогодні минає п’ять років від початку помаранчевих подій

Сьогодні минає п’ять років від початку помаранчевих подій

Поразка чи перемога? Сором чи гордість? Що відповісти пересічному учасникові Майдану, який тиждень на морозі вистояв ту революцію, тим, хто упродовж усіх п'яти років вперто ставить питання: "І кому потрібно було твоє стояння? Що змінилося?".

Політики програли революцію, яку виграли люди. Тому п'ять років по тому ми хочемо говорити не про політиків, а про людей. Не аналізувати, хто, як, чому і навіщо занапастив те, у що повірили мільйони. Не сперечатися, політтехнологія це чи щирий порив. Вочевидь, що більшість із тих, хто їхав на Майдан, хотіли змінити країну на краще. Ті події торкнулися всіх, не важливо - на заході чи на сході, і не важливо, з якого табору. Мирна революція - заслуга не лише і, мабуть, навіть не так нинішньої влади, як людей. Бо що бракувало, зігрівшись на морозі коньяком, затіяти бійку від надміру адреналіну в крові?.. Люди засвідчили, що вони доросліші за політичну еліту. Революція засвідчила, що ми не байдужі, хоча... нам ще бракує досвіду, знань, впевненості і, зрештою, самоповаги. Але ми - не байдужі. Принаймні були тоді.

Чи готові ми й надалі намагатися змінити свою країну?

"Я не був прихильником жодного з кандидатів. І за всі чотири дні, які був на Майдані, не сказав вголос ані "Ющенко", ані "Разом нас багато", як це робили мої друзі та моя дівчина. Я взагалі потрапив туди випадково. Думаю, що таких, як я, там була більшість, - написав мені один знайомий під час підготовки номера до другу. - Багато людей приїжджало на Майдан лише, щоб запастися зимовим одягом, який там роздавали, валянками, рукавицями, дощовиками... Я не вірив, що те, що тоді відбувалось, здатне змінити ситуацію в державі. Воно змінило владу, але не стан речей. Людей використали, їх використовували як «білоголубі», так і «помаранчеві».

Усе це теж правда. Але чи така правда через 20 років знадобиться нам як виправдання перед тими, хто нині щойно йде до школи?

Усе починалося Так!

31 жовтня 2004 року - перший тур президентських виборів.

10 листопада - ЦВК оголосила результати:
Віктор Ющенко набирав
11 125 395 голосів (39,87%); Віктор Янукович - 10 969 579 голосів (39,32%); Олександр Мороз - 5,81%.

21 листопада - другий тур виборів, участь у якому взяли два кандидати - Ющенко та Янукович.

Уночі проти 22 листопада Ющенко заявив, що він не довіряє ЦВК і закликав усіх виборців прийти у понеділок о 9.00 на майдан Незалежності. Близько 11 ранку на Майдані розпочався мітинг, участь у якому взяло близько 35 тисяч осіб. Ющенко закликав до організованого громадського руху "За чесні вибори". Близько 13.00 на проїжджій частині Хрещатика встановлено перші 50 наметів, ще 5 - на вул. Городецького. А вже на 15.00 на майдані Незалежності та на Хрещатику зібралося близько 100 тисяч прихильників Ющенка.

О 15.40 Львівська міськ­рада першою в Україні визнала Ющенка законно обраним Президентом України і ухвалила виконувати його укази та розпорядження. Слідом за Львовом Ющенка визнали Президентом міські ради ІваноФранківська та Вінниці. Рішення висловити недовіру ЦВК ухвалили міські ради Києва та Тернополя.

23 листопада. Кількість наметів у центрі Києва збільшилася до 250, а число їх мешканців зросло до трьох тисяч. Львівська облрада визнала Ющенка законно обраним Президентом. КВУ заявив, що фальсифікація у другому турі становила щонайменше 2 млн 800 тис. голосів. О 17.27 після закриття додаткового засідання ВР, Ющенко у залі парламенту прийняв присягу Президента. На вул. Банковій у Києві учасники Майдану створили для Ющенка коридор для проходу до адміністрації Президента. У їх бік рушили загони міліції, відтискаючи прихильників Ющенка від будинку адміністрації Президента. Все завершилося мирно. Учасники акції розбили біля резиденції Президента наметове містечко. 22.10 - двоє з 15ти членів ЦВК закликали колег відмовитися від підписання протоколу із результатами виборів, який планувалося оприлюднити 24 листопада. 22.40 - Президент України Кучма вимагає від усіх політичних сил сісти за стіл переговорів та залучити до цього процесу найавторитетніших людей.

24 листопада. Уранці близько 300 прихильників Януковича зосередилися у містечку з 50 наметів на вул. Грушевського. Довкола ЦВК стояли вантажівки з піском. Янукович заявив, що готовий визнати законне рішення ЦВК за результатами виборів. Ющенко закликав ЗСУ та правоохоронні структури не застосовувати зброю проти народу, а військових та міліціонерів - стати на захист народу. До обіду на Майдані з'явилося ще близько 380 наметів. 18.25 - ЦВК оголосила результати виборів: Ющенко набрав 46,69% голосів; Янукович - 49,42% . Та, за даними екзит­полу, Ющенко набрав 54% голосів, Янукович - 43%. Штаб Ющенка заявив про намір оскаржити рішення ЦВК у Верховному суді та в міжнародних інстанціях. Ющенко заявив, що опозиція створила Комітет національного порятунку для захисту демократії, і оголосив політичний страйк.

25 листопада. Прихильники Ющенка масово почали з'їжджатися до Києва. Зайняли Будинок профспілок на майдані Незалежності та Жовтневий палац на вул. Інститутській. Мешканців Донецька, Луганська та Запоріжжя також звозять до Києва. Прихильники Ющенка розпочали мирну облогу ВРУ, Кабміну та адміністрації Президента. На заклик Ющенка у Львові оголошено безстроковий політичний страйк.

3 грудня. Верховний суд визнав результати другого туру недійсними у зв'язку з численними системними порушеннями на користь Януковича. Суд призначив переголосування другого туру на 26 грудня 2004 року, під час якого більшість голосів, за висновками ЦВК (склад якої було змінено), здобув Ющенко.

Протести на Майдані тривали 17 днів. Участь у Помаранчевій революції 2004 року, за інформацією фонду "Демократичні ініціативи", взяли від 15 до 18% дорослого населення України як на боці "помаранчевого" табору, так і з табору "білоблакитних".

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4114 / 1.59MB / SQL:{query_count}