Доля пам'ятників радянським керманичам в Україні залишається невизначеною

Численні дослідження та інвентаризації майна області підтверджують: попри те, що від розпаду Радянського Союзу минає 18 років, Львівщина й досі рясніє імперським класицизмом п'ятикутних зірок. Переважна більшість їх напівзруйнована, проте демонтувати символи тоталітаризму або не піднімається рука, або просто нікому. Проте куди більше запитань викликає те, куди зникали клоновані пам'ятники лідерів СРСР, якими область була інкрустована за 70 років.

Тільки Владіміру Лєніну на Львівщині встигли встановити 147 пам'ятників. Для порівняння - нині в області є 31 пам'ятник Іванові Франку, й це зважаючи на те, що тут письменник та науковець народився і працював. За іронією долі, ціла низка бюстів героїв Радянського Союзу та п'ятикутних зірок були виготовлені з крихких речовин, які не могли простояти більше ста років. Тож разом з ідеологією вони з року в рік перетворювалися на порох. Саме тому зараз поряд із сільськими радами вигулькують незрозумілі напівзруйновані конструкції, значення яких пригадують лише старожили.

- Ми обліковували усі пам'ятники області до січня 2006 року, опісля відділ охорони пам'ятників Львівського історичного музею було реорганізовано. Надалі справою займалися в облдержадміністрації. На обліку було безліч пам'ятників, погрудь та напівпостатей Лєніну. Їх усі демонтували. Пам'ятникиЛєніну та іншим діячам тоталітарного режиму були виготовлені з нетривких матеріалів і не мали ні історичної, ні художньої цінності. Знаю, що деякі бронзові пам'ятники переплавляли на інші скульптури, а багато були просто зруйновані, - розповіла "Пошті" Люся Перейма, завідувач науково­методичного відділу музейного будівництва Львівського історичного музею.

Першого бронзового Лєніна демонтували у серпні 1990 року, згідно з рішенням місцевої ради народних депутатів у Червонограді. Опісля вождя народу зняли з постаменту й на проспекті Шевченка (пам'ятник був встановлений на тому місці, де нині б'є фонтан - "Пошта"). За тиждень пам'ятник керманичу міжнародного пролетаріату демонтували в Тернополі. Подекуди жахали й матеріали, з якого вони були зроблені. Під час демонтажу подекуди з'ясувалося, що для зміцнення фундаменту пам'ятника використовували могильні плити з єврейських цвинтарів, зруйнованих нацистами. Тоді ж зникла постать Владіміра Лєніна з центральної площі ІваноФранківська, а невдовзі її позбулися і в Коломиї, Бориславі, Радехові та Миколаєві.

- Пам'ятник Кузнєцову, який стояв на вул. Свєнціцького, відправили в Росію, на його батьківщину. Лєніна, який стояв у центрі, передали у музей міста Олеського, а граніт, на якому він стояв, віддали студентам Академії мистецтв для того, щоб вони практикувалися на ньому. Ще на вул. Стуса був пам'ятник комсомольцям з мармурової крихти, який з часом сам почав нівечитися, тому його просто викинули... Що сталося з рештою, мені не відомо", - розповів "Пошті" Роман Белень, начальник комунального відділу Галицької райдержадміністрації, який працює на цій посаді понад 30 років.

Крім того, з 1991 року на Львівщині демонтували 553 пам'ятники Кірову, Марксу, Енгельсу, Ворошилову, Горькому, Калініну. Про їхню подальшу долю відомо ще менше.

На багатьох пам'ятниках був напис "загинув від рук українських буржуазних націоналістів". Спочатку знімали таблички, а незабаром демонтували й самі скульптури. Навесні цього року, за результатами громадських слухань, депутати Львівщини ухвалили рішення про демонтаж усіх пам'ятників діячам комуністичного режиму. Раніше демонтаж відбувався "в обхід", згідно з рішенням 1992 року обласних рад про зняття з державного обліку пам'яток історії та культури, які не мають історичної, наукової та художньої цінності. У цьому списку фігурували усі радянські герої, увіковічені у бронзі, камені та мармурі. Після того, як пам'ятники було знято з­під охорони, їх перестали опікати, а за їх знесення вже не карали. Тож почався масовий демонтаж.

- На Львівщині й досі присутня радянська символіка, яку потрібно демонтувати. Необхідно буде провести інвентаризацію архітектурнобудівельних об'єктів, які містять символи комуністичнототалітарного режиму, та згідно із чинним законодавством ініціювати демонтаж тих, що не належать до об'єктів культурної спадщини. Для цього є кілька причин, одна з них це те, що за ними ніхто не слідкує і вони нищаться. Представникам лівих партій пропонували опікуватися цими пам'ятниками, проте вони не беруться. Також ми проводили громадські слухання, де враховувалася громадська думка з цього приводу: люди не хочуть їх бачити, - прокоментувала Лариса Федорів, депутат ЛОР, голова комісії з питань правової оцінки злочинів тоталітарного комуністичного режиму на території України.

У травні цього року провід Ліги українців Канади (ЛУК) оголосив про створення спецфонду для демонтажу пам'ятників Лєніну в Україні.

Ситуація із радянською символікою зводиться до того, що частина її безслідно зникла, а інша - й досі залишається стояти на місці, притому що робити з нею, просто ніхто не знає. Один із варіантів розв'язку запропонували у Київській мерії після чергового нівечення монумента Владіміру Ульянову, закликаючи створити спеціальний історичний "комуністичний" парк, куди перенесуть усі 29 столичних пам'ятників радянським героям. Проте ідею й досі не втілили у життя. На Львівщині рецепту вирішення поки що не вигадали. Тим часом в Україні ще стоїть близько трьох тисяч пам'ятників та пам'ятних знаків діячам окупаційного комуністичного режиму.