У середу зранку президент РФ Дмітрій Мєдведєв зробив досить різку заяву на адресу українського політичного керівництва. Він звинуватив адміністрацію Віктора Ющенка в тому, що в результаті її "цілеспрямованих" дій надзвичайно погіршилися українськоросійські відносини. Мєдведєв розцінює діяльність Президента України як відхід від принципів дружби та партнерства з Росією, які закріпив Договір 1997 року. Офіційний Кремль також повідомив про рішення відкласти приїзд на Україну нового посла.
У середу зранку президент РФ Дмітрій Мєдведєв зробив досить різку заяву на адресу українського політичного керівництва. Він звинуватив адміністрацію Віктора Ющенка в тому, що в результаті її "цілеспрямованих" дій надзвичайно погіршилися українськоросійські відносини. Мєдведєв розцінює діяльність Президента України як відхід від принципів дружби та партнерства з Росією, які закріпив Договір 1997 року. Офіційний Кремль також повідомив про рішення відкласти приїзд на Україну нового посла.
Заява Мєдвєдєва містить конкретні вказування на те, у чому українська сторона прогрішилася. Він перерахував якраз найболючіші питання в українськоросійських відносинах. Але вина через виникнення і загострення цих проблем покладається винятково на Україну. Отже, про все за порядком.
Насамперед Кремль пригадав нам "антиросійську" позицію щодо війни з Грузією (або, як трактує цей конфлікт російська сторона, - "варварський напад режиму Саакашвілі на Південну Осетію"). За логікою Мєдвєдєва, оскільки Україна поставляла озброєння Грузії, то Київ розділяє відповідальність із Тбілісі за вбивство російських миротворців та мирних жителів. Варто зазначити, що незалежність Абхазії та Південної Осетії, крім них самих, визнали лише Росія та Нікарагуа. Як висновок - подібні заяви про миротворчу місію росіян на Кавказі та грузинського агресора міжнародна спільнота сприймає не інакше як пропаганду. Світ не підтримав Росію, і тому дорікання Мєдвєдєва безпідставні. Якщо антиросійською є позиція України, тоді логічно припустити, що такою ж є і позиція світової спільноти стосовно Грузії.
Другим пунктом обвинувачення є такі слова: "Політичне керівництво України, ігноруючи думку громадян власної держави, не кажучи вже про відому Вам (Президентові Ющенку) позицію Росії, вперто продовжує курс на вступ у НАТО". Виходить, що без урахування позиції Росії Україна не має права вступити до міжнародної організації?! Такі заяви не на жарт насторожують, адже Україна давно вже не колонія, а суверенна держава. Неможливо уявити, щоб російське керівництво перед вступом у якусь міжнародну організацію зважало на позицію України.
Мєдвєдєв звинувачує президентську канцелярію також у тому, що мають місце "постійні спроби ускладнити практичну діяльність Чорноморського флоту". Варто нагадати, що Верховна Рада цього року заборонила в'їзд на територію України військових підрозділів інших країн. Тому цілком логічно, що до 2017 року Росія зобов'язана вивести війська із Севастополя. Хоча здаються вельми ймовірними домагання російської сторони продовжити термін.
У заяві також ідеться про "штучно створені перешкоди" під час візиту патріарха Московського і всієї Русі Кіріла. Такі слова підтверджують те, що політика та релігія у Росії - це єдине ціле. І напрями діяльності у цих двох сферах збігаються.
Мєдвєдєв пройшовся по всіх сферах і навіть культурну не оминув. У своїй заяві він звинувачує адміністрацію Ющенка в "нав'язуванні міжнародному суспільству націоналістично забарвлених трактувань голоду 1932 - 1933 рр". Очевидно, що нам намагаються вказувати, яке трактування історії є правильним, а яке - ні. Хоча історією мають займатися історики, а не політики, адже в руках останніх вона, як правило, стає знаряддям пропаганди. Крім того, у заяві звучала теза про витіснення російської мови з усіх сфер життя. Про те, що це не відповідає дійсності, ви можете переконатися самі, зайшовши у будьякий кіоск чи бібліотеку.
У Секретаріаті Президента вже відреагували на заяву Мєдвєдєва. Його глава Віра Ульянченко вважає, що таке звернення має нагадати усім політичним силам та організаціям про потребу внутрішньої консолідації, незважаючи на політичну чи партійну приналежність. "Такі оцінки викликають не лише жаль, а вже й обурення та стурбованість з приводу нинішньої політичної тактики й стратегії керівництва Російської Федерації. Сьогодні цю стурбованість офіційно або неформально поділяють десятки держав світу", - заявляє вона.