Офіційні відносини Києва й Москви зайшли в глухий кут. Імперські бажання Державної думи "допомогти" Україні, войовничі заяви офіційних чиновників, генералів, антиукраїнський шабаш російської преси говорить про те, що політика Росії щодо України при новому президенті Дмітрію Мєдвєдєву залишається колишньою.

Думський імперський демарш

Літнє загострення україн­сько-російських відносин, звичайно ж,  спричинене не природними катаклізмами, спекою, тополиним пухом, авітамінозом російських законодавців. Причин декілька.

По-перше, воно є лише бажанням путінського політичного істеблішменту  поставити на місце нового президента Росії Дмітрія Мєдвєдєва, який щось там залепетав про лібералізм і посмів заявити про повернення Росії до джерел демократії. Російська думська більшість намагається намертво прив'язати президента до авторитаризму Путіна, його зовнішньої політики. 

Хоча "партія війни" у Державній думі не визначає зовнішню політику Росії, проте, лідером парламентської конституційної більшості в 357 депутатів партії "Единая Россия" є колишній президент, він же прем'єр, Владімір Путін. І навряд чи російський державний корабель, у трюмах якого нема нічого, крім газу й нафти, ядерних стратегічних ракет, змінить свій  курс під гаслами "Велика Росія", "Росія вперед", "Москва - третій Рим".

По-друге, незважаючи на повний провал зовнішньополітичної стратегії Росії на просторах СНД і бажання зробити колишній простір СРСР зоною своїх стратегіч­них інтересів, похвалитися Кремлю особливо нема чим. А головне офіційний Київ, за великим рахунком, не просто чинить опір газовому шантажу або мілітаристській риториці російських яструбів, а багато в чому переграє Кремль. Традиційний набір претензій Москви до Києва свідчить про відсутність якої-небудь серйозної програми,  на якій би будувалися цивілізовані українсько-російські відносини.   

По-третє, думський демарш виник з подачі дуже невеликої групи законодавців, які мають величезний вплив на спікера парламенту Баріса Гризлова. Це депутати, що входять до комітету у справах СНД на чолі з "другом України" Константіном Затуліним і кількома депутатами із фракції ЛДПР. Місцеві політичні експерти сходяться на думці, що "вони давно видають свої власні інтереси за державні".

Те, що "звернення" має лише пропагандистське значення  не викликає сумнівів. Ніхто з російського МЗС, тим більше з адміністрації президента або уряду не були ознайомлені з документом, що приймався  з "голосу", без обговорення в комітетах і раді Державної думи.

Відомий російський полі­тичний аналітик Валерій Соловей в інтерв'ю "Пошті" заявив, що "сьогодні дрейф Києва у бік Заходу підсилюється. Це помітно не стільки за політичними заявами, скільки за економічними інтересами, планами, реальними проектами. Для України Європа - більш важливий ринок, ніж Росія".

На думку політолога, "Україна для Росії була не просто важливою частиною імперії. Свою "європейськість" Росія доводила лише тим, що в її склад входила Україна. Якщо Україна піде на Захід, то Росія виявиться в оточенні лімітрофних (окраїнних) держав".

Новий посол у РФ Костянтин Грищенко

Новопризначений Надзвичайний і Повноважний Посол України в РФ Костянтин Грищенко прибув у Москву. Він замінив Олега Дьоміна, що з багатьох причин  не влаштовував президента й міністра закордонних справ. Хоча,  можна із упевненістю стверджувати, що  ніякий посол, якої б політичної ваги, компетентності й профе­сіоналізму він не мав, не в змозі впливати на нинішні відносини Києва й Москви.

Костянтин Грищенко, хоча не симпатизує українській партії влади, звичайний кар'єрний дипломат. Природно, буде працювати в дозволених рамках, які диктуються Президентом і міністром закордонних справ. Саме ця дисциплінованість ставить хрест на московській дипломатичній кар'єрі пана Грищенка. Новий посол України в Росії, хоча й прекрасно знає українсько-російську проблематику,  сам переконаний західник і неодноразово заявляв про доцільність і  корисність європейських прагнень України. Хоча варто зазначити, не був помічений в антиросійській риториці.

На думку високопоставленого чиновника адміністрації РФ, що побажав бути неназваним, "тільки після того, як в Україні зміниться  команда Віктора Ющенка  і до влади прийдуть інші політики, можливе потепління у відносинах двох країн. Нинішній прем'єр Путін людина дуже злопам'я­тна і багато чого не може про­бачити Ющенку, зокрема, свого приниження під час президент­ських баталій, у результаті яких московська креатура - Віктор  Янукович поступився лідерством Вікторові Ющенку".