Олександр Воробйов, народний депутат України І скликання

Довкола змін до Конституції сьогодні поламано немало політичних списів. Політики вже написали стоси проектів майбутнього Основного Закону і наввипередки пропонують його парламенту. "Пошта" поспілкувалася з цього приводу із правознавцем Олександром Воробйовим.

- Я не можу позитивно ставитися до процесу, який відбувається в державі. Проект Конституції, запропонований Президентом, містить деякі недоречності. На мій погляд, треба повернутися до Конституції, чинної до 2004 року.

Але у неї треба внести ті зміни, які 1996 року за наполяганням Президента Леоніда Кучми не потрапили до неї.

Треба повернутися до збалансування кадрових призначень. Президент, з одного боку, впливає на цей процес - він призначає і звільняє на певні посади за згодою Верхов­ної Ради. Це стосується і Генпрокуратури, і міністерських посад і так далі. У тому числі й призначення прем'єр­міністра. Також треба було б узгодити розділ про розподіл фінансових ресурсів, зокрема формування бюджетів органів місцевого самоврядування. Конституція 1996 року не така вже й погана, як про неї кажуть.

- Якщо Президент і прем'єр­міністр переступлять через чвари, образи і зроблять подання до Конституційного Суду України про неконституційність ухвалення змін 2004 року, тоді з'являться підстави скасувати їх. Якби відновився статускво, треба негайно готувати і вносити інші зміни.

- Він має право на існування, залежно від функцій і повноважень другої палати парламенту - для чого вона утворюється, які управлінські завдання вона вирішуватиме. Якщо дивитися саме з цього боку, то так - двопалатний парламент треба робити. Але не за рахунок зменшення складу парламенту. Бо якщо робити те, що пропонує Президент (скоротити кількість депутатів у Верховній Раді України - "Пошта"), то нижня палата матиме менше мандатів. Якщо утворювати другу палату зараз, то це можна робити, але треба вносити відповідні зміни до Конституції.

- Усі, хто висвітлює це питання, говорять лише про те, що у першому читанні було прийнято документ, згідно з яким зміниться порядок утворення виборчих комісій. Це нібито повернення до старої схеми. Але найголовніше, що цей закон про вибори Президента, якщо його ухвалять, я називаю не інакше, як закон про вибори Президента у першому турі. У цьому законі ми декларативно можемо звертатися до суду по захист своїх прав, у тому числі й кандидати у Президенти. Але реально судова гілка влади жодного спору щодо неправомірних дій, вчинених чи виборчими комісіями, чи на стадії підготовки виборчих списків, розглядати не зможе.

Є ще питання списків виборців. Колись був порядок, що після утворення меж виборчих дільниць відповідний орган складав списки виборців на кожній дільниці. Зараз же попередні списки складають органи ведення державного реєстру виборців. Це райдержадміністрації, це виконкоми міст. Це адмінресурс. Ці ж органи причетні до внесення змін та уточнень списків, а в суботу перед виборами і в неділю - у день виборів - мають право вносити зміни до списків. А на основі списків замовляють кількість бюлетенів. Що більше їх замовлять, то більше ними можна буде "грати": що менша явка виборців, то краще буде тим, хто використовує адмінресурс. Якщо вчитатись у цей закон, то все, що робитимуть під час підрахунку голосів, неможливо буде оскаржити. От і виходить, що нам пускають туман в очі. Я не знаю, чому з цього приводу мовчить Секретаріат Президента.