Велика війна: новий етап

На яку допомогу від союзників сподіваємося у 2024 році, що маємо зробити самі та якими можуть бути нові правила мобілізації

На відміну від грудня 2022-го зараз українці наближаються до нового року з іншими настроями. Немає ейфорії від обговорення контрнаступальної кампанії, немає новин про величезні території, звільнені від російської окупації, немає впевненості у тому, як західні союзники надалі допомагатимуть нашій державі. У такій ситуації важко зберігати єдність у суспільстві, натомість це створює ідеальне середовище для загострення суперечок між представниками різних політичних сил та їхніми прихильниками. Але нам усім потрібно пам’ятати головне – війна триває. 
Незалежно від того, що контрнаступальна кампанія 2023 року виявилася не такою успішною, як її анонсували представниками влади й розповідали експерти в ефірах загальнонаціонального телемарафону, війна триває. Незалежно від того, наскільки ми будемо зараз собі посипати голови попелом, війна триває. І на кону – наше майбутнє, майбутнє нашої держави, майбутнє наших дітей. Звучить пафосно, але від цього нікуди не дітися. Тому у нас немає іншого вибору, як зібратися з думками, з силами, відкинути завищені сподівання та шукати оптимальний шлях для руху вперед.
Те, що українська армія не відвоювала Крим цього літа, як нам обіцяли з екранів телевізорів, – це не провал. Це чергове підтвердження того, про що постійно говорять «дорослі люди», справжні військові та політичні експерти – ця війна надовго й потрібно перестати всі надії покладати на швидку перемогу. Зрештою, російсько-українська війна триває з 2014-го, тому про поняття «швидка перемога» потрібно було забути уже давно. У майбутньому нам ще загалом доведеться чіткіше переосмислити, що можна буде вважати перемогою. 

Без ілюзій, але з надією

А зараз важливо перестати жити в ілюзіях. Наступний 2024 рік буде складним. Наші успіхи на фронті залежатимуть від того, якою буде військово-технічна допомога від західних союзників. Як уже заявляв Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, нам потрібен технологічний прорив. Це означає, що ми потребуємо різних видів сучаснішої зброї та у більших кількостях. Також потрібно більше боєприпасів. І це залежатиме від того, наскільки успішно наші партнери проводитимуть процес пришвидшення виробництва артилерійських снарядів. Зрештою, наші спроможності залежатимуть від того, яким буде рішення західних союзників щодо подальшої допомоги Україні. Якщо говорити про військово-технічну допомогу, то насамперед очікуємо на рішення від Конгресу США. Американські законотворці повернуться з канікул до своєї роботи у середині січня (8 січня – Сенат, 9 січня – Палата представників), і для нас вкрай важливо, що рішення про подальшу допомогу Україні було ухвалене якомога швидше після цього. «Львівська Пошта» уже писала про те, що на цей процес сильно впливає наближення президентських виборів у США (відбудуться у листопаді 2024 року).
Із січня республіканці мають більшість у Палаті представників. Але це більшість «на межі» – 222 голосів проти 213 голосів у демократів. Проти допомоги Україні виступали республіканці-трампісти. Як повідомляють американські ЗМІ, це майже 70 республіканців у Палаті представників, третина їхньої фракції. Із них близько півтора десятка – найбільш затяті прихильники Трампа. Але зараз вони впливають на всю Палату представників, бо перевага у республіканців мала і кожен голос має значення, якщо не домовлятися з демократами. І навіть впливають на весь Конгрес, бо один законотворець може ініціювати звільнення спікера Палати представників (такі зміни до регламенту також були ухвалені у січні 2023-го). Зараз республіканці ставлять вимогу дуже жорстко: має бути угода між Білим домом і Конгресом щодо захисту американського кордону і жорсткішого міграційного законодавства. І лише тоді буде ухвалена додаткова допомога Україні, а також Ізраїлю і Тайваню. Тільки невелика група республіканців виступає взагалі проти допомоги Україні, тому якщо угода буде укладена, то голосів за усі питання мало б вистачити. У Сенаті, де більшість мають демократи, перемовини щодо угоди про кордон і міграційне законодавство тривали. Але Палата представників, де більшість республіканців, після 14 грудня пішла на різдвяні канікули. 20 грудня координатор стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі заявив про «певний прогрес» щодо угоди з республіканцями про посилення південного кордону США і міграційного законодавства. Американські ЗМІ також повідомляли про певний позитив у перемовинах, але також були і повідомлення про можливий зрив угоди. Тепер доведеться чекати січня, щоб побачити, як буде насправді. США отримують багато вигоди від допомоги Україні, бо більшість коштів виділених для нас, залишаються у самих Сполучених Штатах. Пентагон закуповував нову зброю замість тієї, що передає Україні. А якщо кошти виділяються на виробництво нової зброї спеціально для України, то контракти отримують американські підприємства. Однак, коли мовиться про президентську виборчу кампанію, то логіка уже не завжди спрацьовує. Навіть у США. Все залежатиме від того, чи буде угода щодо американського кордону, бо республіканцям треба показати «перемогу» для своїх виборців.
Нагадаємо, що Білий дім подав запит до Конгресу на виділення одного масштабного пакета допомоги на 106 млрд доларів для України, Ізраїлю і Тайваню, і для посилення американського кордону. Із цієї суми 61,4 млрд доларів планувалося виділити для військово-технічної та економічної допомоги саме нашій державі. Яким може бути остаточне рішення і коли воно з’явиться – невідомо. Але західні ЗМІ повідомляли, що серед республіканців більше питань щодо прямої бюджетної підтримки України, аніж до військово-технічної допомоги.
А пряма бюджетна підтримка від західних партнерів нам також конче потрібна. Адже виплати для бюджетників у 2022-ому та 2023 році Україна закривала завдяки іноземній фінансовій допомозі. Якщо на це у нас не вистачатиме грошей, то це точно, м’яко кажучи, не наблизить перемогу.
Проблема й у тому, що зараз зависло у повітрі питання щодо 50 млрд євро, які Євросоюз запланував виділити Україні впродовж наступних чотирьох років. Це рішення поки блокує Угорщина. Європейські лідери і чиновники ЄС ще хочуть переконати угорського прем’єра Орбана змінити рішення, і на 1 лютого заплановане проведення позачергового саміту ЄС. Водночас видання Financial Times повідомляє, що Євросоюз готує запасний план, за яким можна буде виділити для України 20 млрд євро в обхід позиції Орбана. Мовиться про можливість надання державами-учасницями гарантій до бюджету ЄС, що дозволить Європейській комісії запозичити в інтересах України до 20 мільярдів євро на ринках капіталу. Щоб цей варіант не вимагав гарантій від усіх 27 держав-членів ЄС, серед основних учасників мають бути країни з найвищими кредитними рейтингами. Точний розмір залучених таким чином коштів для України і терміни реалізації такого плану поки невідомі. Зрозуміло, що до нього черга може дійти, якщо остаточно провалиться першочерговий план із чотирирічною програмою на 50 млрд євро для України.
«Львівська Пошта» також вже писала про те, що існує ще варіант з конфіскацією на користь України арештованих на Заході російських активів чи принаймні використання прибутків від цих активів. Такі дискусії зараз активізувалися серед наших західних партнерів. Існують різні можливості для продовження допомоги Україні, але все залежатиме від того, чи вистачить у наших партнерів політичної волі та бажання це робити. Чи не лише на словах, але й насправді світові лідери зрозуміють, що зараз Україна захищає від російської агресії всю Європу.

Треба більше зброї

Потрібно ще раз окремо зупинитися на деяких видах озброєння, що конче потрібне Україні, та яке ми мали б отримати у 2024-ому. Зокрема, у наступному році в українському небі вже мають розпочати воювати перші винищувачі F-16.
26 грудня стало відомо, що перші шестеро українських льотчиків уже пройшли базову підготовку у Великої Британії (ця країна не має на озброєнні F-16, саме тому мовилося про базову підготовку для наших льотчиків, щоб пересісти з радянських на західні літаки) і зараз вчаться навчаються керувати винищувачами F-16 у Данії. Також відомо, що ще від жовтня триває навчання українських льотчиків у США. Також у Румунії відкрився Центр підготовки льотчиків F-16, зокрема і для потреб України. Повідомлення про перебіг процесів навчання наших льотчиків завжди були уривчастими і прогнози щодо термінів навчання то збільшувалися, то зменшувалися. Зрозуміло, що точної інформації ніхто не надасть. І це абсолютно правильно. Але можна припустити, що у першому кварталі наступного року певна кількість наших льотчиків вже має бути готовою воювати на F-16.

Щодо передачі самих літаків, то передати Україні F-16 пообіцяли Данія (19 літаків), Нідерланди (до 42 літаків), Норвегія (офіційної інформації щодо кількості не було) та Бельгія (офіційної інформації щодо кількості не було, але відомо, що постання почнеться лише з 2025-го). Із офіційних заяв випливало, що Данія стане першою країною, що передасть нам ці винищувачі. Та минулого тижня прем’єр-міністр Нідерландів під час телефонної розмови з українським президентом Володимиром Зеленським підтвердив, що Нідерланди вже готують перші 18 винищувачів F-16 для передачі Україні. З огляду на це, аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) припустили, що першу партію літаків Україна отримає ще до кінця цього року. Також експерти ISW зауважують, що у нещодавньому стратегічному документі Міністерства оборони Естонії зазначено, що Нідерланди, Данія, Норвегія та Бельгія вже взяли на себе зобов’язання передати Україні F-16 «до кінця 2023 року». 
Звичайно, ніхто не скаже точно дати передачі цих літаків. От росіяни у своїх брехливих звітах уже «збили» кілька F-16. Це смішно. А речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат 25 грудня в ефірі «Радіо Свобода» заявив, що передача винищувачів F-16 Україні відбуватиметься лише після підготовки інфраструктури, навчання льотчиків та інженерно-авіаційного складу, а не коли буде готовність до передачі першої партії літаків. «Який сенс доставляти літаки сюди, щоби вони тут стояли під прицілом ворога? Треба дочекатися, щоб усе на 100% було готове: інфраструктура, льотчики, які зараз проходять навчання з інструкторами, а також інженерно-авіаційний склад. Це одне з основного, що потрібно для того, щоб завершити процес підготовки, і взагалі усього. Інженери будуть не лише обслуговувати літаки, а й займатися озброєнням. Ми ж літак беремо, щоб воювати на ньому, а не щоб він стояв. Авіаційне озброєння потребує теж відповідних знань, для того, щоб налаштовувати й завдавати ним ударів», – зазначив Юрій Ігнат.
І треба звернути увагу на ще один нюанс: в нашому інформаційному просторі обговорення питання отримання F-16 зводиться від одних крайнощів до інших. То деякі експерти переконують усіх, що кілька ескадрилей (по 12 літаків) кардинально змінять перебіг війни, то інші наголошують, що ми отримаємо старі літаки, які не зможуть виконувати усіх необхідних для нас завдань. Тут потрібно розуміти, і «Львівська Пошта» про це вже писала, що F-16 у тих країнах, які готуються нам їх передати, були вироблені наприкінці 80-х – на початку 90-х років. Але вони проходили модернізацію. І їх можуть ще додатково модернізувати. І Юрій Ігнат уже заявляв, що це відбуватиметься. 
Україна отримає F-16 Block 10/15/15OCU, які пройшли модернізацію Mid-Life Update – MLU у 2000-х роках, пояснює український військовий портал Defense Express. Загалом для MLU існує сім основних пакетів, їх позначають словом tape, які ще могли мати підпункти. «Частина з них була реалізована, інша залишилась на папері, а через те що мова йде про оновлення літаків за програмою MLU ще у різних країнах за різними замовленнями, то це додає величезної складності у визначення, яка саме версія tape встановлена на кожному окремому літаку. Але загалом можливо говорити про заміну РЛС на AN/APG-66(V)2 з дальністю виявлення цілей до 110 км, інтеграцію контейнерів типу Lantrin або Litening для високоточного озброєння, оновлення бортового комп'ютера, індикаційного обладнання, системи РЕБ, навігації та зв'язку, польотів на низьких висотах. Щодо нідерландських F-16, то за наявною інформацією мова йде про одну з передостанніх з версій MLU – tape M6.2, яка передбачає, включно з попередніми оновленням, можливість використання AGM-154, GBU-39 SDB, GBU-54 LJDAM, а також AIM-120D, оновлення Link-16 та системи уникнення зіткнення з землею Auto GCAS. Водночас це не означає, що F-16 MLU tape M6.2 є останнім можливим варіантом модернізації. Бо надалі ще була tape M6.5 з інтеграцією JASSM, AIM-9X та оновлення програмного забезпечення. А наступним повноцінним пакетом оновлення є tape M7, яке передбачає заміну РЛС на нову AN/APG-83, інтеграцію JASSM-ER та ще ряд оновлень програмного забезпечення та деяких систем з нерозкритих 39 пунктів. Й об'єктивно у цьому переліку найголовніше – це якраз заміна AN/APG-66(V)2 на AN/APG-83. Бо якщо перша бачить літаки на відстані 110 км, то AN/APG-83 з активною фазованою антенною решіткою – на 370 км. А це вже дозволяє повністю реалізувати весь потенціал ракети AIM-120D (С-8) із дальністю знищення цілей до 160 км. Таким чином F-16 MLU tape M7 є фактично аналогом Block 70/72», – мовиться у матеріалі Defense Express.
Тому зрозуміло, що можливостей для модернізацій навіть старих F-16 залишається ще багато. Інше питання: чи буде це реалізовано для літаків, які виділяють Україні, й коли.
Винищувачі F-16 мають стати як важливою частиною нашої системи протиповітряної оборони, так і протистояти російській авіації та прикривати наші наземні операції. Але і тут треба розуміти, що все залежатиме від кількості літаків. Для заміни всього авіапарку наших Повітряних сил потрібно 128 західних винищувачів. Але це тривалий процес. Якщо ж говорити про мінімальну кількість, здатну насправді змінити перебіг війни й допомогти звільнити всі окуповані рашистами українські території, то це принаймні 48 літаків (чотири ескадрильї). Про це ще раніше заявляло Міністерство оборони України. Такої ж думки дотримуються багато військових експертів. 
Але і тут потрібно розуміти, що F-16 в один момент не вирішать усіх наших проблем. «Підтримка з повітря – вона завжди є підтримкою. Взаємодія повітряної та наземної компоненти – це поєднання сили, волі й руху вперед, до перемоги. Тому я думаю, що це буде мати успіх», – зазначив командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Олександр Тарнавський у нещодавньому інтерв’ю BBC. Водночас він зауважив, що під час нашого контрнаступу, що розпочався влітку, була відсутня перевага в повітрі не тому, що не було F-16, а через те, що «там є інші фактори». «Є сили та засоби, яких ми, на жаль, не мали на той момент для протидії повітряним силам рф. Це і зараз залишається у нас. Це одна з головних причин – завдання ударів як авіацією, так і дронами-камікадзе. І я думаю, з набуттям цих засобів Повітряні сили стануть сильнішими, а ми будемо більш активними за їхньої підтримки», – сказав Олександр Тарнавський.
Минулого тижня наші Сили оборони за три дні уразили один російський винищував Су-30 і чотири бомбардувальники Су-34. Останні є одними і найновіших літаків на озброєнні рф, можуть коштувати по 50 млн доларів. Українські військові експерти припускають, що російські літаки збиті на півдні України зенітно-ракетним комплексом Patriot, який перекинули ближче до фронту. Нещодавно Україна отримала додаткову систему Patriot від Німеччини. І що більше у нас буде таких систем, то у поєднанні з майбутнім постачанням F-16 це дозволить завойовувати перевагу у повітрі.
І також Україна має нарощувати виробництво власної зброї. «Львівська Пошта» уже писала про те, яке озброєння наша держава виробляє сама. Це, зокрема, і протитанкові комплекти «Стугна» і «Корсар», і ракети «Нептун», і САУ «Богдана» і повітряні та надводні дрони різних видів. Та знову ж таки, важливо виробляти якомога більше.
На нещодавній підсумковій пресконференції президент Володимир Зеленський заявив, що у наступному році буде виготовлено один мільйон дронів для української армії. Згодом міністр стратегічної промисловості Олександр Камишін уточнив, що йдеться лише про FPV-дрони. Це амбітні плани, якщо брати до уваги те, що за цей грудень було заплановано виробити 50 тисяч таких дронів. Виробництво потрібно пришвидшити й розширити у кілька разів.
І це важливо, з огляду на те, що українській армії може не вистачати артилерійських снарядів, поки західні партнери прискорюють своє виробництво, а США ще не ухвалили рішення про подальшу допомогу Україні. Але тут треба розуміти, що і до власного виробництва FPV-дронів треба підходити комплексно. Потрібне виробництво дронів, боєприпасів до них (щоб не закривати це «кустарними винаходами» в окопах), пришвидшення і масштабування підготовки операторів дронів. 

Новий підхід до мобілізації

Та не лише нових операторів дронів потребує українська армія. Загалом для нашого війська треба більше бійців. І для військових, які впродовж уже майже двох років воюють на передовій, потрібен перепочинок. Це те питання, яке залежить вже тільки від нас, а не від західних партнерів.
Цього тижня на сайті парламенту нарешті було оприлюднено урядовий законопроєкт щодо нових правил мобілізації. Його спільно розробляли урядовці, військові та парламентарі. І кілька місяців тривали суперечки у суспільстві, якою може стати мобілізація по-новому. На жаль, зараз суперечок стане ще більше. Бо, по-перше, президент, який є Верховним головнокомандувачем і займає «головну роль» у процесі мобілізації, відповідальність за ухвалення непопулярних рішень перекинув на інших, насамперед на Генштаб. Так само поводяться й представники парламентської президентської фракції: мовляв, усі питання щодо мобілізації треба задавати військовим, а політична влада за усе хороше проти усього поганого.
На своїй пресконференції 19 грудня Володимир Зеленський заявив, що військові на засіданні Ставки Верховного головнокомандувача повідомили про потребу мобілізувати до лав ЗСУ 450-500 тисяч людей. 26 грудня, вже після оприлюднення урядового законопроєкту щодо мобілізації, у вечірньому відеозверненні Зеленський заявив, що «буде правильно, щоб військові разом з депутатами визначилися з тим, як має бути забезпечений наступний рік для наших Сил оборони». 
Але це зовсім неправильно. Ініціатива щодо мобілізаційних питань має йти від Верховного головнокомандувача після того, як він порадиться з Генштабом щодо потреб, і з урядом щодо можливостей. 
Натомість 26 грудня на брифінг, щоб хоч щось пояснити вийшов Головнокомандувач ЗСУ, генерал Валерій Залужний. «Військове командування жодного запиту не робило на якісь там цифри і таке інше. Військове командування продовжує виконувати функцію захисту своєї держави та відповідно формує свої запити: запити на боєприпаси, на зброю і відповідно на людський ресурс. Це робиться на постійній основі, та якимось окремим форматом або запитом на Кабінет Міністрів чи Верховну Раду ми такого не здійснюємо. Ми здійснюємо свої повноваження відповідно до того функціоналу, якими наділені», – заявив Залужний. Що стосується безпосередньо цифри «400 до 500 тисяч мобілізованих», то він зазначив, що її сформували і на наступний рік. «Вона, звісно, враховує покриття поточного некомплекту, який виник; формування нових військових частин, а також прогнозування наших втрат. Відповідно озвучувати цифру щодо будь-якого розділу цих показників я не можу, бо це – військова таємниця», – сказав Валерій Залужний. 
Він розповів про свою позицію щодо урядового законопроєкту про мобілізацію. Зокрема, підтримав виключення терміну «обмежено придатний» з законопроєкту про мобілізацію. За його словами, чи придатна людина до військової служби, чи непридатна – визначає ВЛК, а не група інвалідності. 
За останні дні законопроєкт щодо нових правил мобілізації наробив багато шуму в нашому інформпросторі. Тому нагадаємо лише деякі його основні моменти. У цьому проєкті запропоновано зменшити призовний вік з 27 до 25 років. На кожного призовника та військовозобов’язаного створять військово-обліковий документ в електронній формі. І повістка може бути надіслана через електронний кабінет і навіть просто на електронну пошту. Впродовж 60 днів з дати початку проведення мобілізації або впродовж 20 днів з дати її продовження військовозобов’язані повинні уточнити свої облікові дані через центр надання адміністративних послуг, через електронний кабінет або особисто в ТЦК за місцем свого перебування. Організація призову може бути покладена на місцеве самоврядування.
Відповідно до запропонованих змін, відстрочка від мобілізації може бути скасована для людей з інвалідністю ІІІ групи. Так само і для опікунів людей і інвалідністю ІІІ групи. 
Запропоновані санкції проти «ухилянтів». Тих, хто ухиляється від мобілізації, можуть вносити до Єдиного реєстру боржників за повідомленням керівника ТЦК. Щодо внесених до цього реєстру військовозобов’язаних та резервістів пропонують запровадити обмеження: заборонити виїзд за кордон і проведення операцій з майном, обмежити право керування власним транспортом та отримати посвідчення водія, обмежити в праві на користування коштами й іншими цінностями, відмовляти в укладенні кредитного договору, договору позики, призупинити пільги та послуги від держави. Щоб керівник ТЦК виключив людину з реєстру, вона має виконати свої обов’язки як військовозобов’язаний.
Для вирішення питання перепочинку тих, хто довго воює, запропоновано, зокрема, щоб право на звільнення зі служби під час воєнного стану могли отримати військовослужбовці, які безперервно прослужили під час воєнного стану 36 місяців. І в таких випадках буде передбачена відстрочка на два роки від нового призову. Хоча Валерій Залужний уже заявив, що пропонована норма про 36 місяців – це компроміс з урядом. За словами Головнокомандувача ЗСУ, військове керівництво погодилося на цю норму лише за двох умов: якщо не буде загострення на фронті та якщо таких військовослужбовців буде ким замінити.
Загалом потрібно розуміти кілька важливих нюансів. Поки це лише законопроєкт. Його можна вивчати скільки завгодно, але остаточний варіант після голосувань у парламенті може суттєво відрізнятися. І навіть ухвалений нардепами і підписаний президентом варіант закону ще може змінюватися у майбутньому залежно від ситуації на фронті.
Станом на зараз суспільна дискусія щодо правил мобілізації просто отримала якусь основу – урядовий законопроєкт. Остаточні правила ще невідомі, як і терміни, коли вони будуть ухвалені. Але для ефективної дискусії потрібно, щоб влада нарешті навчилася брати на себе відповідальність. Непопулярні рішення також треба ухвалювати, але перед цим надзвичайно важливо їх пояснити. 

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5519 / 1.79MB / SQL:{query_count}