Що зараз точно найменше потрібно Україні, то це протистояння між політичним і військовим керівництвом. Та, на жаль, зараз вимальовується дуже дивна ситуація на цьому «напрямі». Кілька нардепів від президентської партії влаштували інформаційну кампанію проти Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного. І за цим спостерігають українське суспільство, наші міжнародні партнери й, звичайно, ворог. 

І це відбувається у критичний момент, коли за океаном вирішується доля додаткової допомоги Україні й ми маємо демонструвати, чому нам потрібно давати гроші та зброю. Натомість деякі «слуги народу» вирішили наочно показати, чому Україні допомогу можна не давати.

Впродовж останнього часу у західних та українських ЗМІ було багато матеріалів про непрості відносини між президентом, Верховним головнокомандувачем Володимиром Зеленським та Головнокомандувачем ЗСУ, генералом Валерієм Залужним. Офісу президента України дуже не сподобалася колонка Залужного у виданні The Economist. У ній йшлося про те, що російсько-українська війна переходить до позиційної форми. Після цього були навіть інформаційні «вкиди» про підготовку звільнення Залужного. Це не підтвердилося, але ситуація легшою не стала. І річ не у тому, про що пишуть журналісти з посиланнями на анонімні джерела, а у заявах представників української влади. Попри те, що в ОПУ вже не раз заявляли про те, що «конфлікт» між Зеленським і Залужним є лише фейком російської пропаганди, що такого «конфлікту» взагалі не може бути, сам глава держави раптом вирішив публічно застерегти Головнокомандувача ЗСУ від втручання у політику.

«Якщо військовий вирішив займатися політикою, це його право, тоді він повинен йти в політику, і тоді він не зможе займатися війною. Якщо ви керуєте війною, маючи на увазі, що завтра ви будете займатися політикою або виборами, то на словах і на передовій ви поводитеся як політик, а не як військовий, і я вважаю, що це величезна помилка. При всій повазі до генерала Залужного і до всіх командирів, які перебувають на полі бою, є абсолютне розуміння ієрархії, і це все, і не може бути два, три, чотири, п’ять. Відповідно до закону, і під час війни це не може навіть обговорюватися. Це не веде до єдності нації», – заявив Володимир Зеленський минулого тижня в інтерв’ю британському таблоїду The Sun. 

Останніми днями одіозна парламентарка від «Слуги народу», заступниця голови Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар’яна Безугла відверто провокувала скандали у соцмережах, вимагаючи відставки Залужного. Інформаційні атаки проти Залужного Безугла розпочала ще раніше, але від вечора 26 листопада проявила надактивність у своїй «боротьбі». Писала багато, про адекватність цих постів важко говорити, про адекватність вимог – ще важче. З огляду на це, детально аналізувати ці пости безглуздо. Але звернемо увагу на дві речі. По-перше, мовиться про те, що парламентарка хоче, щоб військове керівництво продемонструвало їй план дій на 2024 рік. Тут можна лише запитати : коли парламент буде повністю «очищений» від колишніх «регіоналів» та колишнього ОПЗЖ, щоб можна було обговорювати такі плани? Та українська влада постійно робить пафосні заяви про перемогу у війні, тож треба зробити когось винним у тому, чому звільнення українських територій відбувається не так швидко, як про це обіцяють у загальнонаціональному телемарафоні. По-друге, Безугла дуже хоче зробити Залужного «відповідальним» за всі проблеми, пов’язані з мобілізацією, та скандали із ТЦК. Зрозуміло, що це боротьба проти репутації генерала Залужного, який став справжнім народним героєм українців. Тож тут просто нагадаємо про затверджене урядом Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. «Безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне – Командування Сухопутних військ Збройних Сил, яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони», – мовиться у п. 3 цього положення. І нагадаємо, що командувачем Сухопутних військ ЗСУ є генерал-полковник Олександр Сирський, який вважається «фаворитом» влади. Це так, до слова.

І найдивніше, що ні керівництво парламенту від «Слуги народу», ні президент, які так люблять засуджувати «аморальність» заяв політиків-конкурентів, не кинулися стрімголов засуджувати провокативні висловлювання заступниці голови комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Чи заяви Безуглої зараз «на часі», чи така поведінка парламентарки від провладної партії не має значення, чи нам вже не потрібна єдність нації, чи ми вже перемогли росію у війні? Хто дасть відповіді на ці питання? Влада?

Варто додати, що ще до публікацій «потоку свідомості» Безуглої голова парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія 24 листопада в інтерв’ю Наталії Мосейчук також багато наговорив про те, що потрібен план дій на наступний рік від військового керівництва, а плану, за його словами немає. 

«Ще одне питання, яке дуже гаряче, – скільки ще людей мобілізують. Є мобресурс, він відомий. Але якщо робити ротацію, то треба мобілізувати ще половину людей в Україні, а якщо ні, то тоді вже мобілізовані потерпають. Що з цим робити, і хоча б короткий план на рік дайте, бачення дайте. Кажемо військовому керівництву. Але бачення немає – живемо, як жили. А нас це не влаштовує, бо нам треба готуватись. Що у наступному році в ЄС, у США це буде викликати перебої з фінансуванням, або їх втрату і нам треба розраховувати на свої ресурси. Треба план «я хочу наступний рік воювати так, мені стільки людей треба, а стільки відпустити, а ще мені треба стільки грошей», але цього ніхто не має в країні», – сказав Арахамія.

А ще у цьому інтерв’ю Арахамія багато говорив про перемовини з росією. Мовляв, зараз такі перемовини неможливі, але загалом, на його думку, «як не закінчилась би війна, окрім повної перемоги, має проходити через референдум». Це звучить як «промацування ґрунту» щодо можливостей перемовин. Звучить небезпечно.

Арахамія не став прямо вимагати відставки Залужного, як це зробила Безугла. Але загальний меседж від голови фракції «Слуга народу» зрозумілий: він хоче переконати українське суспільство, що політична влада працює на перемогу, а військове керівництво недопрацьовує. Але це відверта брехня. Достатньо лише згадати, як у січні 2022-го Арахамія разом із президентом Зеленським переконували українців, що не буде ніякого російського вторгнення, Арахамія навіть звинувачував західних партнерів у тому, що вони провокують паніку в Україні. Після такого Арахамія мав би зникнути з політичної сцени, але ж ні, він залишився керівником найбільшої фракції парламенту й зараз розповідає про промахи військових. При тому, що політичне керівництво має піклуватися про законодавчу основу мобілізаційних питань і саме політична влада має домовлятися про додаткове озброєння для ЗСУ. Наша армія вже отримала все, що потрібно для звільнення усіх українських територій? Ні. А що ж тоді робили Арахамія, Безугла і Ко?

Заради справедливості зазначимо, деякі нардепи від фракції «Слуга народу» розкритикували заяви Безуглої та разом з представниками інших фракцій вимагають її відкликання з посади заступниці голови Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Зокрема, 27 листопада на заяви Безуглої відреагував її однопартієць, представник президента у парламенті та член Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський. «В умовах війни це може мати вкрай небажані наслідки. Тим паче, зважаючи на ті чутливі питання, які розглядає наш комітет. Така поведінка Безуглої неприпустима і її перебування в комітеті може бути небезпечним, враховуючи її модель поведінки», – заявив Веніславський.

От тільки повторимось: керівництво парламенту і президент раніше самі швидше реагували на шкідливі, на їхню думку, заяви «неугодних» їм нардепів. Зараз же ситуації дали можливість розвиватися. На момент підготовки цього матеріалу ще не було відомо, чи виженуть Безуглу з настільки важливого парламентського комітету, але навіть якщо так станеться, то чи цього буде достатньо? І про Арахамію також варто пам’ятати.

Якщо усі дискусії про «конфлікт» між Зеленським і Залужним є лише «російським ІПСО», як про це заявляли керівник ОПУ Єрмак і його радник Подоляк, то яке місце у цьому займає Безугла (а також Арахамія)? Це також цікаве питання і воно потребує втручання та оцінки правоохоронних органів.

В інтерв’ю The Times, опублікованому 27 листопада, секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що росія прагне скористатися «так званою напругою» між президентом Володимиром Зеленським і Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним. І також зазначив, що росія намагається «поширити дезінформацію та пропаганду, щоб дестабілізувати ситуацію в Україні». Мовляв, розвідувальні служби росії використовують для роботи за кордоном два види співробітників: агентів під дипломатичним прикриттям та агентів, яких називають «нелегалами». «Вони розуміють, що не можуть виграти військовим шляхом, тому спроби внутрішньої дестабілізації стали пріоритетом», – заявив Олексій Данілов.

Дуже цікава заява. Але знову ж таки виникає питання: а що з діяльністю деяких представників провладної партії в Україні? Все нормально?

Нинішня влада має нарешті, нехай і з величезним запізненням, зрозуміти, що не можна бездумно інформаційно «мочити» усіх, кого вона вважає конкурентом чи потенційним конкурентом у майбутньому. Бо зараз боротьба йде не за політичні рейтинги, а за існування держави Україна. Не потрібні навіть «російські ІПСО», щоб зрозуміти, що зараз наша влада робить щось не так.

«Депутатка Верховної Ради від партії «Слуга народу» Мар’яна Безугла закликала до відставки військового керівництва країни. Це дуже небезпечний крок у ситуації, коли єдність є головною умовою не тільки перемоги, але й самого виживання держави», – пише на своїй фейсбук-сторінці український журналіст, політичний оглядач Віталій Портников.

У цьому контексті й президентові Зеленському варто було б пояснити суспільству, що він мав на увазі, коли говорив про втручання військових у політику. Сам глава держави дав підстави говорити про непотрібні непорозуміння між українським політичним та військовим керівництвом.

Зараз неможливо стовідсотково впевнено сказати, чи парламентарка від президентської партії діяла «за покликом власного серця», чи отримала завдання «згори». Але ще був Арахамія. І станом на день 28 листопада президент Зеленський ігнорував цю ситуацію. Хоча варто було публічно сказати хоча б одне речення: «Така поведінка політиків зараз неприпустима, всі питання щодо українських планів наступу чи оборони вирішуються на ставці Верховного Головнокомандувача». Так можна зменшити напругу у суспільстві.

Набагато легше просто розділити суспільство, щоб різні частини думали по-різному. Але насправді все дуже просто з розумінням того, наскільки насправді невигідно для президента роздувати конфлікт з Головнокомандувачем ЗСУ.

«Спробуємо відволіктися від суперечливої постаті пані Мар’яни, від особистих симпатій і антипатій до Залужного і Зеленського, і оцінити суто раціонально наслідки ймовірної відставки Валерія Залужного з посади Головнокомандувача ЗСУ. Чи змінить це рішення ситуацію на фронті? Навряд. Нинішні проблеми в бойових діях з російськими військами пов’язані не з постаттю Головнокомандувача ЗСУ, а з величезною нестачею ресурсів, в тому числі і бійців на фронті. І якщо Залужного звільнять, а ситуація на фронті не покращиться (що цілком ймовірно), то багато хто в Україні скаже, що це є наслідком звільнення Залужного. Також зрозуміло, кого будуть звинувачувати. Але найбільша загроза – різке посилення політичних протиріч і в Збройних Силах і в українському суспільстві. Зараз абсолютна більшість українців підтримує одночасно і Зеленського, і Залужного. Звільнення Залужного спровокує емоційний дисонанс для багатьох громадян України. Когось будуть звинувачувати, когось виправдовувати, важко буде підтримувати одночасно обох. Навряд це позитивно вплине на нашу згуртованість у боротьбі із зовнішнім ворогом. І це я ще дуже м’яко формулюю. Негативні наслідки можуть виникнути і у ставленні до України з боку наших міжнародних партнерів. Виникнуть і суто політичні ризики вже для президента Зеленського. Звільнення Залужного автоматично зробить його центром концентрації і об’єднання для всіх, хто не тільки не задоволений діями нинішньої влади, а буде незадоволений і звільненням Залужного. І таких буде чимало. І сам Залужний, який зараз сконцентрований на військових справах, може в разі свого звільнення проявити себе і в політичній сфері. І багато хто буде його до цього закликати. Якщо Залужний розпочне свою власну політичну діяльність і почне формувати політичну команду, тоді у президента Зеленського з’явиться потужний конкурент, якого на сьогодні не має. Тобто, такі «доброзичливці» як Мар’яна Безугла фактично пропонують перевести Залужного з суто військової на політичну орбіту, і тим саме створити реальну політичну альтернативу Зеленському», – про це на своїй сторінці у фейсбуці пише український політолог Володимир Фесенко.

Він також звертає увагу на те, що реалізація поки теоретичного сценарію зі звільненням Залужного може вплинути на ставлення більшості українців до питання проведення виборів під час війни. Якщо зараз абсолютна більшість наших співгромадян виступають проти виборів під час війни, то за умови звільнення Залужного багато симпатиків Головнокомандувача ЗСУ будуть активно виступати і просувати необхідність проведення чергових президентських і відкладених парламентських виборів. 

«Пані Мар’яна Безугла мабуть думає, що вона зробила велику послугу Президенту Зеленському, закликаючи до відставки Залужного. Насправді вона своїми провокаційними заявами вже наробила багато шкоди президентській команді. Як це не парадоксально, але те, що вона пропонує, по суті є міною сповільненої дії проти Президента Зеленського, і, певною мірою, проти інтересів України в умовах війни», – пише Володимир Фесенко.

Потрібно чітко розуміти, що випади Безуглої та Арахамії у бік українського військового керівництва уже розколюють наше суспільство. І це вже велика проблема. А щоб остаточно закрити питання щодо військового плану на 2024 рік, то треба сказати, що такий точно є. І, найімовірніше, кілька планів. Про це в останні дні писали військові, волонтери, військові експерти. Як інформує сайт rfi.fr, у міжнародній розвідувальній спільноті InformNapalm заявили, що військові, зокрема, і Головнокомандувач ЗСУ не мають доповідати Мар’яні Безуглій про стратегічні плани, бо вона є лише заступницею голови Комітету і не бере участі у Ставці Верховного Головнокомандувача. Вона не має ані відповідної військової освіти, ані потрібного рівня допуску до державної таємниці.

Проблема у тому, чи отримає українська армія усе необхідне, щоб втілити стратегічні плани. А це вже завдання для українських політиків.

«Мар’яна Безугла, ви дійсно хочете про це поговорити? Впевнені? Ок, давайте про це поговорим. Проблема в тім, що у Генштабу є план дій. Навіть кілька. Бо таку задачу Генштабу ставили на ставці та в Міноборони. Причому давно. І це не секрет якийсь. І ці плани опрацьовані. І там все пораховано. Скільки людей треба відмобілізувати, скільки і якої зброї треба, скільки боєприпасів. Скільки бригад розгорнути. З якою технікою. І найголовніше скільки грошей. В американських доларах. При чому є кілька варіантів планів. Наприклад на кордоні 91 року у 24 році. І в 25. І на кордони на момент повномасштабки. В наступному році. І в 25. Це все пораховано. Там вміють в планування. Чому вам це не довели? Якщо ви не брешете, що не довели. Може тому, що є різниця між тим що пише Генштаб в мобілізаційних директивах і в реальній кількості мобрезерву який спроможні забезпечити ТЦК? Бо закони – то ваша парафія, відповідальність, бронювання. І відповідальність ухилянтів та відказників, то ваше загравання з електоратом. То закони, які не працюють. Люди по півтора роки в окопах, бо ви боїтесь собі зіпсувати рейтинги. Навіть збір людей для ТЦК, то обов'язки місцевої влади. Голови ОДА та ВЦА відповідальні особи. З залученням поліції та МВС. А от ТЦК, повинні облікувати, інформувати, сформувати згідно директиви та відправити. От і подивіться, скільки людей не додає виконавча влада кожного місяця, і стільки є потреби на сьогодні. Помножте на кількість місяців, та відніміть тих кого призвали. І ви побачите скільки людей сьогодні не вистачає в ЗСУ, щоб почати планувати, а не гасити пожежі. А ще може тому, що ви не можете забезпечити війська снарядами, патронами, зброєю та технікою? Коли по 30 снарядів на бригаду на добу при наступаючому ворогу? Коли у танкістів нема чим стріляти, це чия проблема? Генштабу чи Міноборони? Чи може це влада, частина якої ви є, не змогла забезпечити військо? А може тому, що ви всією партією та кабміном не в змозі забезпечити війська найнеобхіднішим?» – про це на своїй фейсбук-сторінці пише засновник волонтерської групи Роман Донік.

Україна потребує додаткової військово-технічної та фінансової допомоги від Заходу. Наступного року відбудуться вибори у багатьох країнах світу, зокрема президентські у США. Також пройдуть вибори до Європарламенту, буде змінений склад Єврокомісії. Ми не знаємо, якими будуть після цього настрої у столицях різних країн, як зміниться процес допомоги Україні. Поки під питанням додаткова допомога від США і ми очікуємо на голосування у Конгресі. І саме тому українська влада вже зараз має складати свої плани для різних сценаріїв, щоб знайти кошти і для покриття рекордного дефіциту нашого держбюджету, і для посилення нашої армії. Не все залежить від України, але українська влада має шукати шляхи покращення ситуації, а не робити цапами-відбувайлами військове керівництво. Бо подібні скандали не можуть не впливати на питання додаткової допомоги Україні від Заходу. Це не просто псує імідж держави України, а демонструє, що в українській владі є недалекі люди. Хіба таким хочеться допомагати?

Нещодавно президент Володимир Зеленський у вже згаданому інтерв’ю The Sun бідкався, що росіяни продовжують планувати, як усунути його від влади. І він чомусь заявив про можливий «Майдан-3», який ворог хоче організувати в Україні до кінця цього року. Дивно, що президент таку ворожу операцію назвав «Майданом», адже на двох попередніх «Майданах» українці боролися за свою свободу, «Майдани» ніхто не організовував ззовні. Та зараз не про це. Щоб зберегти національну єдність, президентові насамперед потрібно озирнутися навколо і «почистити» своє оточення. Це буде дуже корисно і для нього, і для держави загалом.