Ми уже наближаємось до другої повної зими під час великої війни. В такий період року прийнято вже потрохи розпочинати підбивати підсумки й складати плани на майбутнє. Та наші плани вже два роки не змінюються. Маємо зберегти свою державу. І нам потрібне продовження підтримки наших західних партнерів. Та з цим зараз все складно.

У такій ситуації дуже важливо не опускати руки, але й водночас не жити тільки завищеними очікуваннями. Потрібно тверезо аналізувати ситуацію та розуміти, від яких чинників залежить подальший перебіг війни, становище нашої економіки та можливості нашої країни для розвитку.

На початку листопада Головнокомандувач ЗСУ, генерал Валерій Залужний у своїх матеріалах для авторитетного видання The Economist констатував, що зараз російсько-українська війна переходить до позиційної форми, і росія може використовувати це на свою користь. Наш ворог зацікавлений у затягуванні війни, виснаженні наших ресурсів й очікувані на втому Заходу від України. Нам же потрібен технологічний прорив, щоб знову активніше відвойовувати власні території.

У цих матеріалах було чітке звернення до західних партнерів України. Наша країна отримує багато військово-технічної допомоги від різних країн, але вона постійно дозована й часто надається із запізненням. Продовження такої практики також лише затягуватиме російсько-українську війну. І тут важливо, щоб західні лідери насправді розуміли важливість української перемоги у війні проти росії. 

«З досвіду двох світових воєн у минулому столітті ми знаємо, що коли агресія в Європі залишається без відповіді, криза не згасає сама собою. Вона безпосередньо втягує Америку. Тому наша відданість Україні сьогодні є інвестицією в нашу безпеку. Це запобігає ширшому конфлікту завтра. Ми утримуємо американські війська від цієї війни, підтримуючи хоробрих українців, які захищають свою свободу та батьківщину. Наші партнери несуть значну частину економічної відповідальності за підтримку України. Ми також побудували сильніше та згуртованіше НАТО, яке посилює нашу безпеку завдяки силі наших союзників, водночас чітко даючи зрозуміти, що ми захищатимемо кожен дюйм території НАТО, щоб стримати подальшу російську агресію. Наші союзники в Азії також поруч, щоб підтримати Україну та притягнути Путіна до відповідальності, оскільки вони розуміють, що стабільність у Європі та Індо-Тихоокеанському регіоні нерозривно пов’язані. І Путін, і ХАМАС сподіваються знищити сусідню демократію, зруйнувати ширшу регіональну стабільність та інтеграцію, і скористатися подальшим безладом. Америка не може і не дозволить цьому статися. Задля власних інтересів національної безпеки і на благо всього світу», – на цьому наголошував президент США Джо Байден у своїй статті, опублікованій у The Washington Post 18 листопада.

От тільки, на жаль для нас, Сполучені Штати наближаються до президентської передвиборчої кампанії. Президентські вибори там відбудуться у листопаді наступного року, а питання допомоги Україні уже стало «заручником» боротьби між демократами та республіканцями.

У період між публікаціями Залужного і Байдена американський Конгрес встиг схвалити тимчасовий бюджет для продовження роботи федерального уряду США. Таким чином американським законотворцям знову вдалося уникнути «шатдауну». Голова Білого дому вже підписав тимчасовий бюджет. Питання додаткової допомоги Україні до цього документу не входило. Та для нас дуже важливо, що Джо Байден продовжує чітко декларувати свою позицію щодо нерозривності подальшої американської допомоги для України, Ізраїлю і Тайваню. Україна також вже стала частиною майбутньої президентської кампанії Байдена, тому залишається сподіватися, що він не збирається легко здаватися.

Далі докладніше розглянемо нинішню ситуацію з додатковою американською допомогою, що зараз «зависла у повітрі». Чого очікувати найближчим часом?

Та спершу зазначимо, що 20 вересня з неанонсованим візитом до Києва прибув глава Пентагону Ллойд Остін. Він мав провести перемовини з українським керівництвом. Разом з ним прибув також командувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Крістофер Каволі.

Зрозуміло, що цей візит мав велике символічне значення. На тлі внутрішньополітичних суперечок у США адміністрація Байдена демонструє важливість подальшої підтримки України. Також зазначимо, що вже 22 листопада мало відбутися 17-те за ліком засідання у форматі «Рамштайн», яке традиційно очолює глава Пентагону. На цей раз засідання мало відбуватися в онлайн-режимі. 

У Києві Ллойд Остін оголосив про новий пакет американської військово-технічної допомоги для України на 100 млн доларів. Зрештою, стало відомо, що до цього пакету увійшли одна реактивна система залпового вогню HIMARS і додаткові боєприпаси до неї, зенітні ракети Stinger, 155-мм і 105-мм артилерійські снаряди, протитанкові ракети TOW, протитанкові комплекси Javelin та AT-4, понад три мільйони патронів для стрілецької зброї, боєприпаси для знешкодження перешкод, зимове спорядження та запасні частини, технічне обслуговування та інше допоміжне обладнання.

Тут зазначимо, що останнім часом США для виділення своїх пакетів допомоги Україні використовують ще кошти, які були «знайдені» після перерахунку вартості попередніх пакетів військово-технічної допомоги. Тому останні пакети допомоги від США були відносно «скромні». Також, варто нагадати, що американська допомога надається Україні як за програмою прямого президентського вилучення зброї з американських запасів, так і за програмою USAI (Ініціатива сприяння безпеці в Україні), що передбачає укладення контрактів з виробниками для виготовлення зброї для України. Тому до нашої держави ще прибуватиме озброєння за попередніми контрактами. 

У Києві Ллойд Остін зустрівся з президентом Володимиром Зеленським, також відбулися перемовини з міністром оборони Рустемом Умєровим та Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним. Глава Пентагону багато говорив про подальшу американську підтримку України. Але зрозуміло, що без ухвалення Конгресом додаткової допомоги Україні дедалі більше доводиться говорити про символічність подібних візитів, а не про нарощування українських можливостей на полі бою. Тому чекаємо, коли американські законотворці нарешті зможуть домовитися.

«Я й далі спостерігаю двопартійну підтримку в обох палатах Конгресу та знаю, що є деякі речі, над якими нам потрібно продовжувати працювати, щоб отримати схвалення додаткового запиту, і ми працюватимемо з Конгресом над цим. Те, що відбувається в Україні, має значення не лише для України, але й для всього світу. Йдеться про міжнародний порядок, заснований на правилах. Йдеться про те, щоб не жити у світі, де диктатор може одного дня прокинутися і вирішити анексувати власність свого мирного сусіда. Для розв’язання конфлікту, подібного до цієї війни, немає жодної «чарівної палички». Усе залежить від надання належних можливостей, а також від інтеграції цих можливостей у значущий спосіб, щоб ви могли створити правильний ефект на полі бою. Тому чи то F-16, чи то HIMARS, чи це щось інше – головне те, як ви використовуєте ці можливості, інтегруєте та синхронізуєте їх для отримання належного ефекту на полі бою», – заявив Ллойд Остін на брифінгу у Києві. 

Та Україні потрібно чітко розуміти, на яку саме подальшу підтримку партнерів можна розраховувати. Тому від Конгресу США очікуємо ухвалення додаткової допомоги не на кілька місяців, а на весь наступний рік. Саме це допоможе уникнути ще більших проблем під час виділення допомоги вподовж президентської виборчої кампанії у США.

І мовиться не лише про додаткову військово-технічну допомогу Україні, важливою й є подальша пряма бюджетна підтримка для нашої держави. Адже нагадаємо, що 9 листопада наш парламент ухвалив держбюджет-2024, в якому закладено дефіцит у 1,57 трлн грн. У нашому основному фінансовому документі на наступний рік передбачено залучення 41 млрд доларів від міжнародних партнерів. Із них 29 мільярдів ще ніким не були підтвердженні. І це гроші не на сектор безпеки і оборони. Тому зрозуміло, наскільки важливим для нас стане голосування у Конгресі за додаткову допомогу Україні. Проблема у тому, що противники продовження допомоги Україні у США дають зрозуміти, що ще можуть якось домовлятися щодо військово-технічної підтримки нашої держави, але пряму бюджетну підтримку України налаштовані максимально урізати.

«Львівська Пошта» уже писала про те, що Білий дім запросив у Конгресу спільний великий пакет допомоги на 106 млрд доларів для України, Ізраїлю, Тайваню та посилення кордону з Мексикою. Понад 61 млрд доларів Білий дім планував спрямувати саме на додаткову підтримку України. Задум команди Байдена зрозумілий. Ізраїль є союзником США, і Конгрес не зможе проігнорувати запит цієї країни на допомогу. Головним своїм стратегічним суперником США вважають Китай, тому кроки на посилення Тайваню цілком логічні. І республіканці найбільше кричать про проблему нелегальних мігрантів та необхідність посилення кордону. Тому загальний пакет допомоги значно підвищив би шанси на те, що додаткова допомога Україні точно буде проголосована. 

Але новий спікер Палати представників Майк Джонсон веде свою гру. За його ініціативи конгресмени уже проголосували окремий пакет допомоги суто для Ізраїлю. Щоправда, у Білому домі погрожували ветувати цей документ, а Сенат більше налаштований на ухвалення саме спільного пакету допомоги. Водночас у Сенаті на такій позиції стоять як голова демократичної більшості, так і лідер республіканської меншості. Отже, зараз у двох палатах американського Конгресу тривають дискусії не лише щодо того, коли українське питання можуть винести на голосування, але й у якому вигляді – спільним пакетом з Ізраїлем, Тайванем і південним кордоном США чи окремо. Зазначимо, що вже згаданий Майк Джонсон начебто хотів розглядати питання додаткової допомоги Україні разом з питанням посилення американського кордону з Мексикою. Не найгірший варіант, бо це збільшить шанси на позитивне голосування в обох палатах. Але найбільш оптимальним варіантом все ж таки є спільний пакет для усіх чотирьох питань. Усі пропозиції щодо розділення – це винятково політичні торги, хоч республіканці, і Майк Джонсон особисто, спростовують своє бажання саме торгуватися. Найгірше, що уже під час усіх цих суперечок лунають думки щодо скорочення загального розміру допомоги Україні на наступний рік. Яким буде остаточний варіант – поки невідомо.

Включити питання додаткової допомоги Україні до проєкту тимчасового фінансування федерального уряду було неможливо. Це пояснює очільниця посольства України у США Оксана Маркарова. Тимчасовий бюджет став просто продовженням видатків на торішньому рівні, жодні нові питання до нього не планувалося додавати. 

«Наш пакет (як пропозиція адміністрації, так і різні модальності від Сенату і Конгресу) активно обговорюються зараз в обох палатах. Позиція України і наших друзів: потрібна вся допомога (безпекова, пряма бюджетна, відбудова, енергетична і гуманітарна), і потрібна «вчора», але точно якомога швидше. Це якомога швидше може бути після повернення Конгресу до роботи після Дня подяки в кінці листопада – грудні. Остаточного рішення немає. З хороших новин – майже немає дискусій щодо збройного компоненту. Зі складних: найбільш гарячі дискусії точаться навколо прямої бюджетної допомоги, гуманітарної, а також навколо питання політик та коштів для південного кордону США – питання яке не має стосунку до України, але яке прив’язане до пакету допомоги Україні, Ізраїлю та Південно-Тихоокеанської допомоги», – зазначає Оксана Маркарова на своїй фейсбук-сторінці.

Власне, американські ЗМІ також повідомляють, що Конгрес зможе взятися за питання додаткової допомоги Україні після Дня подяки (23 листопада). NBC News з посиланням на свої джерела повідомляє, що партійні лідери в обох платах Конгресу планують в період між Днем подяки і Різдвом укласти угоду, що дозволить ухвалити рішення про додаткову допомогу для України, Ізраїлю, Тайваню та для посилення американського кордону. 

«Я знаю, що обидві сторони щиро піклуються про схвалення допомоги Ізраїлю, Україні й допомоги невинним цивільним особам у Газі. Тож сподіваюся, що ми зможемо дійти згоди, навіть якщо жодна сторона не отримає все, на чому наполягає. Ми будемо працювати над цим негайно, коли повернемося після Дня подяки», – зазначив лідер демократичної більшості в Сенаті Чак Шумер.

Водночас, як інформує NBC News, чотири джерела в Сенаті, безпосередньо пов’язані з перемовинами, зазначають, що «вікно» між Днем подяки та Різдвом є вкрай важливе, бо якщо календар голосування посунеться ще ближче до Нового року, то різко зменшаться шанси ухвалити додаткове фінансування за усіма чотирма згаданими напрямками. 

Ось такою є нинішня ситуація щодо додаткової американської допомоги для України. Потрібно уважно стежити, як вона розвиватиметься. 

«Львівська Пошта» уже писала про те, що нещодавно стало відомо, що загальна виділена чи обіцяна військова, фінансова та гуманітарна допомога Україні з боку Євросоюзу вперше перевищила американську допомогу. Велике значення для такого висновку Інституту світової економіки в Кілі має план Єврокомісії надати Україні підтримку на 50 млрд євро впродовж 2024 – 2027 років. Але тут потрібно розуміти, що і в 2022-ому після повномасштабного російського вторгнення в Україну, і в нинішньому 2023 році підтримка українського держбюджету трималася на спільних зусиллях США, ЄС та міжнародних фінансових організацій. І саме спільна допомога з цих трьох напрямків дозволить говорити нам про більш-менш фінансову стабільність України в наступному році. 

«Надзвичайно важливо, щоб ця допомога була надана Україні й Ізраїлю. Ми не можемо допустити, щоб Україна програла битву на внутрішньому фронті, бо їй не вистачило грошей на утримання вчителів чи перших служб реагування в той час, коли вона відважно воює на полі бою. Україна повністю залежить від цієї допомоги. Наші європейські друзі надають 50 млрд євро допомоги Україні впродовж наступних чотирьох років, МВФ надає 15 млрд доларів, і їм потрібно, щоб ми зробили свій внесок у це, щоб це було пакетом», – про це 20 листопада в ефірі телеканалу CNBC заявила міністерка фінансів США Джанет Єллен, коментуючи перспективи запиту Білому дому до Конгресу на 106 млрд доларів.

Розуміємо, що від того, наскільки США та Євросоюз надалі підтримуватимуть Україну, залежатимуть наші можливості. Легко точно не буде. Зараз ми ще не знаємо, що ж буде з американською допомогою на наступний рік, а потрібно ще ж тримати у голові, що після президентських виборів у США ситуація може ще раз змінитися. То чи можна щось прогнозувати на кілька років уперед? А про це потрібно думати.

Підприємець, громадський діяч, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар на своїй сторінці у фейсбуці дає власний прогноз. Він зазначає, що бере до уваги рамку часу щонайменше два роки, щоб врахувати наслідки виборів у ключових країнах. Також зазначає, що потрібно звертати увагу на те, що позиційна війна не призводить до суттєвої зміни лінії зіткнення, Захід зараз не розглядає сценарій поразки росії як прийнятний для себе, а путін обрав для себе сценарій війни на виснаження. За таких умов, за словами Валерія Пекаря, вимальовуються три основні сценарії для України. Перший – це продовження війни на виснаження. Валерій Пекар зазначає, що це найгірший сценарій, але поки все рухається саме так.

«Зміна влади в країнах Заходу призведе до зменшення підтримки до рівня, коли Україна не зможе продовжувати війну й буде вимушена вести переговори про мир на умовах росії. Навіть якщо політична підтримка збережеться на нинішньому рівні, кількість точок напруги у світі зростатиме, відволікаючи від України, і спроможність Заходу надавати зброю почне вичерпуватися, а переводити американську чи європейську економіку на воєнні рейки ніхто не буде (Україна в будь-якому разі сама не здатна забезпечити себе сучасною зброєю, хоча мусить робити всі можливі кроки в цьому напрямку). Фактично цей сценарій означає поразку України, яка не залишає шансів на відновлення економіки (водночас це поразка і росії, але їх влаштовує завершення війни взаємною поразкою). У внутрішній політиці Україна також має проблеми, бо проводити вибори під час безкінечного воєнного стану неможливо, а якщо їх провести, то вони консервують нинішню владу в найгірший спосіб, що дає Заходу підстави остаточно відмовитися від України як недемократичної країни, або призводять до масового протесту, що в час війни матиме вкрай негативні наслідки», – пише Валерій Пекар.

Другим сценарієм є «заморожування» війни. У такому разі наші західні партнери залишають підтримку України приблизно на нинішньому рівні – щоб і Україна, і росія не програли. «Констатуючи неможливість досягти успіхів, західні союзники схиляють Україну до переговорів про заморожування конфлікту, водночас сильно тиснучи на путіна (сьогодні йому вибори не потрібні, бо ставка зроблена на перший сценарій, але чимало факторів можуть змінити ситуацію). Ініціатором переговорів стане або Байден навесні чи влітку 2024 (йому треба виглядати на виборах переможцем або принаймні миротворцем), або вже переможець американських виборів навесні 2025. Після підписання мирної угоди обидві сторони (Україна за допомогою Заходу, росія за допомогою Китаю) починають інтенсивно готуватися до наступної війни, яка станеться за 5 років (мінімум 3, максимум 7). Оскільки мирна угода веде до зняття воєнного стану, проводяться демократичні вибори, на яких перемагають нові обличчя, що уособлюють курс на всебічну модернізацію, в той час як Зеленський асоціюється з поразкою і сходить з політичної сцени (відмова від проведення демократичних виборів у мирний час матиме для нього ще гірші наслідки). За час підготовки росія має шанси вивчити помилки 2022 року, а Україна має шанси суттєво модернізуватися (не лише в технічному, а й в інституційному аспекті; в дужках також зазначу, що починати варто вже). В кращому варіанті цього сценарію Україна настільки добре модернізується, що росія остерігається напасти. В гіршому варіанті Україна готується слабко, і друге вторгнення призводить до повної поразки та встановлення проросійського режиму», – зазначає Валерій Пекар.

Третім сценарієм є наша перемога. «Україні вдається переконати союзників, що поразка росії є прийнятним сценарієм (і навіть бажаним). Допомога різко зростає до рівня, який дозволяє успішно провести весняно-літній контрнаступ, звільнити Південь і Крим, значно скоротити лінію фронту, заморозити окуповану частину Сходу до кращих часів і в такому форматі вийти на переговори на українських умовах. Після підписання миру Україна вступає в НАТО й отримує великі гроші на відновлення й модернізацію економіки. Переможна Україна привертає увагу світу в різних аспектах. Безпекова ситуація сприятлива для економічного зростання, розблоковані моря відкриті для експорту. Зеленський легко виграє демократичні вибори як переможець у війні. Тим часом російська поразка призводить до накопичення факторів, які ведуть до політичних змін, як це бувало завжди в її історії після воєнних поразок. Ці зміни (у м’якому форматі рефедералізації чи у більш ймовірному жорсткому форматі деколонізації) унеможливлюють наступну російську агресію. Сценарій «Перемога» найменш ймовірний, бо передбачає той рівень стратегічної й переговорної майстерності, якого Україна нині не має. Водночас він єдиний, який забезпечує виживання правлячої політичної команди, і це добре, що інтереси суспільства й політичної еліти співпадають», – пише Валерій Пекар.

Він також зазначає, що завжди можуть бути якісь непередбачувані обставини, як смерть путіна, наприклад, але безглуздо робити ставку на такі події. Також зараз неможливо точно сказати, що буде, якщо Трамп переможе на президентських виборах у США. У будь-якому разі, як наголошує Валерій Пекар, кращі сценарії можливі, але їх потрібно втілювати, а не лише у них вірити.